Справа № 22ц - 1728                          Головуюча суду 1 -ої інстанції Подзігун Г.В.

Категорія 36                                        Суддя-доповідач апеляційного суду Вовненко Г.Ю.

РІШЕННЯ Іменем   України

1 листопада 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої Вовненко Г.Ю.,

суддів Галущенка О.І., Колосовського С.Ю., при секретарі Фірсовій Т.В.,

за участю позивачки ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 червня 2006 року, постановлене за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на своє утримання,

встановила:

20 лютого 2006 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до сина ОСОБА_2 про стягнення аліментів на своє утримання.

Позивачка зазначала, що є непрацездатною за віком, має інвалідність З групи. Отримує пенсію в мінімальному розмірі. Син ОСОБА_2 має достатній матеріальний дохід, проте ніякої допомоги їй не надає.

Посилаючись на зазначені обставини, позивачка просила стягнути з відповідача на аліменти на своє утримання по 200 грн. щомісячно.

Заочним рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 червня 2006 року позов ОСОБА_1 задоволено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначає, що суд не повідомив його належним чином про час та місце слухання справи. Крім того зазначає на невідповідність висновків суду та неправильне застосування матеріального права. Просить заочне рішення суду скасувати, а справу передати на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді, пояснення відповідача, позивачки, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов правильного висновку, що згідно з ч. 1 ст. 202 СК України ОСОБА_2 зобов'язаний утримувати свою матір ОСОБА_1, яка є непрацездатною і потребує матеріальної допомоги.

Проте визначаючи розмір аліментів на утримання матері, суд не врахував положення ст. 205 СК України, що він визначається з врахуванням матеріального та сімейного становища сторін.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_2 є інвалідом другої групи і за висновками МСЕК являється непрацездатним, отримує пенсію по інвалідності. Даних про те, що відповідач має інші джерела доходів, суду не надано.

За таких обставин, враховуючи матеріальне становище сторін, судова колегія вважає необхідним зменшити розмір аліментів до 100 грн., а тому рішення суду відповідно до п.З ч.І ст. 309 ЦПК України підлягає зміні.

Доводи апелянта стосовно того, що справу судом першої інстанції розглянуто без його участі не можуть бути прийнятими до уваги. Як свідчать матеріали справи відповідач належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи. Тому суд відповідно до ч.4 ст. 169, ч. 1 ст. 224 ЦПК України правильно ухвалив про заочний розгляд справи.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Заочне рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 червня 2006 року змінити. Зменшити розмір аліментів, які стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 до 100 (ста) грн.

В іншій частині це ж саме рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але з цього часу може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.