Справа № 22ц - 2112 Головуючий суду 1 -ої інстанції Устіченко К.І.
Категорія 33 Суддя-доповідач апеляційного суду Вовненко Г.Ю.
РІШЕННЯ Іменем України
1 листопада 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючої Вовненко Г.Ю.,
суддів Галущенка О.І., Колосовського С.Ю., при секретарі Фірсовій Т.В.
за участю представників позивачки ОСОБА_1і ОСОБА_2, відповідачів ОСОБА_3 і його представника ОСОБА_4, представника Снігурівської районної ради Антоненко С.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3на постанову Снігурівського районного суду Миколаївської області від 12 липня 2006 року, ухвалену за позовом ОСОБА_5до ОСОБА_3, Снігурівської районної ради про визнання неправомірним рішень Снігурівської районної ради, визнання недійсними державних актів на право приватної власності на земельну ділянку та на право постійного користування землею і визнання права власності на частину земельної ділянки, майна фермерського господарства і виділення їх в натурі,
встановила:
В травні 2006 року ОСОБА_5звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3, Снігурівської районної ради про визнання неправомірними рішень Снігурівської районної ради, визнання недійсними державних актів на право приватної власності на земельну ділянку та на право постійного користування землею і визнання права власності на частину земельної ділянки, майна фермерського господарства і виділення їх в натурі.
Позивачка зазначала, що 30.03.1994 року в с Радгоспне Снігурівського району було створене фермерське господарство (далі - ФГ) "Лазурное", засновниками якого були ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та вона, позивачка з рівними майновими правами.
За рішенням сесії Снігурівської районної ради членам ФГ "Лазурное", як членам КСП "Степовий", було передано 32 га ріллі - по 8 га на кожного в розмірі належного їм права на земельну частку для ведення фермерського господарства та в постійне користування було виділено земельну ділянку із земель запасу. 21.02.1994 р. на підставі рішення сесії районної ради ОСОБА_3 було видано державний акт на право приватної власності на 32 га ріллі для ведення фермерського господарства, а 3.08.1995 р. - державний акт на право постійного користування земельною ділянкою. На даний час в постійному користуванні знаходиться земельна ділянка площею 12,5 га.
В 1996 році із ФГ "Лазурное" вийшли ОСОБА_6 і ОСОБА_7 На даний час членами ФГ є вона - ОСОБА_5та відповідач ОСОБА_3 - він же голова ФГ. Нею подана заява про вихід із ФГ та виділ в натурі частки із земельної ділянки та рухомого майна ФГ. Проте відповідач від розподілу в добровільному порядку відмовляється.
Посилаючись на зазначені обставини, позивачка просила визнати за нею право власності на земельну ділянку площею 16 га ріллі, з яких 8 га в порядку спадкування після смерті чоловіка ОСОБА_7 і в зв'язку з цим визнати неправомірними рішення Снігурівської районної ради та державні акти на право
приватної власності ОСОБА_3 на земельну ділянку та право постійного користування земельною ділянкою.
Крім того, у ФГ знаходиться майно, а саме: трактор МТЗ-80 вартістю 20000 грн.; трактор ДТ-75 - 10000 грн.; плуг ПЛН-3,35 для МТЗ-80 - 3000 грн.; плуг ШШ-4,35 для ДТ-75 - 4000 грн.; причеп ПТС-4 - 2000 грн.; сівалка СПЧ-5,6 - 5000 грн.; сівалка С-3-3,6 - 15000 грн.; культиватор КРН-4 причепний - 10000 грн.; культиватор КРН-5,6 міжрядний - 3000 грн.; лущильник 3,2 ЛТД - 3000 грн.; автомобіль ЗІЛ-130 - 15000 грн.; автомобіль ВАЗ 2120 "Нива" - 6000 грн.; автомобіль ВАЗ 2110 - 10000 грн., мотоцикл "Ява" - 3000 грн., автомобіль КАМАЗ - 30000 грн., а всього майна на 140000 грн. З цього майна позивачка просила виділити їй в натурі трактор МТЗ-80, плуг для МТЗ-80, сівалку С-3-3.6, культиватор КПС-4, лущильник, автомобіль ЗІЛ-130.
Постановою Снігурівського районного суду Миколаївської області від 12 липня 2006 року позов ОСОБА_5задоволено. Ухвалено визнати незаконним рішення Снігурівської районної ради, які оспорює позивачка та державні акти на право приватної власності на земельну ділянку площею 32 га для ведення фермерського господарства та право постійного користування на ім'я ОСОБА_3. Визнано за ОСОБА_5право власності на земельну ділянку площею 12 га згідно плану меж земельної ділянки ФГ "Лазурное" з виділенням її в натурі.
Виділено ОСОБА_5частку із майна, що є спільною власністю членів ФГ "Лазурное", а саме: трактор МТЗ-80 вартістю 20000 грн., автомобіль ЗІЛ-130 -15000 грн., плуг ПЛН-3,35 для МТЗ-80 - 3000 грн., сівалку СЗС - 15000 грн., культиватор КПС-4 - 10000 грн., а всього на 63000 грн., стягнувши з неї на користь ОСОБА_3 грошової компенсації 3000 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 зазначає, що судом допущено порушення норм процесуального права і цивільно-правовий спір розглянуто в провадженні адміністративного судочинства. Вважає, що неправильно вирішено спір щодо земельної ділянки, оскільки частка позивачки дорівнюється 8 га. Неправильно вирішено спір і щодо іншого майна, оскільки по справі доведено, що власністю ФГ є тільки автомобілі ЗІЛ-130 та КАМАЗ. Просить постанову Снігурівського районного суду від 12.07.2006 р. скасувати, а провадження у справі закрити.
Заслухавши доповідь судді, пояснення відповідача та його представника, представника позивачки, представника Снігурівської районної ради, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ФГ "Лазурное" було зареєстровано 30.03.1994 р. і на той час відповідно до статуту його членами являлись ОСОБА_3, він же голова ФГ, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 (а.с. 3-5).
За рішенням Снігурівської районної ради НОМЕР_1 від 28.01.1994 р. земельна ділянка площею 32 га на підставі ст.7 Закону "Про селянське (фермерське) господарство" (1991 року) та ст.ст. 6, 51 ЗК України (1990 року) була виділена у власність в зв'язку з виходом зазначених осіб із членів КСП "Степове" для створення селянського (фермерське) господарства, із розрахунку середньої земельної частки в розмірі 8 га на кожного члена КСП( а.с. 26, 32).
За таких обставин суд, відповідно до положень ст. 31 ЗК України (2001 року) прийшов до правильного висновку, що ОСОБА_5належить на праві приватної власності: 8 га земельної ділянки - як члену фермерського господарства "Лазурное" і 4 га земельної ділянки - на підставі ст.ст. 529,548, 549, 562 ЦК України (1963 р.) в порядку спадкування за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_6.
Зважаючи на те, що суд відповідно до норм матеріального права обґрунтовано визнав за ОСОБА_5право власності на земельну ділянку площею 12
га, то судова колегія вважає, що рішення суду в зазначеній частині необхідно залишити без змін.
Оскільки за ОСОБА_5визнано право.власності на земельну ділянку, яка знаходиться в межах земельної ділянки площею 32 га, наданої для ведення фермерського господарства, державний акт на право приватної власності на яку виданий на ім'я ОСОБА_3, то цей державний акт є недійсним в частині 12 га. Проте суд помилково визнав зазначений державний акт недійсним в повному обсязі. Тому рішення суду першої інстанції в зазначеній частині підлягає зміні.
Відповідно до ст.ст. 6, 7, 50, 51 ЗК України (1990 року) та ст.ст. 4, 5, 6 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" (1991 року) земельні ділянки надавались громадянам, які виявили бажання вести фермерське господарство, у приватну власність та в користування і земельні ділянки одного фермерського господарства можуть мати різний власнісний статус. Передача земельних ділянок у власність та користування для ведення фермерського господарства згідно з ст.ст. 9, 18, 19 ЗК України (1990 року) входило в компетенцію місцевих рад.
Рішення 17 сесії XXI скликання Снігурівської районної радиНОМЕР_1 про виділення ОСОБА_3, як голові ФГ, земельної ділянки у приватну власність та рішення V сесії ХХП скликання Снігурівської районної ради НОМЕР_2 про виділення йому земельної ділянки в постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства були прийняті у відповідності до зазначених вище норм закону. Загальна площа земельних ділянок, виділених для ведення ФГ, відповідала положенням ст. 52 ЗК України (1990 р.) і ст. 6 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство (1991 p.).
За таких обставин у суду не було передбачених законом підстав для визнання вказаних вище рішень Снігурівської районної ради, а також державного акту на право постійного користування землею, виданого на ім'я ОСОБА_3, незаконними, а тому рішення суду в зазначеній частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог ОСОБА_5
Відповідно до ст.20 Закону України "Про фермерське господарство" (2003 року) член фермерського господарства має право на отримання частки майна фермерського господарства у разі припинення членства у фермерському господарстві. Розмір частки визначаються Статутом фермерського господарства.
За ст. 14 Статуту ФГ "Лазурное" майно ФГ належить його членам на праві спільної сумісної власності. Ст. 370 ЦК України встановлює, що співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності.
Враховуючи такі вимоги закону суд дійшов правильного висновку, що ОСОБА_5має право на виділ в натурі частки рухомого майна ФГ "Лазурное".
Проте висновки суду щодо переліку майна, яке є власністю фермерського господарства, не відповідає обставинам справи.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна із сторін зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За довідкою РЕГ 8-го міжрайонного відділення ДАІВДАІ УМВС України в Миколаївській області від 24.06.2006 р. за ФГ "Лазурное" зареєстровані автомашини КАМАЗ 5320 державний НОМЕР_3 НОМЕР_3 і ЗИЛ ММЗ 45021 державний НОМЕР_4 НОМЕР_3 (а.с.103).
Накладною від 9.11.2000 р. підтверджується, що ФГ "Лазурное" отримало у власність в порядку взаєморозрахунків від СГВК "Степове" лущильник ЛДГ (а.с. 95).
Стосовно іншого майна будь-які документи на підтвердження належності цього майна ФГ "Лазурное" суду надані не були.
Навпаки, трактор МТЗ-80 згідно з свідоцтвом про його реєстрацію належить на праві власності ОСОБА_3 (а.с.105); культиватор КПС-4 і сіялка СЗ-3,6, як свідчить накладна від 9.11.2000 p., придбали в СГВК "Степове" у спільну часткову власність ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (а.с. 95).
Що стосується сільськогосподарської техніки, яка була придбана за накладною НОМЕР_5 та квитанцією до прибуткового касового ордеру НОМЕР_5, то це мало місце 6.07.1993 p., тобто до реєстрації ФГ "Лазурное" і придбав техніку ОСОБА_7 (а.с. 96).
Із змісту акту від 1.03.2006 р., на який послався суд як на письмовий доказ, вбачається, що він складений зі слів представника позивачки ОСОБА_5-ОСОБА_1і не Червонодолинською сільською радою, як зазначено в постанові суду, а депутатом сільської ради, позивачкою та її представником, підписи яких в акті посвідчені печаткою сільської ради. Цей акт не містить будь яких об'єктивних відомостей щодо права власності на зазначене в акті майно.
Таким чином, колегія суддів вважає доведеним по справі що рухомим майном фермерського господарства "Лазурное" є автомашина КАМАЗ 5320 державний НОМЕР_3 НОМЕР_3 вартістю 30000 грн., автомашина ЗИЛ-ММЗ 45021 державний НОМЕР_4 НОМЕР_3 вартістю 15000 грн. і лущильник ЛДГ вартістю 3000 грн.
В засіданні суду апеляційної інстанції сторони визнали, що автомашина КАМАЗ 5320 на даний час знаходиться у володінні позивачки, відповідач не заперечував виділити даний автомобіль у власність позивачці, а йому залишити із зазначеного вище майна автомашину ЗИЛ-ММЗ 45021 та лущильник.
Хоча наслідком виділу за таким варіантом буде відступ від рівності часток на користь позивачки, проте це не суперечить положенням ст. 370 ЦК України, яка допускає виділ часток за домовленістю співвласників, відповідає бажанню відповідача і не порушує прав позивачки.
Зважаючи на наведене рішення суду в частині виділення частки ОСОБА_5із рухомого майна ФГ "Лазурное" на підставі п.З ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає зміні з виділенням у власність ОСОБА_5автомашини КАМАЗ 5320 вартістю 30000 грн.
Доводи апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо виду судочинства, то вони не можуть бути прийнятими до уваги виходячи з наступного.
Спір розглянуто по першій інстанції місцевим загальним судом. При розгляді справи обсяг процесуальних прав сторін і, зокрема, апелянта не був зменшений або порушений, судом застосовані норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3задовольнити частково.
Постанову Снігурівського районного суду Миколаївської області від 12 липня 2006 року в частині вимог про визнання неправомірними рішень Снігурівської районної ради народних депутатів Миколаївської області НОМЕР_1 сімнадцятої сесії 21 скликання від 28 січня 1994 року і НОМЕР_2 п'ятої сесії 22 скликання від 12 травня 1995 року та визнання недійсним державного акту на право постійного користування землею на ім'я ОСОБА_3скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_5про визнання неправомірними рішень Снігурівської районної ради НОМЕР_1 сімнадцятої сесії 21 скликання від 28 січня 1994 року і НОМЕР_2 п'ятої сесії 22 скликання від 12 травня 1995 року та визнання недійсним державного акту на право постійного
користування земельною ділянкою на ім'я ОСОБА_3і зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею 3 серпня 1995 року за НОМЕР_6 - відмовити.
Цю ж саму постанову Снігурівського районного суду в частині вимог про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю на ім'я ОСОБА_3та про виділ частки із рухомого майна фермерського господарства "Лазурное" змінити.
Позов ОСОБА_5 в частині зазначених вимог задовольнити частково.
Визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю, виданий на ім'я ОСОБА_3на підставі рішення 17 сесії 21 скликання Снігурівської районної ради народних депутатів від 28.01.1994 р. і зареєстрований в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю 21 лютого 1994 року за НОМЕР_7, в частині права власності ОСОБА_3на 12 гектарів земельної ділянки.
Виділити у власність ОСОБА_5 частку із майна, що є у спільній сумісній власності членів фермерського господарства "Лазурное" Снігурівського району Миколаївської області, а саме: автомашину КАМАЗ 5320 державний НОМЕР_3 НОМЕР_3 вартістю 30000 грн.
В частині визнання за ОСОБА_5права власності на земельну ділянку площею 12,0 га постанову Снігурівського районного суду Миколаївської області від 12.06.2006 р. залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але з цього часу протягом двох місяців може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України.