Справа № 22ц/1290/4378/12
Провадження № 22ц/1290/4378/12
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 січня 2013 року Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі :
головуючого: Матвєйшиної О.Б..
суддів: Малієнко Н.В., Єрмакова Ю.В.,
при секретарі: Борзило О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Брянківського міського суду Луганської області від 10 липня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання права власності на ? частину спільно набутого майна, -
ВСТАНОВИЛА:
У травні 2012 року позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до відповідачок ОСОБА_3, та ОСОБА_1, в якому послалася, що вона з 2002 року перебувала у цивільному шлюбі з ОСОБА_5, вела з ним спільне господарство, проживала однією сім'єю, мала спільний бюджет. Під час спільного проживання на ім'я ОСОБА_5 ними було придбано спільно 13.07.2010 року - легковий автомобіль LIFAN НОМЕР_1, 2008 року випуску, та 10.06.2011 року - гараж , розташований у АДРЕСА_1. Окрім того на його ім'я було відкрито у ПАТ „Укрсоцбанк" в особі Брянківського відділення №552 групи відділень №6 (м. Алчевськ) Департаменту роздрібних продаж Східного комерційного макрорегіону (м. Донецьк) депозитний рахунок № НОМЕР_2, де знаходяться їх спільні кошти. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, вона, як цивільна дружина займалася його похоронами. Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на належне йому майно. Спадкоємцями за законом після його смерті є відповідачка ОСОБА_3 -його матір, та відповідачка ОСОБА_1, яка є його донькою. Оскільки зазначене майно придбано у період спільного проживання однією сім'єю, їй у цьому майні належить ? частка. Таким чином, спадщина відкрилася лише на ? частку зазначеного майна. відповідачки оспорюють її права, тому вона просить встановити факт, що вона проживала однією сім'єю з ОСОБА_5 в період з 2002 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати легковий автомобіль легковий автомобіль LIFAN НОМЕР_1, 2008 року випуску, та гараж , розташований у АДРЕСА_1, кошти на депозитному рахунку № НОМЕР_2, на підставі договору банківського вкладу на вимогу (вклад Ощадний) від 10 серпня 2011 року у ПАТ „ Укрсоцбанк" в особі Брянківського відділення №552 групи відділень №6 (м. Алчевськ) Департаменту роздрібних продаж Східного комерційного макрорегіону ( м. Донецьк), об'єктом спільної сумісної власності її та ОСОБА_5, визнати за нею право власності на ? частку вказаного майна.
Рішенням Брянківського міського суду Луганської області від 10 липня 2012 року позовні вимоги позивачки задоволено.
В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_1 з рішенням суду не згодна, вважає його таким, що не відповідає вимогам закону, просить скасувати, та відмовити позивачці у задоволенні позову.
Заслухавши доповідача, дослідивши надані докази, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.
Згідно зі ст.. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом, обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності зі ст.. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:
1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;
3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;
4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;
5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;
6) як розподілити між сторонами судові витрати;
7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;
8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Статтею 10 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст.. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судом у даному випадку вказані вимоги закону дотримано.
Згідно зі ст.. 74 Сімейного Кодексу України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Приписами ст.. 60 Сімейного Кодексу України, яка знаходиться у главі 8 Сімейного Кодексу України, встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ст.. 70 Сімейного Кодексу України, яка також знаходиться у главі 8 Сімейного Кодексу України, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Таким чином, виходячи з системного аналізу вказаних правових норм випливає, що частки у придбаному майні чоловіка та жінки, які не перебувають у шлюбі між собою, що належить їм на праві спільної сумісної власності є рівними, не зважаючи на чиє ім'я це майно оформлено.
Задовольняючи позовні вимоги позивачки, суд виходив з того, що позивачка та спадкодавець ОСОБА_5 з 2002 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, мали спільний бюджет, вели спільне господарство, а тому зазначене спірне майно, яке було придбано ними у період спільного проживання, є їхнім спільним сумісним майном, у якому позивачці належить ? частка.
Вказані обставини підтверджуються наданими суду доказами, які судом першої інстанції досліджені у встановленому порядку і їм надано відповідну оцінку, з якою апеляційна інстанція погоджується.
Таким чином, суд дійшов правильного висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог позивачки.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд безпідставно встановив факт проживання позивачки та ОСОБА_5 однією сім'єю, оскільки вони у шлюбі не знаходилися, кровними родичами не були, також не були усиновлювачем та усиновленим, на увагу не заслуговують, оскільки зазначеними вище нормами Сімейного Кодексу України передбачено встановлення такого факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
Посилання апелянта на те, що Сімейним Кодексом України встановлено, хто саме може визнаватися членами однієї сім'ї, куди не входять особи, які проживають без реєстрації шлюбу, на увагу не заслуговує, оскільки у даному випадку має місце хибне тлумачення апелянтом відповідних норм Сімейного Кодексу України.
Відповідно до ст.. 2 Сімейного Кодексу України Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір'ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання. Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між бабою, дідом, прабабою, прадідом та внуками, правнуками, рідними братами та сестрами, мачухою, вітчимом та падчеркою, пасинком. Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та (або) майнові відносини між іншими членами сім'ї, визначеними у ньому.
Згідно зі ст.. 3 Сімейного Кодексу України Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Судом встановлено, що взаємовідносини позивачки та ОСОБА_5 виникли на підставах, не заборонених законом, а саме на підставі спільного проживання без реєстрації шлюбу, як чоловіка та жінки, ці взаємовідносини регулюються зазначеними вище нормами ст.. 74 та 70 Сімейного Кодексу України .
Доводи апелянта про те, що позивачкою не доведено, що мало місце спільне проживання позивачки з ОСОБА_5, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та спірне майно придбане за спільні кошти у період спільного проживання, оскільки це майно придбано самим ОСОБА_5, на увагу не заслуговують, бо факт спільного проживання однією сім'єю та придбання у цей період спірного майна, підтверджено наданими позивачкою доказами, у тому числі, показами допитаних судом свідків.
Посилання апелянта про те, що свідки не могли достеменно знати про взаємовідносини позивачки та ОСОБА_5, на увагу не заслуговують, оскільки ніяких доказів на спростування відомостей, викладених свідками, та доводів позивачки з цього приводу і наданих інших доказів, апелянтом, надано не було, ці посилання апелянта фактично носять характер припущень, направлені на переоцінку доказів.
Відповідно до ст.. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, апелянт належним чином не довів своїх заперечень проти зазначених обставин.
Посилання апелянта про те, що суд не виконав вимоги закону про встановлення кола спадкоємців після смерті ОСОБА_5, які мають бути відповідачами за позовом позивачки, і розглядав справу тільки з відповідачами, визнавши їх особами, які прийняли спадщину, на увагу не заслуговують, оскільки апелянтом не надано доказів, що після смерті ОСОБА_5 є інші спадкоємці, крім того, не надано доказів, що сам апелянт не входить до кола спадкоємців, навпаки, вона підтверджувала, що спадкодавець ОСОБА_5 був її батьком.
Отже, судова колегія вважає, що судом ніяких порушень норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення не допущено.
Згідно зі ст.. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Таким чином, судова колегія не вбачає підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції, рішення суду відповідає вимогам закону та обставинам справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Керуючись ст. 303,307,308,313,314,315 ЦПК України, судова колегія, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Брянківського міського суду Луганської області від 10 липня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання права власності на ? частину спільно набутого майна - залишити без змін.
Ця ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно, та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів після її проголошення.
Головуючий :
Судді: