Справа № 22-ц-6464/12 Головуючий у І інстанції Заріцький С.М.
Провадження № 22-ц/780/195/13 Доповідач у 2 інстанції Савченко С.І.
Категорія 27 18.01.2013
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
17 січня 2013 року м.Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді Савченка С.І.,
суддів Панасюка С.П., Даценко Л.М.,
при секретарі Клименко В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк»на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 20 січня 2012 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк»до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором, -
в с т а н о в и л а:
У березні 2009 року позивач звернувся до суду із вказаним вище позовом, який мотивував тим, що 5 листопада 2007 року між ВАТ «Банк Універсальний», правонаступником якого є позивач, і відповідачкою було укладено кредитний договір, згідно якого банк надав останній кредит на споживчі потреби в розмірі 20000 гривень строком на 3 роки із розрахунку 36 % річних, а відповідачка зобов'язалася повернути отриманий кредит та сплатити відсотки за його користування. Вказував, що за умовами кредитного договору укладеного з відповідачкою, остання мала повертати кредит щомісячними платежами, однак не виконує цих обов'язків, кредит не погашає і має значну прострочену заборгованість в розмірі 4048,48 грн. станом на 2 лютого 2009 року. Посилаючись на ч.2 ст.1050 ЦК України та умови кредитного договору, який передбачає право банку у випадку прострочення платежів вимагати дострокового повернення кредиту, просив стягнути з відповідачки на користь банку заборгованість за кредитом станом на 2 лютого 2009 року в розмірі 39647,71 грн., з яких прострочена заборгованість 4048,48 грн., достроково стягуваний кредит 15951,52 грн., відсотки 8847,94 грн., пеня 10799 грн. та судові витрати.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 20 січня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.
Позивач ПАТ «Універсал Банк»подав пеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Сторони належним чином повідомлені про час розгляду справи, відповідачка ОСОБА_2 до суду не з'явилася причин неявки не повідомила, що згідно положень ст.305 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
- 2 -
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 214 ЦПК України рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 5 листопада 2007 року між ВАТ «Банк Універсальний», правонаступником якого є позивач, та відповідачкою було укладено кредитний договір, згідно якого остання отримала в банку для споживчих потреб кредит готівкою в розмірі 20000 гривень терміном на 3 роки із розрахунку 36 % річних (а.с.67-71). Повернення кредиту згідно кредитного договору передбачено шляхом внесення позичальником щомісячних платежів за кредитом в розмірі 333,33 грн. відповідно до графіку платежів, вказаних в додатку № 1 до договору (а.с.72). Згідно п.10.3 кредитного договору у випадку прострочення платежів банк вправі вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту в повному обсязі.
Також, судом встановлено, що відповідачка не виконала обов'язки по поверненню кредиту, покладені на неї кредитним договором, в результаті чого за період із 10 грудня 2007 року по 2 лютого 2009 року у неї виникла прострочена заборгованість по поверненню кредиту в розмірі 4048,48 грн. (а.с.75-76).
Станом на час розгляду справи строк повернення кредиту 4 листопада 2010 року вийшов, проте відповідачка кредит не повернула.
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що позивач не довів факт укладення з відповідачкою кредитного договору та передачі їй грошових коштів в розмірі 20000 грн., з урахуванням того, що остання заперечує факт укладання і підписання нею кредитного договору.
Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду, поскільки вони не грунтуються на матеріалах справи і зроблені в результаті порушення судом норм процесуального права.
Відмовляючи у задовленні позову, суд залишив поза увагою положення ст.60 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не звернув уваги, що на підтвердження укладення між сторонами кредитного договору банк надав до суду копію кредитного договору з додатками, підписаними обома сторонами, тобто банк надав належні і допустимі докази в розумінні статей 57-59 ЦПК України, які підтверджують підстави його позову. В той же час, заперечуючи проти укладення договору, відповідачка не надала належних і допустимих доказів, які б підтверджували її слова, спростовували, чи ставили під сумнів наданий банком кредитний договір та додатки.
Зазначені вище порушення, які допустив суд першої інстанції, призвели до неправильного вирішення спору.
- 3 -
Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
З викладених вище підстав колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не грунтується на матеріалах справи, ухвалене з порушенням норм матеріального і поцесуального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Вирішуючи спір в межах заявлених вимог, колегія суддів вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
За положеннями ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Згідно ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов»язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася.
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Поскільки відповідачка не виконала своїх обов'язків по поверненню кредиту, покладених на неї кредитним договором від 5 листопада 2007 року шляхом внесення щомісячних платежів, станом на 2 лютого 2009 року має прострочену заборгованість в розмірі 4048,48 грн., то суд відповідно до вимог закону (ч.2 ст.1050 ЦК) та умов кредитного договору (п.10.3) стягує з відповідачки на користь позивача борг за кредитним договором в розмірі 39647,71 грн.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідачки на те, що вона кредитного договору не укладала і коштів не отримувала, поскільки всупереч положенням ст.60 ЦПК України, який покладає обов'язок доказування на сторони, остання не надала про це доказів, передбачених ст.57 ЦПК України.
Такі доводи відповідачки спростовуються матеріалами справи, зокрема наданими банком кредитним договором і додатками до нього, які останньою не спростовані. При цьому колегія суддів також враховує, що знаючи про кредитний договір, відповідачка протягом тривалого часу не вживала і не вживає заходів на захист своїх прав, шляхом подання позову про визнання договору недійсним, чи у інший, передбачений ст.16 ЦК України спосіб, що свідчить про непослідовність і необгрунтованість її посилань на непідписання кредитного договору.
Відповідно до ст.88 ЦПК України суд покладає на відповідачку судові витрати.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія судів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк»задоволити.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 20 січня 2012 року скасувати і ухвалити нове.
Позов задоволити. Стягнути із ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк»борг за кредитним договором в
- 4 -
розмірі 39647 гривень 71 коп. та судові витрати в сумі 426,48 гривні.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту його проголошення.
Головуючий : ___________________
Судді : ___________________ __________________