Справа 22Ц -1867/2006 Категорія 34
Головуюча першої інстанції: Тихонечко І'.А. Суддя-доповідач апеляційного суду: Галущенко 0.1.
УХВАЛА
01 листопада 2006 р. Судова колегія судової палати з цивільних справ
апеляційного суду миколаївської області у складі:
головуючої: Вовненко Г.Ю.
суддів: Галущенка 0.1.
Колосовського СЮ.
при секретарі: Фірсовій Т.В. за участю:
позивачки - ОСОБА_1
її представника - ОСОБА_2
відповідача- ОСОБА_3
справу за
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Миколаєві цивільну
апеляційною скаргою
ОСОБА_1 на рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 04.08,2006 р. у справі за
позовом
ОСОБА_1до ОСОБА_3 про стягнення додаткових витрат на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання у навчальному закладі,
встановила
26.06.2006 г. ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_3 про стягнення додаткових витрат на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання у навчальному закладі.
Позивачка зазначала, що відповідач є батьком їх спільної повнолітньої доньки ОСОБА_4ІНФОРМАЦІЯ_1 р. народження, яка продовжує навчання на 2 курсі Кіровоградського інституту регіонального управління та економіки.
Відповідач сплачує за рішенням місцевого суду від 23.05.2005 р. аліменти на утримання доньки на період її навчання, але цієї допомоги недостатньо для забезпечення якісного навчання, а тому він має сплачувати також додаткові витрати в порядку ст.. 185 СК України.
Відповідач сплачує за рішенням місцевого суду від 22.11.1999 р. аліменти на дитину від позашлюбних відносин з ОСОБА_5
Посилаючись на ці обставини та наявність у відповідача достатнього доходу для участі в додаткових витратах, позивачка просила про стягнення з відповідача цих витрат у розмірі 3705 грн.
Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 04.08.2006 р. постановлено про відмову у задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі позивачка ставить питання про скасування рішення, і ухвалення нового про задоволення позову у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.
Згідно з вимогами ст. ст. 198, 199 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані надавати утримання своїм повнолітнім дочці чи сину, які продовжують навчання і потребують в зв'язку з цим матеріальної допомоги, до досягнення ними 23-річного віку.
Зазначений обов'язок, згідно з засадами ч.б ст..7 СК України, в рівній мірі стосується обох батьків.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач сплачує за рішенням місцевого суду від 23.05.2005 р. аліменти на утримання доньки на період її навчання, а також сплачує за рішенням місцевого суду від 22.11.1999 р. аліменти на дитину від позашлюбних відносин з ОСОБА_5
Що стосується додаткових витрат, то обов'язок стосовно їх сплати, може бути покладено лише на того з батьків, який сплачує аліменти на неповнолітню дитину, так як Сімейний кодекс України не передбачає подібного обов'язку батьків стосовно утримання своїх повнолітніх дочки сина.
Суд повно та всебічно дослідив ці обставини спору і дійшов правильного висновку про те, що на відповідача не може бути покладено обов'язок стосовно сплати додаткових витрат на повнолітню доньку, оскільки правила ст.. 185 СК України, згідно з вимогами ст.. 201 цього ж кодексу, не розповсюджуються на правовідносини щодо утримання батьками своїх повнолітніх дочки та сина.
З врахуванням цього висновку, судом постановлено законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову.
Доводи апелянта про те, що підставою сплати додаткових витрат є наявність таких витрат та можливість їх сплати боржником, не заслуговують на увагу, оскільки вони не відповідають вимогам чинного сімейного законодавства та є наслідком його неправильного тлумачення.
Керуючись ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, судова колегія
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1- відхилити, а рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 04.08.2006 р. - залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу на протязі двох місяців, може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.