Справа №22Ц- 1953 2006 р. Головуюча 1-й інстанції: Ітріна М. В.
Категорія-2З Суддя-доповідач апеляційного суду:Галущеко О.І.
РІШЕННЯ
2006 р., литопада місяця, 15 дня. Судова колегія судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючої: Вовненко Г.Ю.
суддів: Галущенко 0.І
Колосовського СЮ.
при секретарі: Фірсовій Т.В.
за участю:
позивача - ОСОБА_1.
відповідачки - ОСОБА_2.
представника - ОСОБА_3.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну
справу за
апеляційною скаргою
ОСОБА_1 на рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 05.09.2006 р. у справі
за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
встановила:
04.08.2006 р.ОСОБА_1. звернувся з позовом до ОСОБА_2. та ОСОБА_4. про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Позивач зазначав, що 30.06.2006 р. відповідачки зруйнували кам'яну опору, на якій були закріплені металеві ворота до двору, належного йому будинку.
Зазначеними діями йому нанесено матеріальної шкоди у розмірі 270 грн. та моральну шкоду, яку вона оцінює у розмірі 2000 грн.
Посилаючись на ці обставини, позивач просив про задоволення позову.
Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 05.09.2006 р. постановлено про відмову у задоволенні позову.
В апеляційній скарзіОСОБА_1. ставить питання про скасування рішення і ухвалення нового рішення про задоволення позову, посилаючись на невідповідність його висновків доказам та вимогам закону.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Потановлюючи оскаржуване рішення, суд виходив з того, що предметом спору є кам'яний паркан довжиною в 1 м., який належить ОСОБА_4
При цьому, суд вважав,що власник вправі розпоряджатися парканом на власний розсуд, у тому числі і шляхом його знищення ( руйнування).
Але з таким висновком погодитись не можливо, оскільки він не відповідає дійсним обставинам справи, наявним доказам та суперечить вимогам закону.
Як вбачається з матеріалів справи,ОСОБА_1. є власником житлового будинку № АДРЕСА_1 м. Нової Одеси.
Ворота до його садиби закріплені на опорі, яка примикає до камінного паркану, зруйнованого відповідачками.
З договору купівлі-продажу будинку від 09.10.1972 р. видно що ОСОБА_5 продав ОСОБА_1. житловий будинок з надвірними спорудами до складу яких входять ворота в кам'яних стовпчиках.
З рішення Новоодеського районного суду від 18.04.2006 p., вбачається, що опора, яка розташована з боку домоволодіння ОСОБА_4. і на якій закріплені ворота, є власністю ОСОБА_1.
Ця ж обставина підтверджується довідкою органу технічної
інвентаризації (а. с. - 26).
Актом про встановлення межі від 19.06.2006 р. та рішенням Новоодеської міської ради ( а.с-29-31) визначено, що межа між земельними ділянками домоволодінь № АДРЕСА_1 та № АДРЕСА_2 м. Нової Одеси має проходити на відстані Ім. від задньої стіни будинку № АДРЕСА_2, тобто в точці що примикає до місця де була розташована спірна опора.
Суд не звернув уваги на ці обставини та дав невірну оцінку новій довідці органу БТІ щодо належності кам'яного паркану (а.с- 43)
Внаслідок чого, прийшов до висновків, які не відповідають дійсним обставинам справи..
Встановлене є підставою для скасування рішення і ухвалення нового, у відповідності до вимог п.З ст.309 ЦПК України.
Ухвалюючи нове рішення судова колегія виходить з таких установлених фактів.
На підставі договору купівлі-продажу будинку від 09.10.1972 р.ОСОБА_1. став власником житлового будинку з надвірними спорудами до складу яких, входять ворота в кам'яних стовпчиках.
Актом про встановлення межі від 19.06.2006 р. та рішенням Новоодеської міської ради ( а.с-29-31) визначено, що межа між земельними ділянками домоволодінь № АДРЕСА_1 та № АДРЕСА_2 м. Нової Одеси має проходити на відстані 1м. від задньої стіни будинку №АДРЕСА_2, тобто через точку, що примикає до місця, де була розміщена опора, на якій були закріплені ворота садиби позивача.
30.05.2006 р. відповідачки зруйнували цю опору. В зв'язку з необхідністю відновлення опори для кріплення воріт позивач витратив 270 грн.00коп. (а. с- 20)
Зазначені витрати є прямою дійсною шкодою. Між цією шкодою та неправомірними діями відповідачів, які зруйнували опору, є безпосередній причинний зв'язок.
Крім того, йому завдано моральної шкоди, внаслідок моральних страждань, пов'язаних з пошкодженням майна та порушенням усталених життєвих зв'язків.
Відповідальність за відшкодування цієї шкоди, відповідно до вимог ст. ст. 1166-1167 ЦК України, несуть відповідачі, які діяли неправомірно, руйнуючи майно, належне позивачу.
Доводи відповідача про те, що вони руйнували кам'яний паркан, а не опору на якій закріплені ворота, не заслуговують на увагу, оскільки на час вчинення цих неправомірних дій, межа у встановленому порядку, не була визначена.
До того ж, у судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2. визнала лінію проходження межі на відстані 1 м. від задньої стіни будинку, який належить її матері, тобто так, як визначено рішенням Новоодеської міської ради від 21.06.2006 р.
Оскільки шкода завдана спільними діями відповідачів, то вони мають нести солідарну відповідальність перед потерпілим, за правилами ч. 1 ст. 1190 ЦК України.
Керуючись ст.ст. 303,307,309,316 ЦПК України, судова колегія
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 05.09.2006 р. - скасувати. Постановити нове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково та стягнути на його користь з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 солідарно 270 грн. майнової шкоди та у відшкодування моральної шкоди 200 грн. та по 15 грн. 50 коп. з кожної в рахунок відшкодування судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в доход держави по 25 грн. 50 коп. судового збору.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу на протязі двох місяців може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий: підпис
Судді: підписи
Згідно з оригіналом
О.І.Галущенко