АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Справа № 22-164/13 Головуючий у 1 інстанції: Бабко В.В.
Доповідач: Нежура В.А.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
15 січня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді: Нежури В.А.
суддів: Усика Г.І., Соколової В.В.
при секретарі: Охневській Т.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27 квітня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання договору та стягнення сплачених коштів.
В С Т А Н О В И Л А
Позивач в лютому 2012 року звернувся в суд із позовом, в якому просить розірвати, укладений з відповідачем договір на виконання робіт по виконанню та монтажу драбини від 05.12.2008 р. та стягнути з відповідача на його користь сплачені ним грошові кошти вч розмірі 71 908,20 грн., що еквівалентно 9 000 дол. США, посилаючись на невиконання відповідачем зобов'язань, передбачених вказаним договором. Він в свою чергу своєчасно здійснив попередню оплату в розмірі 9 300 дол. США (60% від ціни замовлення) за умовами договору, однак, відповідач не виготовив та не встановив драбину в приміщенні, на вимоги виконати свої зобов*язання або повернути отримані грошові кошти не реагував, лише взимку 2011 р., після того як він звернувся до органів міліції, привіз східці від драбини, які не відповідали якості та матеріалу що був обумовлений сторонами під час укладання договору, тому просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 27 квітня 2012 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання договору та стягнення сплачених коштів задоволено.
Розірвано договір на виконання робіт по виконанню та монтажу драбини від 05.12.2008 р. на суму 15 500 дол. США, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплачені грошові кошти у сумі 9000 дол. США, що за курсом НБУ 7.9898 за 1 дол. США складає 71908,20грн.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати заочне рішення суду першої інстанції та винести нове рішення, яким залишити позовну заяву ОСОБА_2 без задоволення, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Зокрема апелянт вказує на те, що 18.02.2009 р. роботи по виготовленню драбини були завершені, але приміщення де вона повинна була бути встановлена не було готове, крім того замовник не визначився із кольором драбини. 29.06.2009 р. драбина була окрашена і готова, але замовник переніс монтаж на кінець літа 2009 року, а потім і до 2010 року.
22.02.2010 р. апелянт привіз драбину в м. Київ з м. Кіровограда але об*єкт не був готовий і драбини відвезли назад. 15.03.2010 р. апелянт знов привіз драбину в м. Київ, де її і залишив, але установка з вини замовника була відкладена.
До кінця літа 2010 року в будинку, в якому планувалося встановлення драбини, проводилися будівельні роботи.
20.11.2010 р. запрошений замовником експерт підтвердив, що драбина виготовлена добре і у нього не має зауважень. Після чого між сторонами у справі виник конфлікт, в результаті якого апелянт почав вимагати у позивача повного розрахунку за виконану роботу, і лише після цього він буде здійснювати установку драбини.
Вказує на помилковість висновків суду про невиконання взятих на себе зобов*язань за договором, оскільки роботи по виготовленню драбини здійснені ним у передбачені договором строки, а її установка не зроблена з вини позивача (замовника).
В суді апеляційної інстанції апелянт підтримав подану скаргу з викладених в ній підстав, позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи пред*явлений позов суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань за договором від 05.12.2008 р., не виконав в строк та не зробив монтаж дробини, за виконання та придбання якої позивач сплатив йому гроші.
Але погодитися з таким висновком суду не можна.
Статтями 526 та 525 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Згідно ч. 1 ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів", споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов'язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.
Як вбачається з матеріалів справи 05.12.2008 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір на виконання робіт, за умовами якого відповідач зобов*язався виконати та провести монтаж драбини в приміщенні СТ «Чайка» по вул. Центральній, а позивач сплатити за роботу виконавцю 15 500 дол. США.
Термін виконання робіт 90 днів (п. 4.3)
9 300 дол. США були сплачені замовником виконавцю в якості авансового платежу, (60% від ціни замовлення), проти чого останній не заперечував (п. 3.2).
Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Пред*являючи свій позов, у зв*язку із порушенням відповідачем взятих на себе договірних зобов*язань, у відповідності до правил ст. 60 ЦПК України, позивач повинен послатися і надати суду докази, на підтвердження обставин, якими він обгрнутовував свої вимоги.
Згідно п. 4. 2 Договору, роботи по договору вважаються виконаними після прийняття їх замовником та підписання АКТУ здачі-приймання робіт.
Відсутність підписаного сторонами АКТУ здачі-приймання робіт може свідчити про те, що зобов*язання сторін за договором не припинені, а драбина в передбаченому договором порядку виконавцем замовнику не передана.
Разом із тим, справа не містить жодного доказу, окрім особистих пояснень позивача щодо строків і порядку виконання відповідачем зобов*язань за укладеним сторонами 05.12.2008 р. договору.
За наслідками звернення позивача в травні 2011 року із заявою до Деснянського РУГУ МВС України в м. Києві про порушення кримінальної справи відносно відповідача за ознаками злочину, передбаченого ст. 190 КК України (шахрайство), 28.08.2011 р. була винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи на підставі п. 2 ст. 6 КПК України.
Доказів звернення позивача з березня 2009 року і до травня 2011 року з приводу неналежного виконання відповідачем взятих за договором зобов*язань безпосередньо до відповідача або в інші компетентні органи матеріали справи не містять.
Відповідач в свою чергу, заперечуючи проти позову посилався на те, що драбина була виготовлена ним у встановлені договором строки, але її установка на об*єкті не була здійснена вчасно з вини позивача, який неодноразово відкладав установку драбини з різних причин, а також зазначає, що фактично передав драбину позивачу в березні 2010 року.
Позивач в суді апеляційної інстанції, а також в постанові про відмову в порушенні кримінальної справи частково погоджувався із таким твердженням відповідача, але вказував, що привезені були лише східці від драбини.
При цьому, доказів невідповідності щодо якості чи комплектності переданого йому майна, передбачених умовами договору, позивачем в ході розгляду справи надано не було.
З наведеного можна зробити висновок, що фактичне прийняття позивачем виготовленої драбини за відсутністю заперечень з його боку щодо невідповідності умовам договору якості драбини та комплектності, може свідчити про згоду сторін на зміну умов договору в частині строків здачі робіт (передачі драбини), а відсутність підписаного Акту прийому-здачі робіт не є доказом вини лише відповідача у неналежному виконанню умов договору.
У зв*язку із чим, посилання позивача на ч. 1 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», як правову підставу для розірвання укладеного із відповідачем договору є необгрунтованим.
Таким чином, колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги проте, що висновок суду про невиконання відповідачем взятих на себе зобов*язань є помилковим, не відповідає вимогам закону, а також зроблений без належного з*ясування обставин, на які посилався позивач в першу чергу на підтвердження своїх вимог.
Відповідно до наданих суду апеляційної інстанції ст. 309 ЦПК України повноважень, колегія суддів скасовує рішення суду першої інстанції і ухвалює нове про відмову у задоволенні пред*явленого позову в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27 квітня 2012 року скасувати і ухвалити нове такого змісту.
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання договору та стягнення сплачених коштів відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий:
Судді: