Справа № 22Ц-2421/2006                                        Головуючий в 1 інстанції Коцюрба М.П.

Категорія 26                                                           Доповідач в 2 інстанції Юровська Г.В.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого Юровської Г.В.,

суддів: Заріцької А.О., Голуб С.А.

при секретарі Якімець Ю.В. розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 1 червня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6, про визнання права на 1\2 частку у праві власності на земельну ділянку та розташований на ній жилий будинок, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6, про визначення додаткового строку на прийняття спадщини, визнання права на 1/5 частку у праві власності на земельну ділянку та розташований на ній жилий будинок.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів

встановила:

У жовтні 2005 року ОСОБА_1. звернулась до суду з позовом про визнання права на 1\2 частку у праві власності на земельну ділянку по вул. АДРЕСА_1 та роз­ташований на ній жилий будинок. Посилалась на те, що з червня 1995 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_7., до травня 2002 року проживала в його квартирі №АДРЕСА_2 у м. Києві.

24 травня 2002 року ОСОБА_7. уклав з ОСОБА_8 договір міни, у вико­нання якого передав у власність останній належну йому квартиру, набув право власності на будинок.

Цей будинок позивачка вважала спільної сумісною власністю подружжя, оскільки вказаний, договір міни нерухомого майна вчинявся з доплатою ОСОБА_8. грошових коштів у розмірі 30000 гривень, які позивачка позичила у друзів.

Вважала, що у такий спосіб вона набула права спільної з ОСОБА_7. сумісної власності на спірне нерухоме майно.

В листопаді 2005 року звернувся до суду також ОСОБА_2., який посилався на те, що був батьком ОСОБА_7.

ОСОБА_7. помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Відповідач спадщину не прийняв, обгрунтував це тривалими хронічними хворобами, що унеможливили подачу у встановлений законом строк до місцевої нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини.

Просив суд визначити йому додатковий строк для її прийняття, визнати за ним право на 1/5 частку у праві власності на спадкове нерухоме майно.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду від 1 червня 2006 року у задоволенні позовів ОСОБА_1. таОСОБА_2. відмовлено.

В апеляційних скаргах ОСОБА_1., представник позивача ОСОБА_2. - ОСОБА_3. просять рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким заявлені ними позови задовольнити.

В обгрунтування своїх вимог ОСОБА_1. посилається на те, що суд неналежним чином оцінив додані до матеріалів справи докази. Не звернув увагу на письмові докази та показання свідків, зі змісту яких вбачається, що спірний будинок був придбаний не тільки за рахунок квартири ОСОБА_7., з яким позивачка перебувала у шлюбі, а також за їх власні кошти у розмірі 30000 гривень.

Крім того, ОСОБА_1. разом зі своїм чоловіком провела капітальний ремонт, тим сам істотно збільшила вартість спірного будинку. У такі способи набула права спільної сумісної власності на нього.

Суд на це увагу не звернув, дійшов помилкового висновку, що дійсність розписки про передачу грошових коштів ОСОБА_8. спростовується договором міни нерухо­мого майна, який не містить умови про вчинення доплати ОСОБА_7.

В обгрунтування іншої апеляційної скарги представник позивача ОСОБА_2. - ОСОБА_3. посилається на те, що у встановлений законом строк спадщину після смерті ОСОБА_7. не прийняв у зв'язку з постійними хронічними хворобами, які унеможливлювали його пересування. Про це свідчать зокрема, численні письмові докази та показання свідків.

Суд залишив їх поза увагою, дійшов до хибного висновку про неповажність причин пропуску позивачем строку для прийняття спадщини. Помилково відмовив йому у визнанні права на 1/5 частку у праві власності на спадкове майно, порушивши його речове право.

Апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 2 червня 1995 року позивачка вступила у шлюб з ОСОБА_7., який 4 травня 2002 року уклав з ОСОБА_8. договір міни, на підставі якого набув право власності на жилий будинок №АДРЕСА_1.

За правилами ч.І ст.22 КЗпШС УРСР, чинного на час придбання будинку, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю.

В матеріалах справи відсутнівідомості, з яких би вбачалось, що спірний будинок був нажитий подружжям позивачки та ОСОБА_7.: право власності на будинок останній набув внаслідок обміну на квартири №АДРЕСА_2 у м. Києві, яка належала ОСОБА_7. на праві особистої власності, що не заперечувала позивачка..

Розписки про передачу ОСОБА_8. 30000 гривень доплати вартості спірного будинку, про позичання позивачкою грошових коштів цього розміру, показання свідків, на які ОСОБА_1. посилається в обгрунтування поданої нею апеляційної скарги, -«наведеного вище висновку суду не спростовують, оскільки заперечуються підписаним сторонами договором міни, в якому відсутні будь-які умови про доплату вартості будинку, а навпаки зазначено в п.6 ( а.с.75), що обмін здійснений без доплати. В засіданні апеляційної інстанції позивачка не могла пояснити, яка необхідність була окремо доплату оформляти розпискою і чому в договорі сторони визнали, що доплати не було.

Колегія суддів погоджується з висновком суду про відмову ОСОБА_1. у визнанні спірного будинку, відповідної земельної ділянки спільною сумісною власністю ОСОБА_7. та позивачки, оскільки підстав для визнання за нею права на 1\2 частку у праві власності на спірне нерухоме майно немає.

Відсутніми вважає апеляційний суд також і підстави для визначенняОСОБА_2. додаткового строку для прийняття спадщини. Докази, які б довели, що хронічні хвороби, на наявність яких посилається позивач, унеможливлювали його звернення протягом шести місяців після смерті ОСОБА_7. до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, ОСОБА_2. не надав.

Враховуючи наведене, апеляційні скарги підлягають відхиленню, а рішення суду -залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.ЗОЗ, 304, п.1 ч.І ст.307, ст.ст.308, 313-315, 317 та 319 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 1 червня 2006 року залишити без змін.

Ухвала суду може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з моменту її проголошення.