Справа № 22-а- 5673 / 2006 р.

Категорія: визнання дій неправомірними

Головуючий:   1 інстанції

Гайдук Л.П. Доповідач:      Даниленко В.М.

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

7 листопада 2006 року                                                                                м. Харків

Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого -   Луспеника Д.Д.,

суддів              -    Даниленка В.М., Пшенічної Л.В.,

при секретарі:    Гребенщиковій Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду адміністративну справу за апеляцій­ною скаргою начальника Дзержинського районного відділу праці і соціального захисту населення Дзер-жинської районної ради м. Харкова Станчика В.О. на постанову Дзержинського районного суду м. Хар­кова від 14 вересня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1до Дзержинського районного відділу праці і соціального захисту населення Дзержинської районної ради м. Харкова про визнання дій суб'єкта владних повноважень неправомірними, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Дзержинського районного відділу праці і соціального захисту населення про визнання неправомірними дій останнього, пов'язаних з недо­платою їй щорічної разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про жертви нацистсь­ких переслідувань», та спонукання відповідача до виплати належних їй грошових коштів.

В обгрунтування своїх вимог позивачка вказувала на те, що відповідно до свого статусу, як особи, що в період війни була насильно вивезена на примусові роботи до Німеччини, вона має право на пільги, передбачені зазначеним вище Законом, у тому числу й на отримання щорічної разової грошової допомо­ги в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком, однак відповідач всупереч чинного законодавства обме­жив її законні права й виплатив їй цю допомогу лише в розмірі 50 гри.

Посилаючись на зазначені обставини, позивачка просила суд визнати дії відповідача, пов'язані з обмеженням розміру належної їй до сплати грошової допомоги - неправомірними, та зобов'язати остан­нього виплатити що допомогу в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивачки заявлені нею позовні вимоги підтримав і наполягав на їх задоволенніПредставник відповідача, не оспорюючи самого права позивачки на пільги, передбачені Законом України «Про жертви нацистських переслідувань», разом із тим, позовні вимоги останньої не визнала й просила суд відмовити в їх задоволенні, посилаючись на те, що Законом України «Про державний бю­джет України на 2006 рік» виплата щорічної разової грошової допомоги, зазначеної в наведеному вище Законі, в поточному році взагалі не передбачена.

Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 вересня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені.

Суд визнав відмову Дзержинського районного відділу праці і соціального захисту населення Дзер­жинської районної ради м. Харкова у виплаті позивачці щорічної разової грошової допомоги, передба­ченої Законом України «Про жертви нацистських переслідувань», неправомірними та зобов'язав відпо­відача сплатити останній зазначену допомогу.

Не погоджуючись із прийнятим судом по справі рішенням, начальник Дзержинського районного відділу праці і соціального захисту населення Дзержинської районної ради м. Харкова в апеляційній скарзі просить скасувати це судове рішення, та ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити пози­вачці в задоволенні її позовних вимог за їх безпідставністю.

В обгрунтування своєї скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції суттєвих обставин справи та порушення судом норм матеріального й процесуального права, що призве­ло до неправильного вирішення справи по суті.

Позивачка та її представник в запереченнях на подану відповідачем апеляційну скаргу просять апе­ляційний суд залишити цю скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як таке, що є обгрунтованим й постановленим з дотриманням вимог процесуального законодавства.

Перевіривши законність і обгрунтованість постанови районного суду у відповідності до ст. 195 КАС України в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задо­воленню з наступних підстав.

Так, згідно ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відпові­дно до яких ніхто не може оути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням же адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб при здійсненні ними владних управлін­ських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як встановлено по справі, ОСОБА_1 до 10.04.2006 року, як особа, що в роки Великої Вітчизняної війни була насильно вивезена на примусові роботи до Німеччини, мала статус учасника війни й корис­тувалася пільгами відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

В зв'язку з набранням з 1.01.2006 року чинності Закону України «Про жертви нацистських переслі­дувань», який визначає правові, економічні та організаційні засади державної політики щодо жертв нацистських переслідувань і спрямований на їх соціальний захист, позивачка ОСОБА_1 має право на пільги, передбачені "ст. 6-3 цього Закону, в тому числі й на отримання щорічної разової грошової допо­моги в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до ст. 6 зазначеного Закону фінансування витрат, пов'язаних з наданням пільг жертвам нацистських переслідувань, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, однак будь-якого механізму реалізації державних гарантій щодо соціального захисту осіб, які відносяться до жертв нацистських переслідувань, цей закон не містить, як не містить він і вказівки на те, який саме, орган державної влади чи місцевого самоврядування повинен здійснювати виплату вказаним особам щорічної разової грошової матеріальної допомоги.

Крім того, до цього часу не виконані й вимоги розділу III - прикінцевих положень Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", відповідно до яких Кабінету Міністрів України доручалося підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції про внесення змін до законів України та забезпечити прийняття нормативно-правових актів, що випливають з цього Закону, які б забезпечували на практиці реалізацію державних гарантій соціального захисту осіб, що мають статус жетрв нацистських переслідувань.

При цьому питання щодо порядку фінансування витрат, пов'язаних із забезпеченням соціального захисту осіб, які мають статус жертв нацистських переслідувань, не врегульовано й Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік», виключно яким визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби та розмір і цільове спрямування цих видатків.

За таких обставин суд першої інстанції не мав правових підстав визнавати неправомірними дії Дзе­ржинського районного відділу праці і соціального захисту населення, пов'язані з відмовою у виплаті позивачці зазначеної вище матеріальної грошової допомоги, та зобовя'зувати відповідача на виконання дій, прямо не передбачених чинним законодавством, а тому Постанова Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 вересня 2006 року не може бути визнана законною і обгрунтованою, в зв'язку з чим судова колегія вважає за необхідне скасувати це судове рішення та ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити позивачці в задоволенні її позовних вимог.

При цьому судова колегія вважає доцільним звернути увагу на те, що прийняте по справі рішення не позбавляє в подальшому позивачку ОСОБА_1 права, після врегулювання на законодавчому рівні питання щодо порядку й механізму виплати особам, які мають відповідний статус, щорічної разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про жертви нацистських переслідувань», звернути­ся до суду з позовом до належного відповідача про стягнення заборгованості з виплати цієї допомоги.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 195, 196, 198,202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу начальника Дзержинського районного відділу праці і соціального захисту насе­лення Дзержинської районної ради м. Харкова Станчика В.О. - задовольнити.

Постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 вересня 2006 року - скасувати.

В задоволені позовних вимог ОСОБА_1- відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно і може бути оскаржена в каса­ційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративносс-суду України протягом одного місяця з дня її проголошення