АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,
факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Справа №22-ц/796/785/2013
Головуючий у 1-й інстанції -Гончарук В.П.
Доповідач - Кирилюк Г.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 січня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого - Кирилюк Г.М.
суддів: Вербової І.М., Панченка М.М.
при секретарі Левченко Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», Дніпровська районна у м. Києві державна адміністрація, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві, про визнання права власності на нежитлове приміщення (магазин), за апеляційною скаргою суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2012 року,-
встановила:
У травні 2012 року суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, в якому з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просила суд визнати за нею право власності на будівлю (магазин), загальною площею 150,5 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 12.06.1997 р. з Дочірнім підприємством «Віталіна-2», вона придбала павільйон (магазин), встановлений за адресою: АДРЕСА_1. У 1998 році, на підставі дозволу Держархбудконтролю на виконання робіт від 06.06.1995 р.№110-Дн (п.2 Акту №148 від 08.04.1998 р.), на місці раніше встановленого павільйону була побудована будівля (магазин) з наступними конструктивними характеристиками об'єкта: будинок одноповерховий, фундаменти залізобетонні, стіни з метало каркасу обкладені цеглою, загальною площею150,8 кв.м. Вказаний об'єкт було прийнято в експлуатацію, про що був складений відповідний акт, зареєстрований за №148 від 08.04.1998 р. в Управлінні архітектурно-будівельного контролю м. Києва. На підставі рішення Київради від 24.10.2002 р. за №69/229, між нею на Київською міською радою 29.10.2003 р. було укладено довгостроковий договір оренди, на 10 років, земельної ділянки по АДРЕСА_1, розміром 0,0205 га для експлуатації та обслуговування торговельного павільйону. Згідно технічного паспорту БТІ від 15.12.2009 р. будівля (магазин) має загальну площу 150,5 кв.м. Відповідач ОСОБА_2 не визнає її права власності на вказану будівлю, не виконує взяті на себе зобов'язання по договору про спільну діяльність від 12 травня 2008 року, що позбавляє її права розпоряджатися вказаним нерухомим майном.
Заперечуючи проти позову, відповідач ОСОБА_2 посилався на те, що він також є співвласником вказаного майна відповідно до ст. 61 СК України.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Посилається на те, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, не визначився з характером спірних правовідносин та помилково не застосував норми матеріального права, а саме п.3 ч.1 ст.57, ч.6 ст.57 СК України, ч. 2 ст.331, ст.526 ЦК України, які підлягали застосуванню. Судом не було враховано той факт, що спірне майно було придбано за кошти, подаровані її батьками, під час окремого проживання з відповідачем у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин, а тому воно є її особистою приватною власністю. Суд також дійшов помилкового висновку, що суперечки по договору про спільну діяльність від 12.05.2008 р. підлягають вирішенню в господарському суді.
В судовому засіданні позивачка та її представник ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримали та просять її задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 проти задоволення апеляційної скарги не заперечує. При цьому просить також врахувати і його інтереси, як співвласника спірного майна.
Представник Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києва Сосюк Я.О підтримав письмові пояснення на апеляційну скаргу та просить ухвалити рішення відповідно до чинного законодавства. Зазначив, що електронна база Інспекції не містить інформації щодо надання дозволу на виконання будівельних робіт та документів дозвільного характеру, які б давали право на виконання будівельних робіт будівлі (магазину) на АДРЕСА_1 та прийняття об'єкту в експлуатацію.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що з'явились в судове засідання та беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що остання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції вважав встановленими наступні обставини.
Позивачка та відповідач перебувають на час розгляду справи в зареєстрованому шлюбі.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 12 червня 1997 року, укладеного з дочірнім підприємством «Віталіна-2», СПД ФОП ОСОБА_1 купила павільйон (магазин), встановлений за адресою: АДРЕСА_1.
Розпорядженням Дніпровської районної державної адміністрації від 14 липня 1997 р. №579 «Про переоформлення дозволу на користування малою архітектурною формою», дозвіл на користування павільйоном, установленим по АДРЕСА_1, переоформлено з дочірнього підприємства «Віталіна-2» на приватного підприємця ОСОБА_1 згідно договору купівлі-продажу. Приватному підприємцю ОСОБА_1 надано в тимчасове короткострокове користування на умовах оренди земельну ділянку загальною площею 185 кв.м. під павільйон по АДРЕСА_1, терміном на 3 роки.
Як вбачається з наявного в матеріалах справи акту про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, 08 квітня 1998 року Управлінням Держархбудконтролю м. Києва зареєстровано прийняття в експлуатацію магазину кулінарії по АДРЕСА_1, будівельна адреса АДРЕСА_1, що має наступні архітектурно-планувальні та конструктивні характеристики: будинок одноповерховий, фундаменти залізобетонні, стіни з метало каркасу обкладені цеглою, покриті шифером по мінваті та металоконструкціям. Загальна площа 150,8 кв.м., основні приміщення 62,4 кв.м. підсобні - 88,4 кв.м. (а.с.10).
Згідно листа Головного управління містобудування та архітектури від 20.09.2002 р. №07-7115, для оформлення права користування земельною ділянкою приватному підприємцю ОСОБА_1 для експлуатації та обслуговування існуючого торговельного павільйону на АДРЕСА_1, Головкиївархітектура пропонує визначити наступну адресу об'єкту : АДРЕСА_1 (а.с.12).
29.10.2003 року між Київською міською радою (орендодавець) та суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, згідно умов якого орендодавець, на підставі рішення Київради від 24.10.2002 р. за №69/229, передає, а орендар приймає у довгострокову оренду на 10 років земельну ділянку, місце розташування якої АДРЕСА_1, розміром 0,0205 га для експлуатації та обслуговування торгівельного павільйону у межах, які перенесені в натуру (на місцевість) і зазначені в плані, що є невід'ємною частиною цього договору (а.с.24).
Відмовляючи в задоволенні задоєного позову суд першої інстанції правильно виходив з того, що відповідно до положень ст.331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно виникає після завершення його будівництва. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Відповідно до ч.1, 2 ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.
Згідно ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Позивачка не надала суду доказів, що після проведення ремонтно-будівельних робіт вона вирішувала питання, пов'язані з державною реєстрацією своїх прав на новостворений об'єкт нерухомого майна та підстави неможливості такої реєстрації, оскільки визнання в судовому порядку права власності на річ, за загальним правилом, є способом захисту наявного цивільного права, а не підставою його виникнення.
Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України ( ст.4 ЦПК України).
Статтею 15 ЦПК України передбачено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Посилання позивача на те, що 12 травня 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про спільну діяльність, згідно п.4.1.1, 4.1.2 якого ОСОБА_2 зобов'язався визнати за позивачем право власності на приміщення магазину, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, отримати новий технічний паспорт у Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, зареєструвати право власності приміщення магазину на СПД ФО ОСОБА_1, та не виконання останнім взятих на себе зобов'язань по договору, не свідчить про оспорювання або невизнання відповідачем суб'єктивного права або інтересу, на захист якого пред'явлено позов.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Наданий суду договір про наміри від 26.04.2012 р., укладений з метою врегулювання правовідносин, пов'язаних з подальшим оформленням договору оренди нежитлового приміщення площею 20 кв.м. , розташованого за вищевказаною адресою, не є належним доказом, який свідчить про порушення прав позивачки при здійсненні нею свого права власності на побудоване нежиле приміщення, за захистом якого у неї виникла необхідність звернутися до суду.
Оскільки позовних вимог з приводу визнання права власності на павільйон, що був встановлений по АДРЕСА_1 та який було набуто позивачкою на підставі договору купівлі-продажу 12 червня 1997 року суду не заявлено, обставини набуття спірного майна та джерело коштів, за які воно було придбано, правового значення не має.
Вирішуючи даний спір суд повно та всебічно з'ясував обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, правильно встановив правовідносини, що виникли між ними та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Посилання суду першої інстанції на не визначення сторонами строку виконання договору про спільну діяльність від 12 травня 2008 року та можливість вирішення всіх суперечок щодо його умов в господарському суді не призвело до неправильного вирішення спору в цілому.
Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суду відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст. 303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
Ухвалила:
Апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя:
Судді: