Справа № 22-ц-5673/12 Головуючий у І інстанції Куліченко Г.В.

Провадження № 22-ц/780/85/13 Доповідач у 2 інстанції Данілов О.М.

Категорія 26 21.01.2013

_______________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

Іменем України

17 січня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді Мережко М.В.,

суддів: Данілова О.М., Суханова Є.М.,

при секретарі Косенко Т.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 02 грудня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом, який обґрунтовував тим, що 21 жовтня 2010 року між ним та ОСОБА_3 був укладений договір позики, за яким останньому передано 3000 доларів США, які він мав повернути протягом одного місяця зі сплатою 15 % щомісячно. Однак відповідач у зазначений строк кошти не повернув.

В судовому засіданні ОСОБА_2 збільшив позовні вимоги та просив стягнути з ОСОБА_3 суму основного боргу -3000 доларів США, та відсотки в сумі 5250 доларів США, всього 65752 грн. 50 коп.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 02 грудня 2011 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики в сумі 10338 грн., заборгованість по відсоткам в сумі 5000 грн., всього 15338 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким його позов задовольнити в повному обсязі.

На думку апелянта судом першої інстанції, при вирішенні питання про стягнення з відповідача суми відсотків за договором позики, необґрунтовано зменшено їх розмір.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи в порядку, передбаченому статтею 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 21 жовтня 2010 року між сторонами було укладено договір позики, відповідно до якого ОСОБА_3 передано 3000 доларів США, які він мав повернути протягом одного місяця зі сплатою 15 % щомісячно, однак взяті на себе зобов'язання не виконав.

17 грудня та 20 грудня 2010 року ОСОБА_3 сплатив ОСОБА_2 через банківську установу 5586 грн. та 7986 грн..

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги частково послався на положення ст.. 1048, 1052, 551 ч.3 ЦК України, та прийшов до вірного висновку в частині стягнення з відповідача на користь позивача залишок несплачених коштів, зменшивши при цьому розмір основного боргу віднявши від суми боргу кошти сплачені відповідачем через установу банку.

При стягненні відсотків за користування коштами судом першої інстанції застосовано вимоги ст.. 551 ч.3 ЦК України, відповідно до яких розмір збитків заподіяний відповідачем неналежним виконанням зобов'язання значно перевищує розмір відсотків, а тому зменшив їх до 5000 грн.

З такими висновками суду першої інстанції повністю погодитись не можна.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону постановлене судове рішення не відповідає.

Як вбачається із змісту розписки, сторони визначили строк дії договору позики, тому право на одержання відсотків за договором у кредитора існує до закінчення такого строку.

В порушення вимог закону судом першої інстанції не враховано, що обчислюючи розмір відсотків за користування коштами, що визначена у розписці від 21 жовтня 2010 року процентна ставка у розмірі 15% щомісяця була чинною лише до 21 листопада 2010 року.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно до розписки від 21 жовтня 2010 року та ст.625, 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання процентів від суми позики лише протягом строку дії договору, а після його закінчення у разі прострочення виконання грошового зобов'язання застосовуються положення ст.625 ЦК України.

Виходячи з цього, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу за договором позики в розмірі 10338 грн., 15% за прострочення виконання зобов'язання в розмірі 298 грн. 87 коп. та 3% за користування коштами в розмірі 706 грн.. 60 коп. з 21.11.2010 року по 17.01.2013 року, з яких за один місяць 3% з повної суми боргу 59 грн. 60 коп. та 3% від залишку боргу за 25 місяців становить 647 гривень.

Позов в частині стягнення інфляційних витрат колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах закону.

Індекс інфляції -це показник, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари і послуги, які купує населення для невиробничих цілей.

Офіційний індекс інфляції розраховується Державним комітетом статистики України і визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Визначення в договорі грошових зобов'язань у іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, однак унеможливлює урахування розрахованого Державним комітетом статистики України індексу інфляції для обґрунтування вимог, пов'язаних зі знеціненням боргу, визначеного в іноземній валюті.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України -гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає.

Тому, рішення суду першої інстанції яке постановлене з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору підлягає скасуванню на підставі ст. 309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 02 грудня 2011 року скасувати і ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 суму боргу за договором позики в розмірі 10338 (десять тисяч триста тридцять вісім) грн.. 15% за прострочення виконання зобов'язання в розмірі 298 (двісті дев'яносто вісім) грн. 87 коп. та 3% за користування коштами в розмірі 706 (сімсот шість) грн.. 60 коп.

В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя

Судді :