АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 2-401/18/12 Головуючий у 1-й інстанції - Якименко Л.Г.
Провадження № 22-ц/774/68/13 Доповідач -Петренко І.О.
Категорія -46
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 січня 2013 року
Колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Петренко І.О.
суддів - Котушенко С.П., Романюк М.М.
при секретарі - Грен дач Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційні скарги ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Індустріал-Сервіс»на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 березня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Індустріаль-Сервіс», треті особи Садівське товариство «Аіст», Банк «Фінанси та Кредит», Товариство з обмеженою відповідальністю «Індустріал-Сервіс»про поділ майна подружжя, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя,-
в с т а н о в и л а:
Позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до відповідача про поділ майна подружжя.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка посилалася на те, що з 06.07.1985 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1, актовий запис №1320, який рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17.11.2004 року був розірваний. Від шлюбу сторони мають неповнолітню доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, після розірвання шлюбу між батьками вона залишилася проживати з матір'ю та знаходиться на її матеріальному утриманні.
За час шлюбу сторонами спільно було набуте певне майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності , та яке належить їм в рівних частках.
Так, сторонами у 2004 році був придбаний автомобіль «Фіат-Паліо»державний номер НОМЕР_1, який був оформлений на ім'я ОСОБА_4. Для придбання вказаного автомобіля ОСОБА_1, зі згоди ОСОБА_2, в Комерційному банку «Фінанси та кредит»відповідно до кредитного договору №038/04-ФЛ від 24.05.2004 отримано кредит в сумі 7550,00 доларів США. Перший внесок за автомобіль в сумі 12000,00 грн. було внесено під час перебування в зареєстрованому шлюбі. З цієї суми 5400,00 грн. (на дату першого внеску за автомобіль - еквівалент 1000 доларів США) було внесено особистими коштами ОСОБА_5, отриманими від продажу успадкованої нею квартири АДРЕСА_1. Решта суми - 6600,00 грн. була сплачена за рахунок спільних заощаджень ОСОБА_2 та ОСОБА_1 коштами, що належали подружжю на праві спільної сумісної власності. Приймаючи до уваги , що домовленості сторін щодо іншого порядку поділу спільного майна та укладеного шлюбного договору між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 не існувало, в сумі внесених в якості першого внеску коштів за придбання автомобіля частки кожного з подружжя є рівними. Також до дати розірвання в порядку повернення кредиту за рахунок спільних грошових коштів було сплачено 7700 грн. (за 7 місяців в період з травня по листопад 2004 p.). Вказана сума також була сплачена за рахунок спільних заощаджень подружжя, набутих під час перебування в зареєстрованому шлюбі та спільного проживання однією сім'єю. Частка належних ОСОБА_2 грошових коштів із загальної суми наведених розрахунків за вказаний період відповідно складає 3850 грн.
До теперішнього часу сума витрачених на придбання автомобіля власних грошових коштів ОСОБА_2 в розмірі 5400,00 грн. їй не повернута, а також не виплачена і частина коштів в сумі 7150,00 грн., сплачених із спільних заощаджень подружжя в порядку погашення кредиту до розірвання тому позивачка просила стягнути з відповідача ОСОБА_4 12550,00 грн.
За спільним рішенням подружжя ОСОБА_1 у 1993 році вступив до СТ «Аіст», і йому було виділено земельну ділянку АДРЕСА_2 Згідно з рішенням Дніпропетровської міської ради народних депутатів від 19.04.1999 року вказана ділянка була передана у приватну власність, про що на ім'я ОСОБА_1 видано Державний акт про право приватної власності на землю. В порядку ст.71 Сімейного кодексу України , вказана земельна ділянка піддягає поділу між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 в натурі із залишенням в особистій приватній власності по 1/2 земельної ділянки площею, що зає 0,3985 га кожному.
Під час перебування в зареєстрованому шлюбі відповідач виступив учасником Товариства з наданих Дніпропетровською міжрайонною державною податковою інспекцією, розмір статутного капіталу вказаного підприємства складає 23504,50 грн. Розмір частки ОСОБА_4 в статутному капіталі ТОВ «Індустріал-Сервіс» складає 1182,25 грн., що становить 5,03% від його загального розміру. Відповідно до ч.2 ст.60 Сімейного кодексу України вважається, що кожна річ набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної і власності подружжя. Позивачка вважає, що частка в статутному капіталі ТОВ «Індустріал-Сервіс», зареєстрована на ім'я відповідача підлягає поділу в рівних частинах поряд з іншим майном і в результаті поділу їй та ввідповідачеві мають належати на праві власності частки в розмірі 2,515% (591,13 грн.) кожному.
Також під час перебування у шлюбі відповідач виступив учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Індустріал-Сервіс». Згідно з п.3.1 Статуту для забезпечення діяльності цього підприємства за рахунок вкладів учасників створено статутний фонд в розмірі 328195,00 грн. На виконання умов п.2.1, 2.3, 2.7 Установчого договору ТОВ «ВО «Індустріал-Сервіс», відповідачем до статутного фонду вказаного підприємства було внесено меблі та оргтехніку суму 31220,00 грн. згідно переліку, викладеного в додатку до установчого договору.
Відповідно до п.2.3 Установчого договору розмір вкладу ОСОБА_4 до статуту ТОВ «ВО «Індустріал-Сервіс»склав 31220,00 грн., що становить 9,5% від його загального розміру. Пізніше частка ОСОБА_4 в статутному фонді ТОВ «Ю «Індустріал-Сервіс»була збільшена до 36101,45 грн., що становило 11,0% від його загального розміру.
27.10.2005 року ОСОБА_1 подав заяву про вихід із складу учасників підприємства. Відповідно до редакції статуту ТОВ «ВО «Індустріал-Сервіс», зареєстрованої 8 .11.2005 року, ОСОБА_1 вже не входив до складу учасників товариства.
Згідно зі ст.148 ЦК України, ст.54 Закону України «Про господарські товариства», при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі.
Як вбачається з відомостей балансу ТОВ «ВО «Індустріал-Сервіс»станом на 31.12.2005року, наданого Головним управлінням статистики в Дніпропетровській області, показник рядку 250 підприємства складає 563900,00 грн. Виходячи з розміру частки, що належала ОСОБА_4 на дату виходу з підприємства (11,0%), належна до виплати сума грошових коштів становить 62029,00 ген.
Відповідно до ст.370 ЦК України, співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності з дотриманням порядку, визначеного ст.364 цього ж кодексу. ЦК України передбачено, що у разі, якщо такий виділ не допускається згідно із закона або є неможливим, співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.
Отже, належна позивачці частка грошових коштів в результаті виходу ОСОБА_4 із учасників ТОВ «ВО «Індустріал-Сервіс», виходячи з норм ст.ст. 148, 370, 364 ЦК України, ст.5І України «Про господарські товариства», становить 31014,50 грн., яку вона просила стягнути на її користь з ОСОБА_4 та ТОВ «ВО «Індустріал-Сервіс».
Крім того, під час перебування в шлюбі було придбано майно (меблі та побутову техніку яке до даного часу між подружжям не поділено і з цього приводу існує спір. Загальна вартість майна та побутової техніки), що було придбано сторонами під час перебування у шлюбі, і з приводу якого існує спір, складає 14462 грн.
Вартість 1\2 частини спільного майна (меблів та побутової техніки) складає 7231 грн., у з чим позивачка просила суд виділити їй в особисту приватну власність: телевізор марки «Самсунг»діагональ 29 дюймів (рік випуску - 2002) вартістю 396 гривень; пральну машину «Ардо»» (рік випуску 1999) вартістю 700 гривень; кухонну плиту «Индезит»(рік випуску - 1999) вартістю 968 гривень, ліжко двохярусне (рік випуску - 2002) вартістю 680 гривень; стіл письмовий (рік випуску - 2003; 720 гривень; кухонний гарнітур (рік випуску - 2001) вартістю 3120 гривень; диван кутовий (рік випуску - 2002) вартістю 690 гривень, а всього на загальну суму 7231 гривню.
Судові витрати позивачка просила віднести на рахунок відповідача.
ОСОБА_1 заперечував проти позову та звернувся до суду із зустрічним до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, де просив суд в якості компенсації за спільне набуте майно (меблі, побутова, електрона техніка), яке знаходиться у користуванні ОСОБА_2, стягнути на його користь вартість 1\2 частини вказаного майна у розмірі 6731 грн.
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 березня 2012 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Виділено ОСОБА_5 в приватну власність 1\2 частину земельної ділянки, визнавши на нею право власності на 1\2 частину земельної ділянки № 184 площею 0,797 гектарів , розташовану в садівницькому товаристві «Аіст»на території Амір-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська. Виділено ОСОБА_2 в особисту приватну власність побутове майно у відповідності до її позовних вимог на суму 7231 грн. Стягнено з ТОВ Виробниче об»єднання «Індустріал-Сервіс»на користь ОСОБА_2 31014 грн.50 коп. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 5400 грн. вартості автомобіля «Фіат-Паоло»та 126 грн. 31 коп. витрат по справі , а всього 5526 грн. 31 коп. В іншій частині позову відмовлено. Стягнено з ТОВ ВО «Індустріал-Сервіс»310 грн. 14 коп. на користь держави. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 -відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду повністю скасувати та ухвалити нове рішення , яким стягнути на його користь з ОСОБА_2 1\2 частину вартості спільно нажитого майна у розмірі 6731 грн.
В апеляційній скарзі ТОВ ВО «Індустріал Сервіс» просить рішення суду скасувати в частині стягнення з ТОВ ВЛ «Індустріал-Сервіс»на користь ОСОБА_2 31014 грн. та судові витрати покласти на позивачку.
Вислухавши учасників процесу , що з"явилися , вивчивши матеріали справи , законність та обгрунтованість рішення суду , колегія суддів вважає , що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково , а апеляційну скаргу ТОВ ВО «Індустріал-Сервіс»- задовольнити , а рішення частково скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення суду за наступними підставами.
Відповідно до ст.. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення , яким суд , виконавши всі вимоги цивільного судочинства , вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення , ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин , на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень , підтверджених тими доказами , які були досліджені в судовому засіданні.
Як вбачається з матеріалів справи сторони з 06 липня 1985 року перебували у зареєстрованому шлюбі ( т.1 ар. сп. 20) , який рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 листопада 2004 року був розірваний ( т.1 ар. сп. 6). Від шлюбу сторони мають неповнолітню доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження ( т. 1 ар. сп. 7), після розірвання шлюбу між батьками вона залишилася проживати з матір'ю та знаходиться на її матеріальному утриманні.
За час шлюбу сторонами спільно було набуте певне майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності. Відповідно до ч.2 ст.60 Сімейного кодексу України вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. У відповідності до положень ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна , що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя , частки майна дружити на чоловіка є рівними , якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. У відповідності до правил ст. 71 СК України майно , що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжі, ділиться між ними в натурі , а при не досягненні угоди -ділиться рішенням суду. Присудження компенсації за частку майна допускається за згодою того з подружжя , кому вона виділяється.
Судом першої інстанції було встановлено , що 20 травня 2004 році ОСОБА_1 було придбано автомобіль «Фіат-Паліо»державний номер НОМЕР_1, який був оформлений на ім'я останнього ( т.1 ар. сп. 8). Для придбання вказаного автомобіля ОСОБА_1, зі згоди ОСОБА_2, в Комерційному банку «Фінанси та кредит»відповідно до кредитного договору №038/04-ФЛ від 24.05.2004 отримано кредит в сумі 7550,00 доларів США ( т. 1 ар. сп.11-13).
Вирішуючи питання щодо розподілу даного майна та залишаючи його у власності ОСОБА_1 , суд правильно виходив із того , що шлюбні відносини сторони припинили до придбання автомобіля , що було встановлено рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 листопада 2004 року ( т.1 ар. сп. 59-60 ) , а з відповідача за основним позовом ОСОБА_1 стягнути 5400 грн. , які були сплачені за даний автомобіль , оскільки ці гроші ( еквівалент 1000 доларів США ) були сплачені у якості першого внеску за автомобіль з суми грошей , які були отримані ОСОБА_5 від продажу успадкованої нею квартири АДРЕСА_1 ( т. 1 ар. сп.17,18,19).
Заперечення представника ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційної інстанції , щодо обставин передачі йому 5400 грн. на придбання вище вказаного автомобіля визнати обґрунтованими не можна , оскільки вони також встановлені вище вказаним рішенням суду, який відповідач не оскаржував, і у відповідності до положень ч. 3 ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню.
В частині відмови ОСОБА_2 в задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивачки решти суми внесеної в рахунок придбання автомобіля 7150 грн. (12550 грн.-5400грн.) позивачка не оскаржувала , а тому колегія суддів вважає , що в даній частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
В частині відмови ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог про визнання за нею права приватної власності на частку в статутному капіталі ТОВ «Індустріал-Сервіс»в сумі 591,13 коп. , що становить 2,515 % загального розміру , позивачка також не оскаржувала , а тому колегія суддів вважає , що і в даній частині рішення суду слід залишити без змін.
Обговорюючи питання щодо розподілу майна у вигляді земельної ділянки в СТ «Аіст», яка була отримана на ім.»я ОСОБА_1 , колегія суддів вважає за необхідне в даній частині рішення суду першої інстанції скасувати та в задоволенні даної частини позовних вимог ОСОБА_2 -відмовити.
Так , судом було встановлено , що ОСОБА_1 у 1993 році вступив до СТ «Аіст», і йому було виділено земельну ділянку АДРЕСА_2 ( т. 1 ар. сп.10 ). Згідно з рішенням Дніпропетровської міської ради народних депутатів від 19.04.1999 року вказана ділянка була передана у приватну власність, про що на ім'я ОСОБА_1 видано Державний акт про право приватної власності на землю ( т. 2 ар. сп.87) .
Ухвалюючи рішення про розподіл між сторонами по справі вище вказаної земельної ділянки , суд першої інстанції виходив із того , що вона піддягає поділу між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 в натурі із залишенням в особистій приватній власності по 1/2 земельної ділянки площею, що складає по 0,3985 га кожному і посилався при цьому на положення ст. 71 СК України про спосіб та порядок поділу майна , що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя .
Однак , з такими висновками погодитись не можна , оскільки зміни до ч. 2 ст.61 СК України про визнання об»єктом права спільної сумісної власності подружжя , зокрема земельної ділянки , що була приватизована в період шлюбу , були внесені тільки у січні 2011 року та скасовані 12 червня 2012 року , а тому не можуть бути застосовані до тих правовідносин, які виникли до набрання чинності цих положень.
Відповідно до ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків коли вони пом»якшують або скасовують відповідальність особи.
Таким чином, зазначена земельна ділянка не може бути визнана об»єктом права спільної сумісної власності подружжя та не підлягає розподілу.
Обговорюючи питання , щодо обґрунтованості оскаржуваного рішення в частині стягнення з ТОВ ВО «Індустріал-Сервіс»на користь ОСОБА_2 31014 грн. 50 коп., що складають 1\2 частину частки ОСОБА_4 в статутному фонді товариства , колегія суддів вважає , що в даній частині рішення слід скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення , яким відмовити ОСОБА_2 в задоволенні даної частини її позовних вимог з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції встановлено , що під час перебування у шлюбі відповідач ОСОБА_1 виступив учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Індустріал-Сервіс». Згідно з п.3.1 Статуту для забезпечення діяльності цього підприємства за рахунок вкладів учасників було створено статутний фонд в розмірі 328195,00 грн. На виконання умов п.2.1, 2.3, 2.7 Установчого договору ТОВ «ВО «Індустріал-Сервіс», відповідачем до статутного фонду вказаного підприємства було внесено меблі та оргтехніку суму 31220,00 грн. згідно переліку, викладеного в додатку до установчого договору.
Відповідно до п.2.3 Установчого договору розмір вкладу ОСОБА_4 до статут ТОВ «ВО «Індустріал-Сервіс»склав 31220,00 грн., що становить 9,5% від його загального розміру. Пізніше частка ОСОБА_4 в статутному фонді ТОВ «Ю «Індустріал-Сервіс»була збільшена до 36101,45 грн., що становило 11,0% від його загального розміру.
27.10.2005 року ОСОБА_1 подав заяву про вихід із складу учасників підприємства ( т. 1 ар. сп. 225) . Відповідно до редакції статуту ТОВ «ВО «Індустріал-Сервіс», зареєстрованої 8 .11.2005 року, ОСОБА_1 вже не входив до складу учасників товариства.
З відомостей балансу ТОВ «ВО «Індустріал-Сервіс»станом на 31.12.2005року, наданого Головним управлінням статистики в Дніпропетровській області, вбачається , що показник рядку 250 підприємства складає 563900,00 грн. Виходячи з розміру частки, що належала ОСОБА_4 на дату виходу з підприємства (11,0%), належна до виплати сума грошових коштів становить 62029,00 грн.
Ухвалюючи оскаржуване рішення в даній частині , суд першої інстанції виходив із того , що згідно зі ст.148 ЦК України, ст.54 Закону України «Про господарські товариства», при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі.
Окрім того , відповідно до ст.370 ЦК України, співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності з дотриманням порядку, визначеного ст.364 цього ж кодексу. ЦК України передбачено, що у разі, якщо такий виділ не допускається згідно із закона або є неможливим, співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Отже, належна позивачці ОСОБА_2 частка грошових коштів в результаті виходу ОСОБА_4 із учасників ТОВ «ВО «Індустріал-Сервіс», виходячи з норм ст.ст. 148, 370, 364 ЦК України, ст.5І України «Про господарські товариства», становить 31014,50 грн.
Однак , як було роз»яснено в п.п. 26, 28 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»від 21 грудня 2007 року суди при вирішенні питання про поділ майна у вигляді , зокрема паю , долі у фондах корпоративних організацій повинні вирішувати спір в залежності від виду юридичної особи , організаційно-правової форми її діяльності , характеру правовідносин подружжя з цим об»єктом та мати на увазі те , що ст. 12 закону України «Про господарські товариства»встановлено , що власником майна переданого йому засновниками і учасниками являється саме товариство , а вклад до статутного фонду господарського товариства не є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя.
У відповідності до положень ч.2,3 ст. 61 СК України , у разі якщо вклад до статутного фонду господарського товариства зроблено за рахунок спільного майна подружжя , в інтересах сім»ї , той із подружжя , хто не є учасником товариства , має право на поділ одержаних доходів. Однак , дане питання не було предметом вивчення в судовому засіданні , оскільки позивачка про це суд не просила , а у відповідності до положень ст.ст. 10,60 ЦПК України кожна із сторін по справі зобов"язана надавати докази в підтвердження своїх вимог та заперечень на позовні вимоги, а у відповідності до положень ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб , поданим відповідно до положень ЦПК України , в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб , які беруть участь у справі .
Виходячи з вище наведеного апеляційна скарга ТОВ «ВО «Індустріал-Сервіс»підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про розподіл спільного сумісного майна, а саме побутових меблів та техніки та, відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 , який просив стягнути при такому розподілі на його користь компенсацію , залишивши всі меблі та техніку позивачці за головним позовом , суд першої інстанції виходив із того , що під час перебування в шлюбі сторонами було придбано майно (меблі та побутову техніку), яке до даного часу між подружжям не поділено і з цього приводу існує спір. Загальна вартість майна та побутової техніки ,з приводу якого існує спір, складає 14462 грн.
Виходячи з наведеного , суд першої інстанції на вартість 1\2 частини спільного майна (меблів та побутової техніки) , що складає 7231 грн., виділити позивачці в особисту приватну власність: телевізор марки «Самсунг»діагональ 29 дюймів (рік випуску - 2002) вартістю 396 гривень; пральну машину «Ардо»»(рік випуску 1999) вартістю 700 гривень; кухонну плиту «Индезит»(рік випуску - 1999) вартістю 968 гривень, ліжко двохярусне (рік випуску - 2002) вартістю 680 гривень; стіл письмовий (рік випуску - 2003; 720 гривень; кухонний гарнітур (рік випуску - 2001) вартістю 3120 гривень; диван кутовий (рік випуску - 2002) вартістю 690 гривень.
Однак , вирішуючи спір , судом не було враховано , що спір сторін розглядався в суді з жовтня 2005 року , весь вказаний період всі меблі та побутова техніка знаходилась в володінні та користуванні позивачки за головним позовом , в зв»язку з чим ОСОБА_6 просив залишити її і на далі в користуванні позивачки, визнавши за нею право власності на неї , а на користь його , позивача за зустрічним позовом стягнути компенсацію.
Колегія суддів вважає за можливе з урахуванням фактичних обставин по справі , які склались у сторін з 2004 року , задовольнити зустрічні позовні вимоги ОСОБА_7 та частково апеляційну скаргу , ухваливши в цій частині нове рішення та стягнути з ОСОБА_5 компенсацію на користь ОСОБА_4 у розмірі 6731 грн. та залишити всі меблі та техніку в розпорядженні позивачки за головним позовом.
Керуючись ст.ст. 303,307, 308,ч.1,3 ч.1 ст. 309,313,314,315,316 ЦПК України , колегія суддів ,-
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -задовольнити частково.
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Індустріал-Сервіс»- задовольнити.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 березня 2012 року -скасувати частково.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа Садівницьке товариство «Аіст»про визнання права власності на 1\2 частину земельної ділянки -відмовити.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Індустріаль-Сервіс»про стягнення 31014 грн.- відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя -задовольнити , стягнувши з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 6731 грн. компенсації за частку майна ( меблів та побутової техніки ) , залишивши всі меблі та побутову техніку в розпорядженні ОСОБА_5.
В решті -рішення залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення , однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів .
Судді