Справа № 11-795                             Головуючий у 1 інстанції -Діденко О.П.

Категорія ст.125ч.2КК                                       Доповідач-Рудомьотова С.Г.

УХВАЛА ІМ"ЯМ   УКРАЇНИ

2006   року        листопада   16   дня   колегія   суддів   судової  палати   з кримінальних справ Апеляційного суду Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Демченка О.В. суддів - Рудомьотової С.Г. , Козака В.І. адвоката -ОСОБА_1 засудженого ОСОБА_2 потерпілого -ОСОБА_3

розглянула    у    відкритому    судовому    засіданні    в    м.    Чернігові кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2

на вирок Ніжинського міськрайонного суду від 14 вересня 2006 року яким засуджено ОСОБА_2 , громадянина України , уродженця і мешканця АДРЕСА_1 ,з середньою освітою , неодруженого , ІНФОРМАЦІЯ_1, несудимого -

за ст. 125 ч.2 КК України до 2/двох/ років обмеження волі .

Згідно ст.75 КК України   звільненого від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком один рік шість місяців. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди .В іншій частині позову відмовлено.

ВСТАНОВИЛА:

Вироком суду ОСОБА_2 визнаний виновним і засуджений за те, що 26 квітня 2006 року , близько 20 години , він викликав у під'їзд будинку АДРЕСА_1 , де він знаходився разом з ОСОБА_4, з квартири НОМЕР_1 потерпілого ОСОБА_3, якому умисно наніс удар кулаком у праве око , а ОСОБА_4 - у вухо, після чого між ОСОБА_3- з одного боку , та ОСОБА_2 і ОСОБА_4- з другого боку, почалась бійка , в ході якої вони один одному наносили удари по різних частинах тіла та в обличчя, яка закінчилась нанесенням ОСОБА_2 потерпілому ОСОБА_3 умисного удару в зуби.

Згідно висновку судово-медичного експерта від 18.07.2005 року №462, додаткового висновку судово-медичного експерта від 23.09.2005 року №40, у ОСОБА_3 садна і крововиливи відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Забійні рани та закрита черепно мозкова травма зі струсом головного мозку відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров"я , тобто , на строк більше шести , але не більше двадцяти одного дня Травматичний періодонтит двох зубів та забій / гемартроз/ суглобу відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров"я. Посттравматичний отит по ступеню тяжкості відноситься до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості , які не являються небезпечними для життя і тягнуть за собою тривалий розлад здоров"я на строк більше 21 дня .Виникнення тілесних ушкоджень у ОСОБА_3 при ударах його об сторонні предмети , наприклад, стіну - малоймовірно.

Постановою слідчого СВ Ніжинського МРВ УМВС від 10.10.2005 року щодо ОСОБА_2 відмовлено в порушенні кримінальної справи за ст. 122 КК України відповідно до ст.6 п.2 130КПК України.

Вироком Ніжинського міськрайсуду від 13.12.2005 року засуджено ОСОБА_4 за ст. 122 ч.1 КК України , ст.75,76 КК України до 2-х років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки ,який залишено в силі ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 16.02.2006 року.

В апеляції засуджений ОСОБА_2 просить скасувати обвинувальний вирок суду , переглянути справу щодо нього і постановити виправдувальний вирок , посилаючись на те, що місцевий суд поставився до нього необ'єктивно і упереджено ,виклав у вироку висновки , які не відповідають обставинам справи , поклав в основу обвинувачення показання свідків зі сторони потерпілого, не взявши до уваги його невизнання вини , безпідставно засудивши за дії, які він не вчиняв.

Заслухавши доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_1, які повністю підтримали апеляцію , пояснення потерпілого ОСОБА_3, який заперечував проти задоволення апеляції і просив залишити вирок без зміни , перевіривши матеріали справи в обсягу апеляції і обговоривши доводи апеляції , колегія суддів вважає , що апеляція підлягає частковому задоволенню.

У судовому засіданні засуджений ОСОБА_2 своєї вини у інкримінованому йому злочині не визнав. Показав ,що дійсно ,26 квітня 2005 року , будучи у себе у квартирі , почув розмову своєї матері із сусідкою, що її образив ОСОБА_3. Щоб вияснити це , а також розібратись , пішов до ОСОБА_3 , викликавши його у під'їзд через його співмешканку, де сказав останньому вибачитись перед матір'ю. Але ОСОБА_3 образив і його , ударив в груди , почав затягувати у свою квартиру . Відштовхуючись від ОСОБА_3, можливо , і ударив його у груди , але в обличчя та вуха його не бив. Розборонив їх ОСОБА_4, але чи бив ОСОБА_4 потерпілого ОСОБА_3 -не бачив.

Потерпілий ОСОБА_3 показав , що дійсно , біля своєї квартири у нього відбулась словесна перепалка із матір'ю засудженого ОСОБА_2, -ОСОБА_5, під час якої образили одне одного . Потім його викликав з квартири ОСОБА_2 і відразу ударив у праве око , а ОСОБА_4 - ударив його у праве вухо. Потім почалась бійка між всіма , бо він захищався від них обох. В кінці ОСОБА_2 ударив його /потерпілого / у зуби і бійка припинилась. Потерпів і фізично , і морально.

В обґрунтування обвинувального вироку місцевий суд послався також на показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_5, допитаних у судовому засіданні , а також на пояснення ОСОБА_2 від 04.05.2005 року та дані очної ставки ОСОБА_2 з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 під час досудового слідства по справі по обвинуваченню ОСОБА_4 /а.с.30 ,56, 54 справи №1-450/05 р. /.

Разом з тим , пояснення ОСОБА_2 не є доказом згідно із ст.65 КПК України.

Показання ОСОБА_2 на вказаних судом очних ставках суперечливі і судом належним чином не проаналізовані.

Стосовно посилання суду на визнавальні показання ОСОБА_2 як свідка від 08.07.2005 року/ а.с. 35 справи 1-450/, то даний доказ у судовому засіданні не досліджувався , про що відсутній запис у протоколі судового засідання , а тому не є допустимим доказом.

Щодо посилання як на доказ вини ОСОБА_2 у вчиненому злочині на показання вже засудженого ОСОБА_4, то цей доказ також не є допустимим , бо судом порушено положення ст.257 КПК України про безпосередність , усність судового розгляду.

Більш того , визнавши постановою суду свідком ОСОБА_4 / а.с. 1-2 / , суд не встановив причину неявки його у судове засідання , а на порушення ст.З06 КПК України , оголосив показання з його участю під час слідчих дій на досудовому слідстві і поклав в основу обвинувачення.

Крім того , з матеріалів кримінальної справи №1-450/05 р. вбачається, що ця справа була розглянута за скороченим судовим процесом згідно ст.299 КПК України і докази по справі не досліджувались. Стосовно причетності чи участі ОСОБА_2 у побитті ОСОБА_3 засуджений ОСОБА_4 ніяких показань не давав / а.с. 155-156 спр. 1-450/.

При розгляді даної кримінальної справи та постановленні вироку місцевим судом порушені вимоги   ст. 321, 323-324 КПК України .

Також призначаючи покарання засудженому ОСОБА_2 у виді обмеження волі , достовірно встановивши , що на даний час він є військовослужбовцем строкової служби , місцевий суд порушив вимоги ст.61 КК України .

При перевірці даної кримінальної справи також встановлено , що місцевий суд не встановив час вчинення злочину - за матеріалами кримінальної справи №1-450 це 26.04.2005 року , а за даним вироком / і протоколом судового засідання / - це 26.04.2006 року.

Тобто, допущені місцевим судом порушення закону тягнуть скасування вироку з направленням справи на новий судовий розгляд , з частковим задоволенням апеляції засудженого.

Керуючись ст..356,365-371 ,379 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженого ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Ніжинського міськрайонного суду від 14 вересня 2006 року щодо ОСОБА_2 скасувати і справу направити на новий судовий розгляд у той же суд у іншому складі суддів.