Справа № 1313/998/12 Головуючий у 1 інстанції: Дем"яновський Ю.Г.
Провадження № 11/1390/1233/12 Доповідач: Пешков М. І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2012 року м. Львів
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючого судді Пешкова М.І.
суддів Романюк М.Ф., Вовк А.С.
за участю прокурора Шахрайчук Н.І.
засудженого ОСОБА_1
потерпілого ОСОБА_2
представника потерпілого та цивільних позивачів ОСОБА_3
цивільного відповідача ОСОБА_4
розглядаючи у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляції потерпілого ОСОБА_2, цивільних позивачів ОСОБА_5, ОСОБА_6 та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції ОСОБА_7 на вирок Миколаївського районного суду Львівської області від 21 вересня 2012 року, -
встановила:
цим вироком:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого АДРЕСА_1 неодруженого, непрацюючого, освіта середня, раніше не судимого,
визнано винним за ч.1 ст.286 КК України та обрано йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 250 (двісті п'ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян -4250 (чотири тисячі двісті п'ятдесят) гривень.
Стягнуто з ОСОБА_1 в користь НДЕКЦ при ГУМВС України у Львівській області 2562 (дві тисячі п'ятсот шістдесят дві) гривні 84 копійки.
Цим вироком цивільний позов ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, залишено без задоволення.
Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу залишено без змін -підписка про невиїзд.
Згідно вироку суду, 25.06.2011 року приблизно о 20:00 год. на відрізку автодороги Київ-Чоп (587 км + 900м), у напрямку м. Стрий, із швидкістю біля 60 км/год., у технічно справному стані, під керуванням водія ОСОБА_6, рухався автомобіль ВАЗ 2109, реєстраційний номер НОМЕР_1. В салоні автомобіля знаходилися пасажири ОСОБА_5 та ОСОБА_2.
В цей же час, в зустрічному під керуванням ОСОБА_1, рухався автомобіль марки «Хонда Цівік», реєстраційний номер НОМЕР_2 В цьому автомобілі знаходилися пасажири ОСОБА_9 та ОСОБА_10.
Проїжджаючи вказаний відрізок автодороги Київ-Чоп, водій ОСОБА_1, не врахувавши дорожні умови, не обравши безпечно ї швидкості в конкретних дорожніх умовах, не справився з керуванням транспортного засобу, зіткнувся з правою боковою поверхнею огорожі за напрямком свого руху (вертикальна розмітка 2.6 ПДР України), від чого керований ним автомобіль виїхав на зустрічну смугу руху, де зіткнувся з автомобілем марки ВАЗ 2109, реєстраційний номер НОМЕР_1. В результаті цього пасажир ОСОБА_2 отримав тілесне ушкодження середньої тяжкості по ознаці тривалого розладу здоров'я.
На даний вирок потерпілий ОСОБА_2, цивільні позивачі ОСОБА_5, ОСОБА_6 та прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції ОСОБА_7 подали апеляційні скарги. 15.11.2012 року прокурор подав зміни до апеляції (в порядку ст. 355 КПК України). Засуджений ОСОБА_1 подав заперечення на апеляцію прокурора та апеляцію потерпілого та цивільних позивачів.
Потерпілий ОСОБА_2, цивільні позивачі ОСОБА_5, ОСОБА_6 в поданій апеляції просять вирок Миколаївського районного суду Львівської області від 21 вересня 2012 року про обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 286 КК України скасувати у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, неправильного застосування кримінального закону та невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого, а справу скерувати на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.
В обґрунтування апеляції потерпілий ОСОБА_2, цивільні позивачі ОСОБА_5, ОСОБА_6 зазначають, що суд прийшов до правильного переконання про винуватість ОСОБА_1 за ч.1 ст.286 КК України, проте обрав надто м'яке покарання останньому у вигляді штрафу в розмірі 250 (двісті п'ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто найнижчу міру покарання, передбачену санкцією цієї статті. Вважають це рішення суду незаконним у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину і особі засудженого. Також, суд, обираючи ОСОБА_1 покарання, в повній мірі не врахував характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним злочину, санкція статті якої передбачає основне покарання у вигляді обмеження волі на строк до трьох років із додатковим покаранням у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом на строк до трьох років.
У своїй апеляції потерпілий ОСОБА_2, цивільні позивачі ОСОБА_5, ОСОБА_6 зазначають також, що у частині цивільного позову вважають вирок Миколаївського суду від 21 вересня 2012 року, яким цивільний позов ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, залишено без задоволення, незаконним та необґрунтованим у зв'язку з неправильним встановленням обставин, які мають значення для справи, внаслідок неправильного їх дослідження та оцінки, необґрунтованої відмови у прийнятті доказів та, як наслідок, невідповідністю висновків суду обставинам справи.
У своїй апеляції потерпілий ОСОБА_2, цивільні позивачі ОСОБА_5, ОСОБА_6 висловлюють незгоду із рішенням суду про те, що ними не було представлено документальних доказів матеріальних збитків та вважають достатніми доказами шкоди, спричиненої здоров'ю, моральної шкоди акт судово-медичного обстеження ОСОБА_2 №288 від 15.07.2011 року, акт судово-медичного обстеження ОСОБА_5 №286 від 15.07.2011 року та акт судово-медичного обстеження ОСОБА_6 №287 від 15.07.2011 року; а матеріальна шкода встановлена згідно рахунку-фактури №92 від 03 травня 2012 року, а саме: 1) деталі та запчастини, що потребують заміни -17 385, 00 грн.; 2) вартість робіт з заміни, ремонту та відновлення товарного вигляду -18 300,00 грн. Окрім цього, існували додаткові витрати, пов»язані з дорожньо-транспортною пригодою -2 550,00 грн.: 1) вантажно-розвантажувальні роботи -350,00 грн., 2) послуги автостоянки -200,00 грн. та 3) правова допомога адвоката -2000 грн.
Прокурор в поданій апеляції порушує питання про скасування вказаного вироку та постановлення вироку, яким ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у вигляді штрафу розміром 350 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У змінах до апеляції прокурор просить скасувати вирок та направити кримінальну справи про обвинувачення ОСОБА_1 в Миколаївський районний суд Львівської області на новий судовий розгляд в іншому складі суду.
Вважає, що даний вирок є незаконним у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, а саме, призначення ОСОБА_1 розміру покарання у вигляді 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в межах санкції ч.1 ст.286 КК України при наявності лише однієї обставини, що пом'якшує його покарання, при врахуванні того, що підсудний за місцем проживання характеризуэться задовільно, таке покарання є явно несправедливим внаслідок м»якості та недостатнім для виправлення підсудного. Окрім того, відповідно до ст. 334 КПК України, мотивувальна частина вироку повинна містити докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо підсудного. Проте судом не було наведено таких доказів у мотивувальній частині вироку, що є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону та є підставою для скасування вироку.
Засуджений ОСОБА_1 у своєму запереченні на апеляції просить вирок Миколаївського суду Львівської області від 21.09.2012 року залишити без змін, а подані апеляції -без задоволення. Вважає, що зміни до апеляції, поданої прокурором, не слід брати до уваги, оскільки згідно ч. 2 ст. 355 КПК України внесення до апеляції змін, які тягнуть за собою погіршення становища засудженого або виправданого за межами строків на апеляційне оскарження не допускається. Що стосується м»якості покарання, то таке твердження, на думку ОСОБА_1, не відповідає дійсності, оскільки засуджений ОСОБА_1 ще до судового розгляду добровільно відшкодував усі збитки, а саме, потерпілому ОСОБА_11 страховою компанією було відшкодовано збитки у розмірі 19 200 грн. згідно договору обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий поліс №АА/0415218). Окрім цього, у матеріалах справи відсутні докази матеріальної та моральної шкоди, яку понесли потерпілі; також відсутні докази витрат на лікування ОСОБА_2
Заслухавши доповідача, представника потерпілого на підтримку апеляцій потерпілого та цивільних відповідачів, думку прокурора на підтримку апеляції та змін до апеляції державного обвинувача, засудженого та цивільного відповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вирок підлягає скасуванню з таких підстав.
Відповідно до ст.367 КПК України (1960 р.):
Підставами для скасування або зміни судових рішень, зазначених у частині першій статті 347 цього Кодексу, при розгляді справи в апеляційному суді є:
1) однобічність або неповнота дізнання, досудового чи судового слідства;
2) невідповідність висновків суду, викладених у вироку (постанові), фактичним обставинам справи;
3) істотне порушення кримінально-процесуального закону;
4) неправильне застосування кримінального закону;
5) невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.
У відповідності до ч.1 ст.370 КПК України (1960 р.) істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону є такі порушення вимог КПК України, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок чи постанову.
Визнаючи винуватим і засуджуючи ОСОБА_1 за ч.1 ст.286 КК України, суд, незважаючи на ту обставину, що ст.286 КК України є банкетною, що орган досудового слідства у відповідності до вимог кримінально-процесуального закону пред'явив ОСОБА_1 мотивоване обвинувачення з посиланням на відповідні пункти Правил дорожнього руху України та конкретизацією порушень правил дорожнього руху, при формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним, не зазначив пункти Правил дорожнього руху України, які він вважав, що підсудний порушив, а зазначив лише, що «ОСОБА_1, не врахувавши дорожні умови, не обравши безпечної швидкості в конкретних дорожніх умовах, не справився з керуванням транспортного засобу, зіткнувся з правою боковою поверхнею огорожі по напрямку свого руху (вертикальна розмітка 2.6. ПДР України), від чого керований ним автомобіль виїхав на зустрічну смугу руху, де зіткнувся з автомобілем ВАЗ 2109, реєстраційний номер НОМЕР_1» При цьому суд не вказав, як це зробив орган досудового слідства, в чому саме полягало порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України, що перебували в причинному зв'язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди.
Окрім цього, в судовому засіданні прокурор звернув увагу на те, що як вбачається з протоколу судового засідання від 04.05.2012 р. (а.с. 196), судом першої інстанції не достатньо чітко зазначено, чи у повному обсязі було задоволено клопотання потерпілого ОСОБА_2 про долучення до матеріалів справи цивільного позову до ОСОБА_1, визнання його, ОСОБА_2, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 цивільними позивачами, а також про оголошення перерви по справі з метою надання йому можливості укласти угоду про надання правової допомоги.
У зв'язку з викладеним колегія суддів приходить до висновку, що через допущені судом першої інстанції істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону вирок підлягає скасуванню, а справа скеруванню на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі.
Допущені судом першої інстанції істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону роблять недоцільним перевірку доводів апеляцій, щодо законності оскаржуваного вироку.
При новому розгляді справи суд зобов'язаний повно та всебічно досліди обставини справи, і постановити в справі законне й обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст.362, 370 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Апеляцію державного обвинувача, потерпілих та цивільних позивачів задовольнити частково.
Вирок Миколаївського районного суду Львівської області від 21 вересня 2012 року відносно ОСОБА_1 скасувати, а справу скерувати на новий судовий розгляд у той же ж суд в іншому складі суду.
Судді:
Пешков М.І. Романюк М.Ф. Вовк А.С.