Справа № 22ц-1779/2006 Категорія - цивільна
Головуючий у першій інстанції- АРТЮХ К.В.
______ Доповідач - ГУБАР B.C.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 листопада 2006 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді ІВАНЕНКО Л.В.,
суддів: ШЕМЕЦЬ Н.В., ГУБАР B.C.,
при секретарі: ПАЦ Т.М.,
за участю: ОСОБА_1, ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 5 жовтня 2006 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до держаівного підприємства „Чорнобильсервіс", Державного департаменту Адміністрації зони відчуження і зони обов'язкового (безумовного) відселення, Головного управління у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації про захист та поновлення порушеного права на заробітну плату, визначену законом, -
ВСТАНОВИВ:
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 5 жовтня 2006 р. скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позову.
Оскаржуваними рішенням відмовлено в задоволені позову ОСОБА_3 до ДП „Чорнобильсервіс" про стягнення 42255 грн. 58 коп. коштів доплати громадянам, які працюють в зоні радіоактивного забруднення.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом не застосовано ст. 39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка передбачала доплату у вигляді 3 мінімальних зарплат і підлягала застосуванню до спірних правовідносини. Проте судом застосована Постанова Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка передбачає доплату в сумі 13 грн. 20 коп. і не підлягала застосуванню, оскільки Закон, прийнятий Верховною Радою України, має вищу юридичну силу ніж постанова Кабінету Міністрів України.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 працює в ДП „Чорнобильсервіс" з 21 жовтня 2002 р. у М.Чорнобилі, де і проживав під час роботи, і відповідачем проводилась доплата за роботу у зоні відчуження.
Відповідно до ст. 39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата, а саме у зоні безумовного(обов'язкового) відселення у розмірі трьох мінімальних заробітних плат. В той же час ст. 62 вказаного Закону вказано, що порядок застосування цього Закону визначається Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання.
Цей порядок визначено постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відповідно до п. 2 якого вказано, що громадянам, які працюють у зоні безумовного (обов'язкового) відселення встановлюється доплата в розмірі 1320000 крб., а згідно Указу Президента України „Про грошову реформу в Україні" від 25 серпня 1996 р. - 13 грн. 20 коп..
Зазначена постанова була введена в дію з 1 серпня 1996 р. і не втратила чинності і зміни до неї в цій частині не вносились.
Крім того, на час прийняття і введення в дію цієї постанови діяла Постанова Верховної Ради України № 49/96 від 20 лютого 1996 року „Про порядок введення в дію статей 10,33,34 Закону України „Про оплату праці" та встановлення мінімального розміру пенсії за віком" , пунктом третьої передбачено, що до внесення відповідних змін до чинного законодавства виплати, крім пенсії, тарифні ставки та оклади, розраховані на основі мінімальної заробітної плати, здійснюються (застосовуються) у розмірах, які діють станом на 1 лютого 1996 року.
Суд першої інстанції, вирішуючи спір, обгрунтовано застосував до спірних правовідносин Постанову Верховної Ради України № 49/96 від 20 лютого 1996 року та Постанову Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836, оскільки законами щодо розміру мінімальної заробітної плати, які були введені в дію після прийняття Верховною Радою України постанови від 20 лютого 1996 року, зміни до чинного законодавства щодо визначеної цією постановою розрахункової величини для обрахування розміру соціальних виплат (крім пенсій), не вносились.
Таким чином, ДП „Чорнобильсервіс" проведено доплату ОСОБА_3 відповідно до чинного законодавства, а встановлення розміру доплат це компетенція Кабінету Міністрів України, а не відповідача.
Виходячи з наведеного, безпідставними є доводи апелянта щодо необхідності застосування доплати у розмірі передбаченому ст. 39 Закону „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зважаючи на викладене, апеляційний суд визнає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін, оскільки воно ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не містять передбачених законом підстав для скасування вірного по суті рішення.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити. Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 5 жовтня 2006 р. залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Судді: