Справа № 2 - а - 376/2007 р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 жовтня 2007 року Таращанський районний суд Київської області в
складі:
головуючого: Бабоїд О.М.
при секретарі: Овчаренко Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тараща справу за адміністративним позовомОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Таращанської РДА про стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення , -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 надав до суду адміністративний позов до Управління праці та соціального захисту населення Таращанської РДА про стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення, мотивуючи тим, що він є потерпілим від аварії на ЧАЕС категорії 1, інвалідом 2-ї групи. захворювання пов'язане з наслідками аварії на ЧАЕС. Посилаючись на те, що діючим законодавством інвалідам 2-ї групи передбачено виплату щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, яку виплачують органи соціального захисту населення, розмір якої визначається на момент виплати, та зазначаючи, що органи соціального захисту населення відмовили йому в виплаті допомоги в належному розмірі за 2004 - 2005 роки, просив суд стягнути з відповідача недоотримані суми одноразової грошової допомоги за вказаний період в розмірі 2695, 30 грн.
В судове засідання позивач не з'явився, про час і місце розгляду справи належно повідомлений, проте надав до суду заяву, в якій просить розглядати справу без його участі, позов підтримує в повному обсязі.
Відповідач в судовому засіданні позов не визнав в повному обсязі, обґрунтовуючи тим, що дійсно ЗУ „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС" передбачені виплати на оздоровлення, на які вказує позивач. Проте, відповідно до ст. 62 вищезазначеного Закону, передбачено порядок таких виплат, які визначаються Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими органами державної виконавчої та місцевої влади Даний порядок в 2000 - 2004 роках був визначений постановою КМУ № 836 від 26 07 1996 року ..Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", де встановлено щорічну допомогу на оздоровлення інвалідам І і II групи в розмірі 26, 70 грн, які були виплачені позивачу. Починаючи з 2005 року такий порядок визначено постановою КМУ № 562 від 12.07.2005 року „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, де встановлено щорічну допомогу на оздоровлення інвалідам І і II групи в розмірі 120 гривень, які також були виплачені позивачу. Крім того, вважає, що в задоволенні позову слід відмовити і тому, що позивач на момент подачі даного позову до суду, пропустив однорічний строк звернення до адміністративного суду, який встановлено ст. 99 КАСУ.
Заслухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково.
В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 є потерпілим від аварії на ЧАЕС, категорія 1, інвалідом 2-ї групи, інвалідність пов'язана з наслідками аварії на ЧАЕС, що підтверджено копі ю посвідчення.
Згідно з ст. 48 Закону України „ Про статус. .! соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", передбачено виплату одноразової щорічної допомоги ліквідаторам наслідків аварії на ЧАЕС, інвалідам 1 і 2 групи в розмірі п'ять мінімальних заробітних плат, а інвалідам 3-і гр. - 4-х мінімальних заробітних плат. При цьому, розмір заробітної плати визначається на момент виплати Виплату грошової допомоги проводять органи соціального забезпечення громадян за місцем їх проживання.
Згідно довідки № 5114 від 04.09.2007 року, виданої Управлінням праці та соціального захисту населення Таращанської райдержадміністрації, відповідач виплатив позивачу щорічну допомогу на оздоровлення1 21.09.2004 року за 2004 рік в розмірі 26, 70 грн; 10.03.2005 року в розмірі 26, 70 грн, а 12.09.2005 року в розмірі 93, 30 грн, всього (26, 70 грн + 93, 30 грн) = 120 грн за 2005 рік. Виплата зазначеної грошової допомоги проведена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період до 2005 року і а постанови KM України від 12.07.2005 року № 562 „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" - за період з 2005 року.
Позивач просить стягнути недооплачену суму одноразової грошової допомоги виходячи і розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати за 2004 - 2005 роки, тобто 237 грн та 332 грн, в розмірі 2698, 30 гривень.
Відповідач в запереченнях послався на ст. 62 Закону України „ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та вказав на необхідність керуватися порядком
визначеним KM України, виходячи з реальних можливостей Державного бюджету України згідно з бюджетними призначеннями з врахуванням ст. 98 Конституції України.
Суд вважає, що необхідно застосовувати вимоги ст. 19 ч.2 Конституції України, а саме - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 113 Конституції України передбачено, що KM України у своїй діяльності керується Конституцією і Законами України.
Розмір допомоги на оздоровлення, визначений постановами KM України від 26.07.1996 року № 836 та від 12.07.2005 року № 562 на думку суду суперечить вимогам ст. 48 Закону та іншим нормативним актам.
Відповідно до сі.83 Закону України „Про державний бюджет на 2005 р." з 1.01.2005 року розмір мінімальної заробітної плати встановлено - 262 грн на місяць, з 01.04.2005 р. - 290 грн, з 01.07.2005 р. - 310 грн, з 01.09.2005р.-332 грн.
Відповідно до ст. 82 Закону України „Про державний бюджет на 2006 р." з 01.01.2006 року розмір мінімальної заробітної плати встановлено-350 грн, з 01.07.2006 p.- 375 грн, з 01.12.2006р. -400 грн.
Суд звертає увагу на те, що всі вказані норми Законів не мали жодних обмежень щодо застосування ст. 48 Закону України , . Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи", яким передбачено право позивача на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 5 мінімальних заробітних плат.
Також суд вважає, що оскільки Законами України про Державний бюджет розмір вказаної одноразової допомоги не визначався, то посилання представника відповідача на зазначену норму не є обгрунтованим.
Даний висновок також підтверджується ст. 71 Закону України „ Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою передбачено, що дія цього закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього закону.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне застосовувати саме норму Закону, а не постанови KM України.
Згідно з ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду встановлений річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свободчи інтересів. Оскільки на застосуванні строку позовної давності наполягає одна з сторін адміністративного процесу, суд вважає за можливе застосувати однорічний строк позовної давності до правовідносин, що виникли між сторонами, а тому вважає за безпідставну вимогу позивача провести виплату грошової допомоги за 2004 рік, оскільки суд вбачає, що вказаний строк звернення до суду повинен обчислюватися із дати останньої проплати суми щорічної допомоги на оздоровлення. Щодо проведення виплат в 2005 році, строк позовної давності повинен обчислюватися з 12.09.2005 року, з моменту коли позивачу було оплачено щорічну допомогу за 2005 рік в розмірі 93, 30 грн. Вказаний річний строк позивачем не пропущено, оскільки йому стало відомо про порушення його права лише після отримання письмової відповіді начальника управління праці та соціального захисту населення Таращанської РДА від 04.09.2007 року та з судової практики, яка склалася в 2006 році при вирішенні спорів даної категорії.
Таким чином, на користь позивача суд вважає за необхідне стягнути частково недоотриману грошову допомогу, лише за 2005 рік, в розмірі: 332 х 5 =1660 грн, за мінусом виплачених 120 грн. Всього 1540 грн.
Також суд вважає що позивач підлягає звільненню від сплати судового збору як потерпілий від аварії на ЧАІХ
Судові витрати суд покладає на відповідача.
Указані обставини встановлено з пояснень сторін, матеріалів справи, досліджених в судовому засіданні. Керуючись сі. ст. 6, 9, 17, 89, 99, 100, 158-163, 185, 186 КАС України, ст. ст. 48, 62, 71 Закону України „ Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст. 83 Закону України „Про Державний бюджет України на 2005р.", суд-
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Таращанської районної державної адміністрації на користьОСОБА_1 1540 (одну тисячу п'ятсот сорок) гривень. Від сплати судового збору позивача звільнити.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Таращанської районної державної адміністрації на користь держави судовий збір в розмірі 15, 40 грн.
В решті позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через
Таращанський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення постанови заяви про
апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії
до апеляційної інстанції.