Справа №22-1291                                                   Головуючий у 1 інст.Власик Н.М.

Доповідач - Собіна І.М.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

22 листопада 2006 року                                                                                               м. Рівне

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:

Головуючого судді  Малько О.С.

Суддів Оніпко О.В.,   Собіни І.М.

При секретарі судового засідання Томашевській І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Сарненського районного суду від 15 вересня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди,

встановила:

Рішенням Сарненського районного суду від 15 вересня 2006 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вартість 625 кг. картоплі - 1250 гривень, вартість 2-х мішків цукру - 430 гривень, вартість 500 кг. зерна пшениці - 375 гривень, вартість телевізора -700 гривень, а всього 2755 гривень.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказує на невідповідність висновків суду обставинам справи. Вважає, що його діями не заподіяно позивачці ніякої шкоди.

Рішення цього ж суду від 11 квітня 2006 року про поділ майна між сторонами було виконано в примусовому порядку 19 червня 2006 року державним виконавцем у присутності свідків та батька позивачки. Жодних претензій відносно якості переданих речей йому пред'явлено не було.

При складанні акту від 22 червня 2006 року він присутній не був і не запрошувався.

Вважає недоведеним висновок суду про те, що сторони під час розгляду справи про поділ майна 11 квітня 2006 року визначили вартість телевізора з кольоровим зображенням, оскільки такого висновку з рішення суду не вбачається, а він передав позивачці телевізор який мав у наявності.

Посилаючись на невірну оцінку досліджених судом першої інстанції доказів, просив оскаржуване рішення скасувати і ухвалити у справі нове рішення про відмову ОСОБА_1 у позові.

Колегія суддів, прийшла до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Задовольняючи вимоги позивачки про стягнення з ОСОБА_2 вартості 50% картоплі в сумі 1250 гривень та 500 кг. пшениці на суму 375 гривень, суд першої інстанції безпідставно виходив з доведеності вини відповідача у зіпсутті картоплі та пшениці.

Згідно ч. 1 ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження" у разі присудження стягувачеві предметів, зазначених у виконавчому документі, державний виконавець вилучає ці предмети у боржника і передає їх стягувачеві, про що складає акт передачі. У разі знищення речі, що мала бути передана стягувачеві в натурі, державний виконавець складає акт про неможливість виконання, який є підставою для закриття виконавчого провадження.

З акту державного виконавця від 19 червня 2006 року вбачається, що присуджені стягувачці 1250 кг. картоплі та 500 кг. пшениці були передані у присутності батька стягувачки та понятих (а.с.8).

При цьому зауважень щодо якості переданих картоплі та пшениці, а також можливої неправомірності дій державного виконавця учасниками пред'явлено не було.

Суд безпідставно взяв до уваги акт опису майна жительки села Карпилівки - ОСОБА_1 від 22 червня 2006 року, в якому зазначено, що в результаті обстеження встановлено: картопля у кількості 25 мішків гнила на 50%, а пшениця у кількості 11 мішків зопрівша (а.с.9). Зазначений акт складено не органом на який законом покладено обов'язок по виконанню судових рішень, без участі ОСОБА_2.

До того ж колегія суддів вважає, що якась частина картоплі врожаю 2005року та пшениці, яка була отримана стягувачкою три роки тому, як натуральна оплата внаслідок тривалого зберігання могли зіпсуватися. Проте, робити з цього висновок про заподіяння саме відповідачем шкоди відповідно до правил ст. 1166 ЦК є невірним. Після вирішення судом справи про поділ майна між подружжям 11 квітня 2006 року він пропонував позивачці забрати добровільно присуджене їй майно, проте вона повідомила державного виконавця телефоном, що майно буде ділити після повернення її із заробітків.

На підставі наведеного, рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню із відмовою ОСОБА_1 в задоволенні цих вимог.

Решта доводів апеляційної скарги на увагу не заслуговує, а рішення суду є законним і обгрунтованим.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Сарненського районого суду від 15 вересня 2006 року змінити скасувавши його в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вартості 625 кг. картоплі в сумі 1250 гривень та вартості 500 кг. зерна пшениці в сумі 375 гривень.

В іншій частині рішення суду залишити без зміни, а апеляційну скаргу відхилити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Головуючий Судді

Сторони мають право оскаржити рішення апеляційної інстанції і рішення місцевого суду безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців починаючи з дня набрання законної сили цим рішенням.