АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Справа № 22-581/13 Головуючий у 1 інстанції: Коренюк А.М.
Доповідач: Нежура В.А.
У Х В А Л А
Іменем України
15 січня 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді: Нежури В.А.
суддів: Усика Г.І., Соколової В.В.
при секретарі: Охневській Т.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19 жовтня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, треті особи: Комунальне підприємство «Управління житлового господарства» Дарницького району м. Києва, Дарницька районна в м. Києві державна адміністрація, Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві, Дарницьке РУ ГУ МВС України в м. Києві про виселення без надання іншого житлового приміщення та зняття з реєстраційного обліку, -
В С Т А Н О В И Л А
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 19 жовтня 2012 року у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, треті особи: Комунальне підприємство «Управління житлового господарства» Дарницького району м. Києва, Дарницька районна в м. Києві державна адміністрація, Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві, Дарницьке РУ ГУ МВС України в м. Києві про виселення без надання іншого житлового приміщення та зняття з реєстраційного обліку відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, посилаючись на неповне дослідження та з*ясування справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Зокрема апелянт вказує на помилковість виснов ків суду про відсутність рішень про офіційно вжиті відносно відповідачки заходи впливу - попередження, у зв*язку із чим суд визнав неможливим застосувати при вирішенні даного спору правила ст. 116 ЖК України на яку посилалися позивачі у своєму позові.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_7, ОСОБА_2 підтримали подану скаргу, із викладених в ній підстав, відповідачка і її представник заперечували проти задоволення апеляційної скарги, інші учасники процесу в судове засідання не з'явились, будучі повідомленими належним чином про час і місце слухання справи..
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини третьої статті 47 Конституції України позбавити громадянина житла можна лише на підставі закону за рішенням суду. Відповідно до статті 109 Житлового кодексу виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, сторони є особами, зареєстрованими в АДРЕСА_1.
Крім них в квартирі зареєстровані двоє малолітніх дітей, а всього вісім осіб (а.с.8).
Квартира не приватизована, складається із п*яти кімнат, житловою площею 69, 1 кв м,, власником особового рахунку є позивачка ОСОБА_1
Позивачка ОСОБА_1 є інвалідом другої групи загального захворювання безстроково, страждає психічними розладами, перебуває на обліку в Київській психоневрологічній лікарні № 2 з приходу хронічного нервово-психологічного захворювання, її дієздатність не обмежена (а.с. - 11,12).
Між сторонами з серпня 2011 року почали виникати непорозуміння, конфліктні ситуації з приводу порядку користування кімнатами в квартирі, які переростали в скандали та бійки, що стало підставою для неодноразових звернень до правоохоронних органів, за наслідками яких були прийняті рішення про відмову у порушенні кримінальної справи за відсутністю складу злочину (а.с. 67-70, 96-167).
Суд першої інстанції правильно вважав, що непорозуміння і конфлікти з приводу користування квартирою, які переростають в сварки, не можна розцінювати як систематичне порушення правил співжиття відповідачкою та наслідком чого є застосування ст. 116 ЖК України у вигляді виселення.
Зважаючи на кількість мешканців спірної квартири, сторонам необхідно врегулювати питання щодо визначення конкретного порядку користування жилими приміщеннями у квартирі, в тому числі і шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
Спірна квартири для сторін є єдиним помешканням, іншого житла вони не мають.
Сторони до суду із вимогами про визначення порядку користування квартирою не звертались.
Звертаючись до суду з позовом про виселення відповідачки, позивачі посилаються на положенні ст.116 ЖК України.
Згідно ст. 116 ЖК України, якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.
Тобто для застосування норм цієї статті необхідна наявність двох умов: систематичне порушення правил співжиття, а також вжиття заходів попередження або громадського впливу, які не дали позитивних результатів. Під заходами впливу маються на увазі заходи попередження, що застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справ тощо.
Відповідно до п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року N 2 "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України", під час вирішення справ про виселення на підставі ст.116 ЖК осіб, які систематично порушують правила співжиття та роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі або будинку, слід керуватися тим, що під час тривалої антигромадської поведінки виселення винного може статися під час повторного порушення, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів. Серед таких визначені заходи попередження, що застосовуються судами, прокуратурами, органами внутрішніх справ тощо.
Хоча між сторонами склалися вкрай негативні стосунки, постійно виникають сварки, однак доказів про те, що до відповідачки застосовувалися у встановленому порядку відповідними органами заходи впливу, не наведено. Не можна вважати заходами впливу постанови про відмову у порушенні кримінальної справи, оскільки в них відсутнє рішення про офіційно вжиті заходи впливу - попередження.
Крім того із наданих суду доказів вбачається, що ініціатором конфліктів між сторонами є як і відповідачка, так й позивачі; кримінальні справи порушувались як за зверенням позивачів, так й відповідачки; під час бійок отримували тілесні ушкодження обидві сторони.
За встановлених обставин суд дійшов до обгрунтованого висновку про те, що поведінка відповідачки не може розцінюватися як така, що систематично порушує правила співжиття й робить неможливим для інших проживання з нею в одній квартирі, оскільки вона пов*язана й з винною (провокаційною) поведінкою з боку інших мешканців спірної квартири, і не може пов*язуватися з наслідком застосування ст. 116 ЖК України щодо виселення відповідачки без надання іншого житлового приміщення.
Таким чином, суд першої інстанції повно дослідив обставини у справи, зібраним доказам надав належну правову оцінку.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що як правильно вказав на це суд у своєму рішенні, позивачі не надали доказів застосування до відповідачки заходів запобігання і громадського впливу у встановленому законом порядку, що унеможливлює застосування до спірних правовідносин правил ст. 116 ЖК України, оскільки винесення органами внутрішніх справ постанови про відмову у порушенні кримінальних справи, на що посилається апелянт у своїй скарзі, не є таким заходом.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, і підстав для їх зміни або скасування не встановлено.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19 жовтня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий:
Судді: