Справа № 22ц-1683/2006 рік.

Головуючий у першій інстанції - КяряпутяА.В.

Доповідач - Заболотний В.М.

УХВАЛА

іменем       України

21 листопада 2006 року                                                               місто Чернігів

Апеляційний   суд   Чернігівської області в складі: головуючого   -   судді Коренькової З.Д. суддів   - Заболотного В.М., Ішутко В.М. при секретарі - Куксі М.В.

за участю - заявниці

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу судді Деснянського районного суду м.Чернігова від 12 вересня 2006 року про відмову у прийнятті заяви ОСОБА_1про встановлення факту, що має юридичне значення, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою, в якій просила встановити факт набуття нею інвалідності під час війни у 1941 році.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Чернігова від 12.09.2006 року відмовлено в прийнятті заяви ОСОБА_1 як такої, що не підлягає розгляду в суді.

Не погоджуючись з даною ухвалою, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу судді суду першої інстанції і справу направити на новий розгляд. Вказує, що вона просила встановити не факт її належності до інвалідів війни, а факт набуття нею каліцтва в дитячі роки, тобто в роки війни, що їй потрібно для отримання доплати до пенсії.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення заявниці, перевіривши доводи скарги та матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року „Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення",    не    можуть    розглядатися    судами    заяви    про встановлення належності до ветеранів чи інвалідів війни, проходження військової служби, перебування на фронті, у партизанських загонах, одержання поранень і контузій при виконанні обов'язків військової служби, про встановлення причин і ступеня втрати працездатності, групи інвалідності та часу її настання, про закінчення учбового закладу і одержання відповідної освіти, одержання урядових нагород.

Як вбачається з тексту заяви ОСОБА_1, вона просила встановити факт набуття нею інвалідності під час війни у 1941 році (а.с. 1-2), а не факт отримання каліцтва в дитячі роки. А тому суддя вірно відмовив ОСОБА_1 у прийнятті вказаної заяви, оскільки вона не підлягає розгляду в судах.

За таких обставин, ухвала судді суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, постановленою з дотриманням норм процесуального права, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для її скасування.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. З0З, 307, 312-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити, а ухвалу судді Деснянського районного суду М.Чернігова від 12 вересня 2006 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий:                                             Судді: