ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.01.13 Справа №920/71/13.

Господарський суд Сумської області у складі: судді Спиридонової Н.О.,

при секретарі Щербак С.В.,

за участю представників сторін:

кредитора - Шульга О.О. (дов. №9881/09-23 від 25.12.2012р.)

боржника - Юрченко Ю.В. (протокол №15 від 05.04.2012р.)

арбітражного керуючого - Мельник Л.О. (дов. №4533 від 15.11.2011р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні господарського суду Сумської області матеріали справи №920/71/13

за заявою кредитора - Управління Пенсійного фонду України в м.Ромнах та Роменському районі

до боржника - Відкритого акціонерного товариства «Роменське автотранспортне підприємство 15948» (Сумська область, м.Ромни, вул.Сумська, 97, ід. код 03118558)

про банкрутство, -

встановив:

Управління Пенсійного фонду України в м.Ромнах та Роменському районі звернулося до господарського суду з заявою про визнання боржника - Відкритого акціонерного товариства «Роменське автотранспортне підприємство 15948» банкрутом, мотивуючи свої вимоги тим, що боржник має борг перед кредитором на загальну суму 108377,25 грн. (з яких 2751,56 грн. безспірний) та не здійснює підприємницьку діяльність.

10.01.2013р. від арбітражного керуючого Нагорнєвої Т.В. надійшла заява про надання згоди на призначення її ліквідатором у справі.

В судовому засіданні представник кредитора просить суд визнати боржника банкрутом та не заперечує проти призначення ліквідатором арбітражного керуючого Нагорнєвої Т.В.

Від боржника надійшов відзив на заяву кредитора в якому боржник заперечує проти порушення провадження у справі з огляду на відсутність, на його думку, підстав для порушення провадження у справі в порядку передбаченому статтею 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». В обгрунутвання своїх заперечень боржник посилається на відсутність підтверджених фактів неподання боржником податкової звітності більше року та не підтвердження матеріалами справи факту відсутності керівних органів боржника за місцезнаходженням.

В судовому засіданні представник боржника підтримує обставини викладені у відзиві та заперечує проти порушення провадження у справі.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив наступне.

У відповідності до ч.1 статті 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Свою заяву про порушення справи про банкрутство кредитор мотивує наявністю ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

Загальна заборгованість боржника перед кредитором складає 108377,25 грн. (з яких 2751,56 грн. безспірні вимоги), що підтверджується розрахунком кредитора, копіями постанов адміністративного суду, копіями виконавчих листів, копіями постанов ВДВС (а.с.7-26).

Довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців підтверджується, що 09.04.2012р. до реєстру було внесено рішення засновників (учасників) юридичної особи (боржника) або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи (а.с.30).

Тобто, боржником було розпочато процедуру самоліквідації передбачену Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (стаття 36).

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом та іншими законодавчими актами України.

Статтею 16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»передбачено, що з метою забезпечення органів державної влади та учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб (підприємців) створюється Єдиний державний реєстр, який містить відомості щодо місцезнаходження юридичної особи, дати та номеру записів про проведення державної реєстрації юридичної особи, дату та номеру записів про внесення змін до нього, дати видачі або зміни свідоцтва про державну реєстрацію, дані про установчі документи, дати та номери записів про внесення змін до них, прийняття рішень про припинення юридичної особи, про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, тощо.

Відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», в Єдиному державному реєстрі містяться дані про перебування юридичної особи в процесі припинення, зокрема дата реєстрація рішення засновників (учасників) або уповноважених ними органів про припинення юридичної особи, відомості про комісію з припинення (ліквідатора, ліквідаційну комісію, тощо).

Відповідно до вимог частин 1, 3 статті 18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру , не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Згідно з частиною 1 статті 59 Господарського кодексу України припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених цим кодексом, за рішенням суду.

Отже, прийняття рішення власника (органу управління) про ліквідацію юридичної особи та утворення ліквідаційної комісії є одним із шляхів, яким можна припинити господарську діяльність.

Виходячи з вимог частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Чинним законодавством про банкрутство не передбачено прямої заборони кредитору на порушення справи про банкрутство боржника, який перебуває в ліквідаційній процедурі, введеній, наприклад, за рішенням суду про припинення юридичної особи боржника або у випадку самоліквідації боржника за рішенням його органу управління.

У випадку нехтування власником, головою ліквідаційної комісії, керівником боржника своїми обов'язками щодо встановлення обставин недостатності майна боржника, який ліквідується, для задоволення вимог кредиторів, не подання ними заяви про порушення справи про банкрутство в порядку статті 51 Закону, кредитор не може бути позбавлений права на судовий захист своїх майнових прав шляхом звернення до суду відповідно до загальних норм законодавства про банкрутство.

В судовому засіданні представник боржника заявив, про відсутність підстав для порушення справи про банкрутство у зв'язку з тим, що ліквідаційною комісієї вже складено ліквідаційний баланс боржника, що свідчить, на його думку, про фактичне завершення процедури самоліквідації.

Разом з тим, представник боржника не навів підстав та не надав суду доказів на їх підтвердження щодо причин неподання державному реєстратору документів необхідних для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи.

Отже, на момент порушення провадження у справі про банкрутство, процедура самоліквідації боржника за ініціативою власника була завершена складенням ліквідаційного балансу, однак ліквідаційною комісією не було подано державному реєстратору всіх необхідних документів для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації, яке це передбачено статтею 36 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців».

Встановлення обставин завершення процедури самоліквідації має значення для правильності висновків суду про припинення господарської діяльності боржником, що є однією з передумов порушення провадження за статтею 52 Закону.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підприємницької діяльності боржника на момент порушення провадження у даній справі.

Суд наголошує, що кредитор не посилається на відсутність керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням та ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності як на підстави для порушення справи про банкрутство на підставі статті 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а тому посилання боржника на відсутність названих підстав не спростовують наявність іншої підстави - відсутність підприємницької діяльності боржника.

У відповідності до п.104 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009р. №15 «Про судову практику у справах про банкрутство» заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є підставою для порушення провадження у справі у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених частиною першою статті 52 Закону, а не виключно за наявності всієї сукупності перелічених у цій статті підстав.

Враховуючи доведеність того, що підприємницька діяльність боржника відсутня, суд вважає за необхідне згідно ч. 2 статті 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визнати боржника банкрутом, відкрити ліквідаційну процедуру та призначити ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Нагорнєву Т.В., кандидатура якої відповідає вимогам встановленим статтею 3-1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Керуючись статтями 22-34, 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», суд-

постановив:

Визнати юридичну особу - Відкрите акціонерне товариство «Роменське автотранспортне підприємство 15948» (Сумська область, м.Ромни, вул.Сумська, 97, ід. код 03118558) - банкрутом та відкрити ліквідаційну процедуру.

Тривалість ліквідаційної процедури не повинна перевищувати дванадцяти місяців.

Визнати кредиторські вимоги Управління Пенсійного фонду України в м.Ромнах та Роменському районі до Відкритого акціонерного товариства «Роменське автотранспортне підприємство 15948» у сумі 108377,25 грн. (з яких 2751,56 грн. безспірні вимоги).

З дня прийняття постанови підприємницька діяльність банкрута

припиняється, строк виконання всіх грошових зобов'язань, та зобов'язань щодо

сплати податків і обов'язкових платежів вважається таким, що настав, припиняється

нарахування неустойки, процентів та інших економічних санкцій по всіх видах

заборгованості, вимоги за зобов'язаннями банкрута, що виникли під час проведення

процедур банкрутства, пред'являються в межах ліквідаційної процедури.

Припиняються повноваження органів управління банкрута і повноваження власників

майна.

З дня прийняття даної постанови скасовуються арешти, що накладені на

майно боржника, і інші обмеження щодо розпорядження майном боржника, в тому

числі податкова застава. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо

розпорядження майном банкрута не допускається.

Призначити ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Нагорнєву Тетяну Володимирівну (Ліцензія серії АВ №592939 від 24.10.2011р.; місцезнаходження: м.Суми, вул.Покровська, 1-б, оф.1).

Зобов'язати ліквідатора виконати ліквідаційну процедуру, надати суду обґрунтований звіт про виконану роботу, всі докази, що свідчать про виконання ліквідаційної процедури, у тому числі, докази розшуку майна, що належить банкруту та яке знаходиться у спільній власності членів господарства, акти інвентаризації майна, акти оцінки майна, звіт про виплачені кредиторам кошти, договори купівлі-продажу майна банкрута, довідки установ банку про закриття рахунків банкрута, докази повідомлення органів державної податкової служби, пенсійного фонду і центру зайнятості про закінчення ліквідаційної процедури, довідку органів внутрішніх справ про прийняття печаток і штампів банкрута, оригінали установчих документів і свідоцтва про державну реєстрацію, ліквідаційний баланс, реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів, докази, що свідчать про стягнення дебіторської заборгованості, або докази що свідчать про неможливість стягнення дебіторської заборгованості, довідку банку про рух грошових коштів по поточному рахунку за весь час роботи ліквідаційної процедури, баланси підприємства за весь час роботи ліквідатора та ліквідаційний баланс, відшкодування витрат ліквідатора, інші документи, що свідчать про виконану ліквідатором роботу по ліквідації банкрута.

Зобов'язати ліквідатора вжити заходів щодо з'ясування питання, чи

порушувалася кримінальна справа у відношенні посадових осіб боржника, а

також з'ясувати питання чи порушувалося виконавче провадження органами

державної виконавчої служби у відношенні боржника за його місцезнаходженням.

Крім того, вжити заходів щодо розшуку печатки, штампу, оригіналів установчих

документів та свідоцтва про державну реєстрацію банкрута. Докази вжиття

зазначених заходів надати суду.

Зобов'язати ліквідатора щомісячно надавати суду детальні звіти про хід ліквідаційної процедури у справі із зазначенням обсягів проведеної роботи за кожен місяць виконання обов'язків ліквідатора та наданням відповідних доказів на підтвердження обставин викладених у звітах.

Копію даної постанови направити кредитору, ліквідатору, банкруту, державному органу з питань банкрутства, державному реєстратору, органу ДВС.

Суддя (підпис) Н.О.Спиридонова