Справа № 22а-595/2006                     Головуючий у першій інстанції БЕЧКО Є.М.

Категорія - адміністративна                                         Доповідач - ШЕМЕЦЬ Н.В.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2006 року                                                                            м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді:          ІВАНЕНКОЛ.В.

суддів:                    ШЕМЕЦЬ Н.В., СТРАШНОГО М.М.

при секретарі:        ПАЦ Т.М.

за участю:             ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові в порядку адміністративного судочинства справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 вересня 2006 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернігівського обласного військового комісаріату про зобов'язання здійснити перерахунок розміру пенсії, стягнення невиплаченої пенсії, відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить: визнати неправомірними дії обласного військового комісаріату щодо невиконання Законів України та Конституції України про пенсійне забезпечення та непроведення перерахунку раніше призначеної пенсії; зобов'язати обласний військовий комісаріат повернути борг, який накопичився внаслідок дискримінації з 1 січня 2005 р. по 1 січня 2006 p., тобто, 50 % недоотриманої пенсії; зобов'язати обласний військовий комісаріат здійснити перерахунок існуючої пенсії з урахуванням грошового забезпечення перед звільненням в запас з 1992 року, а накопичений борг повернути; за багаторічну дискримінацію зобов'язати обласний військовий комісаріат відшкодувати спричинену йому моральну шкоду в сумі 5 тисяч гривень; постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 вересня 2006 р. скасувати та прийняти нову постанову про задоволення його законних позовних вимог. Також просив, всю суму боргів помножити на коефіцієнт інфляції.

Оскаржуваною постановою в задоволенні позову відмовлено.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що постанова суду є незаконною, оскільки мотиви відмови йому в позові є не переконливими, а посилання суду на нормативно-правові акти підтверджують правильність його вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до наказу Головнокомандувача Сухопутних військ СРСР НОМЕР_1 звільнений військової служби в запас за пунктом 59, підпунктом „б" (за хворобою) Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу Збройних сил СРСР.

Як вбачається з розрахунку пенсії за вислугу років на а.с.22 позивачу була призначена пенсія з посадового окладу в сумі 150 крб. та окладу за військове звання в сумі 150 крб. в розмірі 159 крб. з 18.04.1989 року.

Вимоги позивача про зобов"язання відповідача здійснити перерахунок існуючої пенсії з урахуванням грошового забезпечення перед звільненням в запас з 1992 року, а накопичений борг повернути, полягають утому, що після прийняття Закону України від 09 квітня 1992 року „Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" розмір його пенсії був нищівно зменшений і він -старший офіцер отримував пенсію меншу ніж особи нижчі його за званням.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні цих вимог, прийшов до висновку, що пенсія, перерахунки раніше призначеної пенсії ОСОБА_1. проводились у відповідності з положеннями тих нормативно-правових актів, що регулюють питання пенсійного забезпечення військовослужбовців.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції і вважає, що відповідачем не допущено порушень пенсійних прав позивача і суд першої інстанції обґрунтовано відмовив позивачу в задоволенні його вимог щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок існуючої пенсії з урахуванням грошового забезпечення в запас з 1992 р. та повернення накопиченого боргу, оскільки його вимоги є безпідставними.

Щодо вимог ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача повернути борг, який накопичився з 1 січня 2005 р. по 1 січня 2006 р. через недоотримання 50 % пенсії, апеляційний суд враховує наступне.

Пунктом другим Прикінцевих положень до Закону України „Про внесення змін до ст.. 43 Закону України „Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" встановлено, що особи, яким раніше призначено пенсії відповідно до Закону України „Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", мають право на перерахунок пенсій з врахуванням положень цього Закону та виплату 50 % перерахованої пенсії з 1 січня 2005 p., а з 1 січня 2006 р. - 100 % перерахованої пенсії.

Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що Чернігівський обласний військовий комісаріат не мав правових підстав для виплати ОСОБА_1 в період з 1 січня 2005 р. по 1 січня 2006 р. 100 % перерахованої пенсії, оскільки вказаним вище законом в спірний період передбачена виплата 50 % перерахованої пенсії. А тому підстав для задоволення цих вимог у суду першої інстанції не було.

Як стверджував позивач у судовому засіданні апеляційного суду моральна шкода полягає у дискримінації його пенсійних прав. Оскільки порушень пенсійних прав ОСОБА_1 відповідачем не було допущено, відповідно і вимоги про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають.

У відповідності до ч. З ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Враховуючи те, що в суді першої інстанції позивачем не заявлялися вимоги про визнання неправомірними дій обласного військового комісаріату щодо невиконання Законів України та Конституції України про пенсійне забезпечення та непроведення перерахунку раніше призначеної пенсії, а також помноження всієї суми заборгованості на коефіцієнт інфляції, а заявлені були в апеляційній скарзі, то і правових підстав для їх розгляду у апеляційного суду немає.

Оскільки рішення суду першої інстанції постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги є безпідставними, то апеляційна скарга підлягає підлягає відхиленню, а постанова суду залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.195,198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 вересня 2006 року - залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно з моменту її проголошення, може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання нею законної сили.