АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2006 року. ні. Київ.
Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого Ігнатюка О.В.
суддів Дриги A.M., Шроля В.Р.
з участю прокурора Єлфімова І.П.
засудженого ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 вересня 2006 року, яким
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця м. Бровари Київської області, громадянина України, із вищою освітою, не одруженого, працюючого в ПП „ОСОБА_1", який мешкає в м. Бровари Київської області по вул. АДРЕСА_1, раніше не судимого
засуджено за ч.2 ст. 286 КК України до 4-х років і 6-ти місяців позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами;
на підставі ст. 75, 76 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання із випробуванням, встановлено іспитовий строк тривалістю в 3 роки та покладено на нього обов"язки у вигляді повідомлення органів кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та періодичної явки до цих органів для реєстрації;
вирішене питання про речові докази,
встановила:
Зазначеним вироком ОСОБА_1 . визнаний винним та засуджений за те, що він, 03 травня 2005 року близько 19-ї години, у дворі будинку № АДРЕСА_1 м. Бровари Київської області, керуючи належним ОСОБА_1. автомобілем „ АУДІ-80" номерний знак НОМЕР_1, рухаючись заднім ходом, допустив порушення п.п. 10.1 та 10.9 ПДР України, яке проявилось у тому, що він перед початком руху не переконався у його безпечності, під час руху заднім ходом не діяв таким чином, щоб не створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху, для забезпечення безпеки руху заднім ходом не звернувся за допомогою до інших осіб, внаслідок чого здійснив наїзд задньою частиною керованого ним автомобіля на пішохода - малолітню ОСОБА_2., 16.05.2001 року народження, яка перетинала проїзну частину зправа наліво по ходу руху автомобіля. Внаслідок наїзду потерпілій ОСОБА_2. були завдані тяжкі тілесні ушкодження за ознакою їх небезпечності для життя в момент заподіяння. Грубе порушення засудженим вимог п.п. 10.1 та 10.9 ПДР України перебуває у прямому причинному зв"язку із наслідками, що настали.
В апеляції засудженого вказано на часткову незаконність вироку та необхідність його зміни в частині призначеного покарання. В обгрунтування апеляції засуджений, не оспорюючи вирок в частині фактичних обставин вчинення злочину, доведеності його вини та кваліфікації його дій, посилався на те, що при призначенні йому покарання судом не у повній мірі враховані дані про його особу, його ставлення до вчиненого ним злочину,
Справа № 11-1088/2006 Головуючий в 1-й інстанції Шевчук М.П.
Категорія: ч.2 ст.286 КК України Доповідач Ігнатюк О.В.
фактів відшкодування ним завданої шкоди та відсутності негативних наслідків для здоров"я потерпілої. Вважав, що йому призначена надто сувора міра покарання та необґрунтовано призначений строк максимальної тривалості. Просив вирок в частині призначеного йому покарання змінити, призначити мінімальне покарання та встановити мінімальний іспитовий строк, передбачений законом.
В запереченнях на апеляцію засудженого прокурор, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції послався на необґрунтованість даної апеляції. Вважав, що із урахуванням того, що засуджений вчинив тяжкий злочин, злочин було вчинено щодо малолітньої особи, шкода була відшкодована лише через 8 місяців після вчинення злочину, а посилання засудженого на відсутність негативних наслідків для здоров"я потерпілої не є такими, що відповідають дійсності, призначене засудженому покарання є таким, яке відповідає ступеню тяжкості злочину та особі засудженого. Просив апеляцію засудженого залишити без задоволення, а вирок суду - без змін.
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення засудженого, який свою апеляцію підтримав і просив її задовольнити, вирок просив змінити, пом"якшити призначене йому покарання та зменшити іспитовий строк, пояснення прокурора, який апеляцію вважав не обгрунтованою, просив її відхилити, а вирок залишити без змін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція засудженого підлягає до задоволення.
Висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин вчинення злочину, доведеності вини засудженого у вчиненні злочину та кваліфікації його дій, які під час розгляду справи судом першої інстанції ніким не оспорювалися і стосовно яких, у відповідності до ч.З ст. 299 КПК України, докази не досліджувались, апеляційним судом, згідно із вимогами ч.І ст.365 КПК України, не перевірялися.
Стосовно призначеного засудженому покарання у вигляді 4-х років і 6-ти місяців позбавлення волі то, на думку колегії суддів, воно є таким, яке не відповідає тяжкості вчиненого засудженим злочину та його особі внаслідок суворості. Колегія суддів вважає, що при призначенні засудженому такого покарання судом першої інстанції не були із достатньою повнотою враховані дані про особу засудженого, зокрема те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується, працює; обставини, що пом"якшують його покарання якими є: визнання своєї вини, щире каяття у вчиненні злочину, повне добровільне відшкодування завданої шкоди, вчинення дій направлених на відвернення негативних наслідків злочину; відсутність обставин, що обтяжують покарання. На підставі наведеного колегія суддів приходить до висновку, що засудженому може бути призначене мінімальне покарання, передбачене санкцією ч.2 ст. 286 КК України, в зв"язку із чим призначене засудженому покарання підлягає пом"якшенню до 3-х років позбавлення волі. Апеляція засудженого в цій частині є обгрунтованою і підлягає до задоволення.
Із урахуванням даних про особу засудженого, обставин вчинення злочину, поведінки засудженого після вчинення злочину та в процесі проведення досудового слідства, обставин, що пом"якшують покарання засудженого, суд першої інстанції обгрунтовано дійшов до висновку про відсутність підстав для застосування щодо засудженого додаткового покарання у вигляді позбавлення його права керування транспортними засобами. Врахувавши зазначені вище обставини, а також врахувавши думку потерпілої про недоцільність позбавлення засудженого волі, суд першої інстанції обгрунтовано дійшов до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування ним покарання і на законних підставах, із дотриманням вимог ст. 75 КК України звільнив його від відбування покарання із випробуванням, поклавши на нього ряд обов"язків, передбачених ст. 76 КК України.
Однак, на думку колегії суддів, при встановленні засудженому іспитового строку, суд першої інстанції допустився помилки. Як вбачається із вироку, засудженому був установлений іспитовий строк тривалістю в 3 роки, тобто максимальною тривалістю, яка передбачена ч.З ст. 75 КК України. При встановленні засудженому іспитового строку максимальної тривалості суд першої інстанції не врахував те, що засуджений вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується, має постійне місце проживання, працює, визнав свою вину та щиро покаявся у вчиненому злочині, після вчинення злочину виконав дії, направленні на відвернення негативних наслідків злочину, добровільно відшкодував завдану шкоду. Наведені обставини вказують на те, що проміжок часу в 3 роки, тобто встановлений судом першої інстанції іспитовий строк, на
протязі якого засуджений повинен довести своє виправлення без реального відбування покарання є занадто великим, таким який не відповідає даним про особу засудженого та його поведінці після вчинення злочину в зв"язку із чим колегія суддів вважає за необхідне зменшити даний строк до 1-го року. Апеляція засудженого в цій частині є також; обгрунтованою і підлягає до задоволення.
Керуючись ст. 365, Збб КПК України колегія суддів,
ухвалила:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 задовольнити.
Вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 вересня 2006 року щодо ОСОБА_1 змінити.
Призначене ОСОБА_1 даним вироком покарання пом'якшити до 3-х років позбавлення волі.
Зменшити тривалість іспитового строку, який встановлений ОСОБА_1 даним вироком до 1-го року.
В іншій частині вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 вересня 2006 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.