Справа № 22 Ц -2002/ 2006р.                 Суддя 1-й інстанції: Костюченко Г.С.

Категорія - 5                                           Суддя-доповідач апеляційного суду: Галущенко О.І

РІШЕННЯ

15 листопада 2006 р.       Судова колегія судової палати в цивільних справах

Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої:                             Вовненко Г.Ю.

суддів:                   Галущенка О.І.

Колосовського СЮ.

при секретарі:   Фірсовій Т.В. за участю:

позивачки -             ОСОБА_1.

представників:

позивачки -             ОСОБА_2.

відповідачки-    ОСОБА_3.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Миколаєві цивільну справу за

апеляційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19.06.2006 р. у справі за

позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, Адміністрації Ленінського району виконкому Миколаївської міської ради про визнання недійсним рішення органу самоврядуваня та свідоцтва про право власності на квартиру,

встановиш:

04.05.2005 р. ОСОБА_1. звернулася з позовом до ОСОБА_4., Адміністрації Ленінського району виконкому Миколаївської міської ради про визнання недійсним рішення органу самоврядуваня та свідоцтва про право власності на квартиру,

Позивачка зазначала, що вона є членом ЖБК "Волна" і до 1991 р повністю сплатила пайові внески за квартиру № АДРЕСА_1 м. Миколаєва, що складають вартість цієї квартири.

23.05.1991 р. ЖБК помилково видав довідку про сплату внесків її братом ОСОБА_5.

На цій підставі 20.09.1991 р. було прийнято рішення № НОМЕР_1 виконкомом Ленінської районної ради м. Миколаєва про визнання права власності на цю квартиру за ОСОБА_5. та видано 11.03.1992 р. відповідне свідоцтво

Посилаючись на ці обставини, позивачка просила про задоволення позову.

Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19.06.2006 р. ухвалено про задоволення позову.

В апеляційній скарзі ставиться питання проскасування постанови з посиланням на порушення судом норм судочинства та матеріального права.

Перевіряючи законність та обгрунтованність рішення в межах оскарження,судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Вирішуючи спір з ухваленням постанови, суд виходив з того, що спір, який порушила позивачка, випливає з адміністративних повноважень

суб'єкта владних повноважень, а тому має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Крім того, суд вважав, що позивачка звернулася до суду в межах строку, наданого законом для захисту порушеного майнового права, а факт його порушення підтверджено достовірними доказами.

Але з такими висновками суду погодитись неможливо, оскільки вони суперечать дійсним обставинам справи та не відповідають вимогам закону і наявним доказам.

З матеріалів справи і зокрема, змісту позовної заяви, вбачається, що звертаючись з позовом до органу місцевого самоврядування, як суб'єкта владних повноважень, позивачка в той же час, порушує спір про право цивільне, оскільки ставить питання про визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру, вважаючи що саме вона має право на цю квартиру.

Встановлене свідчить про те, що спір має вирішуватись за правилами чинного ЦПК України, а не в порядку адміністративного судочинства, як помилково вважав суд.

Крім того, суд не звернув уваги, що спірні правовідносини стосуються періоду видачі оспорюваного свідоцтва про право власності від 11.03.1992 р. і за таких обставин, до них мають застосовуватися правила ЦК ( 1963 p.).

Зокрема, ст..ст.. 80, 75 ЦК (1963 р.) встановлено, що сплив строку позовної давності до звернення з позовом є підставою для відмови у задоволенні позову, а застосування цих наслідків є обов'язком суду незалежно від заяв сторін.

Вирішуючи спір по суті вимог, суд не звернув уваги на ці вимоги закону і обставин, пов'язаних з пропуском строку для захисту порушеного права не досліджував.

Встановлене є підставою для скасування рішення у відповідності з вимогами п.п. 1,4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України та ухвалення нового рішення.

Ухвалюючи нове рішення судова колегія виходить з таких установлених фактів.

З матеріалів справи та пояснень позивачки вбачається, що вона проживала в спірному жилому приміщенні до 1989 p., а потім під тиском брата, проти своєї волі, уступила йому квартиру для проживання та з цього часу не мала змоги володіти нею, розпоряджатися та користуватися.

При цьому, сплативши внески до 1981 p., вона знала з 1990 року, що в кооперативі стали видавати свідоцтва про право власності на квартири.

.Неможливість реалізувати повноваження власника є порушенням цивільних майнових прав, захист яких відбувається в судовому порядку з дотриманням строку позовної давності, передбаченого ст. 71 ЦК (1963 р.)

Таким чином, слід дійти висновку про те, що позивачка з 1989 р. знала про порушення свого права на квартиру, але за захистом цього права звернулась лише 04.05.2005 p., тобто, після спливу строку позовної давності, не надавши достовірних доказів того, що причини пропуску цього строку є поважними і такими, що дають право на його поновлення.

Встановлене, відповідно до вимог ст..ст.. 80, 75 ЦК (1963 p.). є підставою для відмови у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст.. 303, 307, 309, 316 ЦПК України,  судова колегія

вирішила:

Постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19.06.2006 p.- скасувати.

Постановити нове рішення.

ОСОБА_1, в задоволенні позову до ОСОБА_4, Адміністрації Ленінського району виконкому Миколаївської міської ради про визнання недійсними рішення № НОМЕР_1 виконкому Ленінської районної ради м. Миколаєва про встановлення ідеальних часток та свідоцтва про право власності на квартиру № АДРЕСА_1 м. Миколаєва, - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу на протязі двох місяців може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий: Судді:

підпис підписи

Згідно з оригіналом: