Справа № 22-а-1005/2006 Головуючий в 1 інстанції Очківський В.М.
Категорія 26 Доповідач у II інстанції Заріцька А.О.
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
З жовтня 2006 року колегія судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого Сліпченко О.І.,
суддів Заріцької А.О., Голуб С.А.,
при секретарі Шешко О.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу військової частини № А 2183 на постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 30 червня 2006 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини № А 2183 про стягнення недосплаченої грошової надбавки за безперервну військову службу ,
ВСТАНОВИЛА:
У травні 2006 р. позивач звернувся до суду з названим позовом.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що він з 5 липня 2002 року по 29 грудня 2004 року проходив службу у військовій частині А 2183, яка належно не виконала Указ Президента України № 389 від 05.05.2003 р. "Про надбавки військово- службовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу" і безпідставно встановила йому надбавку за безперервну військову службу в розмірі меншому, ніж це передбачено положеннями Указу Президента України від 05.05.2003 року № 389, що вплинуло на розмір грошових виплат під час його звільнення.
Оскільки відповідач не провів йому перерахунку розміру надбавки за безперервну військову службу, то він звернувся з даним позовом і просив визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати його провести доплату різниці між розміром фактично виплаченої надбавки за безперервну службу та надбавки передбаченої Указом Президента України від 05.05.2003 року № 389, премії в розмірі 33% та грошової допомоги з врахуванням відсотку надбавки за безперервну службу.
Постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 30 червня 2006 року позов ОСОБА_1. задоволено.
Не погоджуючись з даною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу. Посилався на невідповідність висновків суду обставинам справи та на неправильне застосування судом норм матеріального права, просив постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову ОСОБА_1. відмовити.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню з наведених нижче підстав.
Судом першої інстанції встановлено що ОСОБА_1. з 5 липня 2002 року по 29 грудня 2004 року проходив службу у військовій частині А 2183, на момент введення в дію Указу Президента України від 05.05.2003 року № 389 безперервна вислуга складала 18 років. Стягнень, які б могли стати підставою для зменшення розміру надбавок за вислугу років, ОСОБА_1. за вказаний вище період не мав.
Вважаючи, що права позивача на отримання надбавки за вислугу років були відповідачем порушені суд задовольнив його позов у повному обсязі.
Колегія суддів не може погодитися з цим рішенням, оскільки воно ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права.
У відповідності до Указу Призидена України № 389 від 05.05.2003 року «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу», Міністру оборони України надано право встановлювати, в тому числі, порядок та умови, виплати військовослужбовцям надбавки за безперервну службу в Збройних Силах України у відсотках від грошового забезпечення, які мають високі результати службової діяльності, залежно від вислуги з 01 травня 2003 року в різних відсотках та за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на утримання Збройних Сил України.
Відповідно до положень пункту 2 наказу №НОМЕР_1 Міністра оборони України від 26.05.2003 року, яким затверджена Інструкція про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну службу в Збройних Силах України, встановлюється, що виплати проводяться виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, за рішенням Міністра оборони України.
З матеріалів справи вбачається, що виплата надбавок за безперервну службу проводилась ОСОБА_1. у 2003-2004 роках відповідно до встановлених Міністром оборони України розмірів в повному обсязі.
Вирішуючи позов ОСОБА_1., суд визнав нікчемним наказ Міністра оборони України №НОМЕР_1 від 26.05.2003 року, вважаючи, що він порушує Указ Призидена України № 389 від 05.05.2003 року і ч. 2 ст. 19 Конституції України.
Не погоджуючись з даною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу. Посилався на невідповідність висновків суду обставинам справи та на неправильне застосування судом норм матеріального права, просив постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову ОСОБА_1. відмовити.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню з наведених нижче підстав.
Судом першої інстанції встановлено що ОСОБА_1. з 5 липня 2002 року по 29 грудня 2004 року проходив службу у військовій частині А 2183, на момент введення в дію Указу Президента України від 05.05.2003 року № 389 безперервна вислуга складала 18 років. Стягнень, які б могли стати підставою для зменшення розміру надбавок за вислугу років, ОСОБА_1. за вказаний вище період не мав.
Вважаючи, що права позивача на отримання надбавки за вислугу років були відповідачем порушені суд задовольнив його позов у повному обсязі.
- Колегія судців не може погодитися з цим рішенням, оскільки воно ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права.
У відповідності до Указу Призидена України № 389 від 05.05.2003 року «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу», Міністру оборони України надано право встановлювати, в тому числі, порядок та умови, виплати військовослужбовцям надбавки за безперервну службу в Збройних Силах України у відсотках від грошового забезпечення, які мають високі результати службової діяльності, залежно від вислуги з 01 травня 2003 року в різних відсотках та за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на утримання Збройних Сил України.
Відповідно до положень пункту 2 наказу №НОМЕР_1 Міністра оборони України від 26.05.2003 року, яким затверджена Інструкція про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну службу в Збройних Силах України, встановлюється, що виплати проводяться виходячи з .наявного фонду грошового забезпечення, за рішенням Міністра оборони України.
З матеріалів справи вбачається, що виплата надбавок за безперервну службу проводилась ОСОБА_1. у 2003-2004 роках відповідно до встановлених Міністром оборони України розмірів в повному обсязі.
Вирішуючи позов ОСОБА_1., суд визнав нікчемним наказ Міністра оборони України №НОМЕР_1 від 26.05.2003 року, вважаючи, що він порушує Указ Призидена України № 389 від 05.05.2003 року і ч. 2 ст. 19 Конституції України.
Не погоджуючись з даною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу. Посилався на невідповідність висновків суду обставинам справи та на неправильне застосування судом норм матеріального права, просив постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову ОСОБА_1. відмовити.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню з наведених нижче підстав.
Судом першої інстанції встановлено що ОСОБА_1. з 5 липня 2002 року по 29 грудня 2004 року проходив службу у військовій частині А 2183, на момент введення в дію Указу Президента України від 05.05.2003 року № 389 безперервна вислуга складала 18 років. Стягнень, які б могли стати підставою для зменшення розміру надбавок за вислугу років, ОСОБА_1. за вказаний вище період не мав.
Вважаючи, що права позивача на отримання надбавки за вислугу років були відповідачем порушені суд задовольнив його позов у повному обсязі.
і Колегія суддів не може погодитися з цим рішенням, оскільки воно ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права.
У відповідності до Указу Призидена України № 389 від 05.05.2003 року «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу», Міністру оборони України надано право встановлювати, в тому числі, порядок та умови, виплати військовослужбовцям надбавки за безперервну службу в Збройних Силах України у відсотках від грошового забезпечення, які мають високі результати службової діяльності, залежно від вислуги з 01 травня 2003 року в різних відсотках та за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на утримання Збройних Сил України.
Відповідно до положень пункту 2 наказу №НОМЕР_1 Міністра оборони України від 26.05.2003 року, яким затверджена Інструкція про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну службу в Збройних Силах України, встановлюється, що виплати проводяться виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, за рішенням Міністра оборони України.
З матеріалів справи вбачається, що виплата надбавок за безперервну службу проводилась ОСОБА_1. у 2003-2004 роках відповідно до встановлених Міністром оборони України розмірів в повному обсязі.
Вирішуючи позов ОСОБА_1., суд визнав нікчемним наказ Міністра оборони України №НОМЕР_1 від 26.05.2003 року, вважаючи, що він порушує Указ Призидена України № 389 від 05.05.2003 року і ч. 2 ст. 19 Конституції України.
Разом з тим, вимог про це позивач не заявляв і нікчемністю наказу Міністра оборони України №НОМЕР_1 від 26.05.2003 року свого позову не обґрунтовував. Такі висновки суду не ґрунтуються на законі, суперечать матеріалам справи і не можуть визнаватися правильними.
Матеріали справи не містять доказів про неправомірність відповідача, який діяв відповідно до вказівок, що містяться у наведених вище нормативних документах та обов'язкових для його виконання наказах і розпорядженнях вищестоящого командування.
Суд першої інстанції без достатніх правових підстав прийшов до висновку, про обґрунтованість вимог позивача, щодо перерахування йому розміру надбавки за безперервну службу. За таких обставин постанова суду не може залишатися без змін і підлягає скасуванню. Оскільки справа містить достатньо матеріалів для вирішення позову колегія суддів вважає необхідним прийняти нову постанову, якою в задоволені позову ОСОБА_1. відмовити.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 202, 207 КАС України, колегія суддів,-
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу військової частини № А 2183 задовольнити частково.
Постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від ЗО червня 2006 року скасувати.
Прийняти нову постанову: Відмовити ОСОБА_1 у позові до військової частини № А 2183 про стягнення недоплаченої грошової надбавки за безперервну військову службу.
Постанова протягом одного місяця може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України відповідно до ст. 160, ч.2 ст. 212 КАС України.