Справа № 22ц - 1889                     Головуючий суду 1 -ої інстанції Батченко О.В.

Категорія 34                                     Суддя-доповідач апеляційного суду Вовненко Г.Ю.

УХВАЛА Іменем  України

1 листопада 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої Вовненко Г.Ю.,

суддів Галущенка О.І., Колосовського С.Ю., при секретарі Фірсовій Т.В., за участю  відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивачки ОСОБА_2 -ОСОБА_3 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 2 серпня 2006 року, постановлене за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 виділ частки у спільному сумісному майні подружжя, припинення права власності на частку майна і стягнення компенсації його вартості та про визнання права власності,

встановила:

В лютому 2006 року ОСОБА_2звернулась в суд з позовом до ОСОБА_1 про виділ частки у спільному сумісному майні подружжя, припинення права власності відповідача на частку в майні зі стягненням компенсації його вартості і визнання за нею права власності на спірну квартиру.

Позивачка зазначала, що з відповідачем перебувала в зареєстрованому шлюбі з 31.08.1977 р. по 2.06.2005 р. В спільній власності мають двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, розташовану в житлово-будівельному кооперативі "Комунар-6".

Спірну квартиру було здано в експлуатацію 3.07.1984 р. і на той час її вартість складала 6843 руб. При цьому первісний пай в сумі 3000 руб. було внесено за рахунок позики її матері ОСОБА_4 Решта паю в сумі 3843 руб. вносилась ними із спільних коштів. Тому вважає, що частка відповідача в спірній квартирі пропорційна його частці в пайових внесках, що дорівнюється 1921 руб. 50 коп., або 28,08%. Оскільки частка відповідача є незначною, а спільне користування квартирою неможливе, позивачка просила про припинення права власності відповідача і визнання за нею право власності на всю квартиру, стягнувши з неї на користь відповідача грошову компенсацію в сумі 11498 грн. 48 коп., що еквівалентно вартості частки відповідача при оціночній вартості квартири за даними МБТІ - 40949 грн.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 2 серпня 2006 року позов задоволено частково і постановлено визнати за кожним із сторін право власності по 1/2 частині спірної квартири. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду змінити та задовольнити її вимоги   в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Суд повно та всебічно дослідив обставини справи, права та обов'язки сторін і постановив правильне рішення у відповідності до вимог закону.

Так, згідно з роз'ясненнями, викладеними в п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 вересня 1987 року № 9 (з наступними змінами) "Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи"

при розгляді спорів про поділ квартири між подружжям, яке розлучилось слід керуватися ст. 146 ЖК, ст. 15 Закону "Про власність", п. 43 Примірного статуту ЖБК і чинним законодавством про шлюб та сім'ю, враховуючи, що пай, внесений подружжям у ЖБК у період сумісного проживання за рахунок спільних коштів, а також за рахунок коштів, подарованих подружжю, або одержаних ним у позику, а після повної сплати пайового внеску - квартира, є їх спільним майном і підлягає поділу на загальних підставах. Тому суд правильно, відповідно до положень ст.ст. 60, 63, 70 СК України визнав частки сторін в спірній квартирі рівними.

Зважаючи на те, що рішення суду ухвалено згідно з нормами матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованості висновків суду, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів

ухвал и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 -ОСОБА_3 відхилити, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 2 серпня 2006 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу протягом двох місяців може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України.