Справа № 11 - 602/06

Категорія: ч.З ст. 212 КК України

Головуючий по першій інстанції Ющук О.С.

Доповідач Пазюк О.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

м. Луцьк

21 листопада 2006 року

колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого-судді:

суддів:

з участю прокурора:

захисника:

засудженого:

Пазюка О.С.

Олексюка Я.М., Оксентюка В.Н. Смолюка Б.С. ОСОБА_1 ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляцію старшого помічника прокурора м. Луцька на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 вересня 2006 року, яким ОСОБА_2, уродженець АДРЕСА_1, українець, громадянин України, з вищою освітою, працюючий ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше не судимий, -

- засуджена за ч. З ст. 212 КК України до 5 (п'яти) років позбавлення волі з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбуття призначеного покарання, якщо він протягом 1 (одного) року не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

На підставі ст. 76 КК України на ОСОБА_2 покладено обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації в ці органи.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу постановлено залишити попередню - підписку про невиїзд.

Постановлено зарахувати в строк відбуття покарання ОСОБА_2 термін перебування під вартою з 19 червня 2006 року по 23 червня 2006 року.

Згідно вироку суду ОСОБА_2 визнаний винним і засуджений за те, що будучи службовою особою та ІНФОРМАЦІЯ_2, а крім того, відповідальною особою за організацію бухгалтерського обліку на підприємстві, з січня по серпень 2006 року умисно ухилився від сплати податків   шляхом   внесення   в  податкову  декларацію  завідомо   неправдивих відомостей про прибуток підприємства за І півріччя 2006 року та не подав до Державної  податкової   інспекції  у   місті   Луцьку   податкову   декларацію   по податку на додану вартість що призвело до фактичного ненадходження до бюджету держави коштів в розмірі 693 448, 49 грн.

В поданій апеляції старший помічник прокурора м. Луцька, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, не оспорюючи кваліфікації дій засудженого, просить вирок суду від 14 вересня 2006 року відносно в частині призначеного покарання скасувати у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого і постановити свій вирок. Крім того, вважає, що судом безпідставно застосовано ст. 75 КК України. Апеляцію обґрунтовує тим, що судом не дано належної оцінки особі засудженого, не враховано, що ОСОБА_2, під час провадження досудового слідства переховувався, в результаті чого оголошувався в розшук, а також не відшкодував завданих державі збитків до державного бюджету.

Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку та доводи апеляції, прокурора, який підтримав свою апеляцію, захисника та засудженого, які апеляції не визнали, перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила, що апеляція до задоволення не підлягає.

Винність ОСОБА_2 у злочині, вчиненому за викладених у вироку обставинах, доведена об'єктивними доказами, які зібрані у передбаченому законом порядку, правильно оцінені та обґрунтовано покладені судом в основу вироку, що не заперечується в апеляції.

Належно оцінивши зібрані у справі і досліджені в судовому засіданні докази, суд дійшов обгрунтованого висновку про доведеність винності ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за який його засуджено і правильно кваліфікував його дії за ч. З ст. 212 КК України.

Необгрунтованими є доводи в апеляції старшого помічника прокурора, відносно того, що при призначенні покарання ОСОБА_2 судом неналежно оцінено особу засудженого та не враховано, що останній переховувався від слідства.

Як вбачається з вироку суду, при призначенні ОСОБА_2 міри покарання, судом враховано тяжкість скоєного ним злочину, особу винного, а також пом'якшуючі покарання обставин, до яких судом віднесено щире каяття засудженого у вчиненому та інші пом'якшуючі обставини. Обтяжуючих покарання обставин судом не встановлено.

Також не заслуговують на увагу доводи апелянта відносно безпідставного застосування судом, при призначенні покарання ОСОБА_2, ст. 75 КК України.

Відповідно до вказаної статті, якщо суд при призначенні покарання, в тому числі у вигляді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

З врахуванням наведених обставин суд прийшов до правильного висновку про можливість виправлення та перевиховання засудженого без ізоляції від суспільства.

Міра покарання ОСОБА_2 судом першої інстанції, за ч. З ст. 212 КК України призначена правильно, з дотриманням вимог ст. ст. 50, 65 КК України, є необхідною і достатньою для його виправлення та попередження нових злочинів.

Підстав для скасування вироку суду першої інстанції за обставин, зазначених в апеляції колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 365, 366, КПК України колегія суддів судової палати в кримінальних справах, -

УХВАЛИЛА:

Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 вересня 2006 року відносно ОСОБА_2 залишити без змін, а апеляцію старшого помічника прокурора м. Луцька - без задоволення.