АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

________________________________________________________________________________Справа №2/2023/177/12

Провадження №22-ц/790/248/13 Головуючий 1 інст.- - Коваленко О.А.

категорія -право власності Доповідач - Пономаренко Ю.А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2013 року

Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого - Пономаренко Ю.А.

суддів -Черкасова В.В., Кукліної Н.О.,

при секретарі -Гуренко М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Куп'янського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства Харківської області на рішення Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 17 жовтня 2012 року по справі за позовом Куп'янського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Харківській області до Куп'янської районної державної адміністрації Харківської області і ОСОБА_2, третя особа: міськрайонне управління Держкомзему в м.Куп'янськ та Куп'янському районі Харківської області про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки та скасування державної реєстрації права власності, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2011р. Куп'янський міжрайонний прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Управління державної інспекції з контролю за використанням охороною земель Головного управління Держкомзему у Харківській області до відповідачів: Харківської регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру»при Держкомземі України, Куп'янської районної державної адміністрації та ОСОБА_2. з позовом про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки та скасування державної реєстрації.

Згодом, у квітні 2012 року, прокурор уточнив позовні вимоги пред'явивши позов в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Харківській області до Куп'янської районної державної адміністрації Харківської області і ОСОБА_2, третя особа: міськрайонне управління Держкомзему в м.Куп'янськ та Куп'янському районі Харківської області про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки та скасування державної реєстрації права власності, посилаючись на те, що на підставі розпорядження Купянської районної державної адміністрації № 304 від 30 листопада 2005 року ОСОБА_2 було надано у власність земельні ділянки загальною площею 100, 1604 га, які розташовані за межами населеного пункту Гусинської сільської ради Купянського району, що суперечить вимогам п.13 Перехідних положень земельного Кодексу України.

Просив визнати недійсними державні акти на ім'я ОСОБА_2: серії ХР №034174 на право власності на земельну ділянку площею 5,8255 га, серії ХР №034160 на право власності на земельну ділянку площею 6,0430 та серії ХР №034166 на право власності на земельну ділянку площею 6,0186 га, які розташовані за межами населенного пункту Гусинської сільскої ради Куп'янського району; визнати недійсними записи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо права власності ОСОБА_2 на зазначені земельні ділянки, зобов'язати міськрайонне Управління Держкомзему у м.Куп'янськ та Куп'янському районі скасувати державну реєстрацію в Державному реєстрі земель цих державних актів.

Рішенням Куп'янського районного суду Харківської області від 17 жовтня 2012 року у задоволенні позову Куп'янського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства Харківської області і ОСОБА_2 про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки та скасування державної реєстрації права власності відмовлено.

В апеляційній скарзі Куп'янський міжрайонний прокурор просить скасувати рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Інші особи, що приймали участь у справі рішення суду не оскаржували.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, обговоривши наведені в скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ч.1 ст. 303 ЦПК України, в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Згідно зі ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 набула права власності на спірні земельні ділянки у встановлений законом спосіб, а відтак відсутні правові підстави для визнання спірних державних актів недійсними та скасування державної реєстрації права власності.

Судова колегія погоджується з висновком суду щодо відсутності правових підстав для задоволення позову, але при цьому виходить з наступного.

Судом установлено та не оспорюється сторонами, що спірні державні акти від 19 квітня 2006 року: серії ХР №034174 на право власності на земельну ділянку площею 5,8255 га, серії ХР №034160 на право власності на земельну ділянку площею 6,0430 га та серії ХР №034166 на право власності на земельну ділянку площею 6,0186 га, які розташовані за межами населенного пункту Гусинської сільскої ради Куп'янського району, були видані ОСОБА_2 на підставі розпорядження Куп'янської районної державної адміністрації від 30 листопада 2005 року №304.

Це розпорядження на даний час ніким не скасовано, що прокурор підтвердив суду апеляційної інстанції.

Поняття, зміст права власності на землю та підстави його набуття визначено в нормах ст.ст. 78, 81, 116 ЗК України.

За змістом ст.116 ЗК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин), громадяни та юридичні особи набували права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом (ст. 126 ЗК України в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) та виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Отже, рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про передачу у власність земельної ділянки є необхідною передумовою виникнення права власності на земельну ділянку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що право власності є непорушним. Забезпечуючи усім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.

Рівність умов захисту прав власності на землю випливає з норм ст.ст. 21, 55 Конституції України та ст. 152 ЗК України.

Відповідно до ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Згідно зі ст.152 ЗК України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Таким чином, за змістом ст.152 ЗК України, визнання недійсним державного акта на право власності на землю як самого по собі правовстановлюючого документа, не передбачено зазначеною нормою.

Вимога захисту порушених прав власника на землю реалізується зацікавленою особою шляхом звернення до суду з вимогою визнання відповідного рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про передачу у власність земельної ділянки недійсним.

Право власності ОСОБА_2 на спірні земельні ділянки посвідчене державними актами і є похідним від відповідного рішення органу виконавчої влади про передачу у власність земельної ділянки, зокрема - розпорядження Куп'янської райдержадміністрації від 30 листопада 2005 року №304, яке недійсним не визнавалось.

За таких обставин, на даний час відсутні правові підстави для визнання недійсними спірних державних актів, а відповідно і для визнання недійсними записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та скасування державної реєстрації у Державному реєстрі земель спірних державних актів на ім'я ОСОБА_2

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, носять суб'єктивний характер, та зводяться лише до переоцінки доказів по справі, та непогодженням з їх оцінкою.

Разом з тим судова колегія вважає за необхідне виключити з мотивувальної частині рішення суду першої інстанції посилання на те, що «Розпорядження Куп'янської районної державної адміністрації про передачу ОСОБА_2 у власність земельних ділянок прийнято в межах їх повноважень, установлених ст.ст.116,118, п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України та ст.13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", що не суперечило діючому законодавству», оскільки питання щодо законності цього розпорядження не було предметом позовних вимог, а відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог.

За містом ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

При такому положенні судова колегія вважає, що суд повно та всебічно дослідив усі обставини по справі, дав їм належну оцінку і постановив законне та обґрунтоване рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального закону.

Доводи, які викладено в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують. В зв'язку з чим судова колегія не вбачає правових підстав для скасування рішення суду і задоволення апеляційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст.303,304, п.1 ч.1 ст.307, 308, 313, ст.314, 315,317,319 ЦПК України, судова колегія

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Куп'янського міжрайонного прокурора відхилити.

Рішення Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 17 жовтня 2012 року залищити без зміни.

Виключити із мотивувальної частини рішення висновок: «Розпорядження Куп'янської районної державної адміністрації про передачу ОСОБА_2 у власність земельних ділянок прийнято в межах їх повноважень, установлених ст.ст.116,118, п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України та ст.13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", що не суперечило діючому законодавству».

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно з моменту проголошення.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: