ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"25" жовтня 2012 р. справа № 1170/2а-3688/11
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чередниченко В.Є.
суддів: Коршуна А.О. Панченко О.М.
за участю секретаря судового засідання: Мамалат І.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Областного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград»на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2011 року у справі №1170/2а-3688/11 за поданням Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції до Областного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград»про стягнення податкової заборгованості,-
В С Т А Н О В И В:
Кіровоградська об'єднана державна податкова інспекція (далі -заявник) 03 жовтня 2011 року звернулась до суду з поданням до Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград»(далі -боржник) в якому просило суд стягнути заборгованість з боржника у розмірі податкового боргу в сумі 256 194 грн., з його рахунків в обслуговуючих банках, та за рахунок готівки, що йому належить.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2011 року подання задоволено. Постанова суду мотивована тим, що боржник не надав доказів сплати податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 256 194 грн.. Таким чином вимоги заявника щодо стягнення з боржника заборгованості з податку на додану вартість самостійно визначеної боржником в декларації з ПДВ за серпень 2011 року є правомірними.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, боржник подав апеляційну скаргу згідно якої посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення яким у задоволені подання відмовити.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника боржника, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 15.09.2011 року Обласне комунальне виробниче підприємство «Дніпро-Кіровоград», подало декларацію № 9007520396 з податку на додану вартість у сумі 256 194,00 грн. (а.с.11-13). Дана заборгованість підтверджується обліковою карткою платника податків (а.с. 14).
26.10.2001 року, заявником сформовано та направлено боржнику першу податкову вимогу №1/281, яку отримано 10.11.2001 року (а.с. 9).
31.12.2001 року, заявником сформовано та направлено боржнику другу податкову вимогу №2/11242, яку отримано 10.11.2002 року (а.с. 10).
У встановлений строк боржником податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 256 194,00 грн. не сплачено.
Вирішуючи зазначені правовідносини між сторонами та задовольняючи подання, суд першої інстанції враховуючи вимоги статті 95 Податкового кодексу України, виходив з того, що боржник не надав доказів сплати податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 256 194 грн., тому вимоги позивача щодо стягнення з боржника заборгованості з податку на додану вартість самостійно визначеної відповідачем в декларації з ПДВ за серпень 2011 року є правомірними.
Стягнення з комунального підприємства заборгованості з податку на додану вартість самостійно визначеної боржником в декларації з ПДВ за серпень 2011 року є предметом спору, який передано на вирішення суду.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.
Судом апеляційної інстанції встановлено, та матеріалами справи підтверджено, що 15.09.2011 року Обласне комунальне виробниче підприємство «Дніпро-Кіровоград», яке створено Кіровоградською обласною радою і є комунальним підприємством, подало декларацію №9007520396 з податку на додану вартість у сумі 256 194,00 грн. (а.с.11-13). Дана заборгованість підтверджується обліковою карткою платника податків (а.с. 14).
26.10.2001 року, заявником сформовано та направлено боржнику першу податкову вимогу №1/281, яку отримано 01.12.2001 року (а.с. 9).
31.12.2001 року, заявником сформовано та направлено боржнику другу податкову вимогу №2/11242, яку отримано 10.04.2002 року (а.с. 10).
У встановлений строк боржником податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 256 194,00 грн. не сплачено.
Відповідно до пункту 96.1 статті 96 Податкового кодексу України, у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму його податкового боргу і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, з поданням щодо прийняття рішення про:
96.1.1. виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків. Рішення про фінансування таких витрат розглядається на найближчій сесії відповідної ради;
96.1.2. затвердження плану досудової санації такого платника податків, який передбачає погашення його податкового боргу;
96.1.3. ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії;
96.1.4. прийняття сесією відповідної ради рішення щодо порушення справи про банкрутство платника податків.
Згідно з пунктом 96.3 статті 96 Податкового кодексу України, відповідь щодо прийняття одного із зазначених рішень надсилається органу державної податкової служби протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення. У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.
Таким чином, обов'язок податкового органу звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно, виникає, зокрема, у разі отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог, за умови що сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму його податкового боргу або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено.
Між тим боржник має майно, на яке поширюється право податкової застави, що підтверджуються наявними в матеріалах справи актом опису активів, на які поширюється право податкової застави від 30.11.2010 року, актом опису майна № 14 від 25.02.2011 року, згідно якого в податкову заставу боржником були внесені об'єкти незавершеного капітального будівництва підприємства на загальну суму 6 722 200,00 грн. (а.с.39-41). Однак продаж такого майна не здійснювався, заявник не звертався до Кіровоградської обласної ради, до сфери управління якого належить майно боржника, з поданням про прийняття рішення передбаченого статтею 96 Податкового кодексу України.
Оскільки заявником не були виконані умови передбачені статтею 96 Податкового кодексу України, яка визначає особливості погашення податкового боргу державних підприємств, які не підлягають приватизації, та комунальних підприємств, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що вимоги заявника є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку про ухвалення судом першої інстанції рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції з прийняття нової постанови про відмову у задоволенні подання.
Керуючись пунктом 3 частини 1 статті 198, пунктом 4 частини 1 статі 204, статтями 205, 207 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Областного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград»- задовольнити.
Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2011 року у справі №1170/2а-3688/11 -скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити Кіровоградській об'єднаній державній податковій інспекції у задоволенні подання про стягнення боргу за податковим боргом.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбачені статтею 212 КАС України.
Головуючий: В.Є. Чередниченко
Суддя: А.О. Коршун
Суддя: О.М. Панченко