Справа № 22-ц-6779/12 Головуючий у І інстанції Пухна О.М.

Провадження № 22-ц/780/379/13 Доповідач у 2 інстанції Савченко С.І.

Категорія 18.01.2013

У Х В А Л А

іменем України

17 січня 2013 року м.Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі :

головуючого судді Савченка С.І.,

суддів Панасюка С.П., Даценко Л.М.,

при секретарі Клименко В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 листопада 2012 року у справі за скаргою ОСОБА_2 на дії старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області, -

в с т а н о в и л а:

У вересні 2012 року заявниця звернулася до суду із скаргою на дії старшого державного виконавця Броварського ВДВС Русецького П.С., яку мотивувала тим, що на виконанні у останнього перебуває виконавчий лист № 2-21 від 28 травня 2012 року про стягнення з неї на користь ОСОБА_4 коштів у сумі 5249,41 грн. Вказувала, що незважаючи на добровільну сплату нею 19 липня 2012 року в рахунок боргу 1000 грн., державний виконавець 30 липня 2012 року виніс постанову про накладення арешту на майно боржника. Посилалася, що дана постанова є незаконною і порушує її права, бо державний виконавець при накладенні арешті не врахував добровільне часткове погашення нею боргу, а також не врахував, що вартість ділянки значно перевищує суму боргу. Просила визнати незаконною та скасувати постанову старшого державного виконавця від 30 липня 2012 року про арешт майна боржника, визнати неправомірними (рішення, дії або бездіяльність) старшого державного виконавця.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 листопада 2012 року у задоволенні скарги відмовлено.

Заявник ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду і постановити нову, якою задоволити її скаргу на дії державного виконавця в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно ст.383 ЦПК України учасники виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

- 2 -

Відповідно до ст.387 ЦПК України у разі встановлення обгрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов»язує державну виконавчу службу задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Якщо оскаржувані рішення були прийняті відповідно до вимог закону, в межах повноважень державного виконавця і права чи свободи заявника порушено не було, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що при накладенні арешту на майно боржника старший державний виконавець діяв у межах своїх повноважень та у спосіб, визначений Законом України «Про виконавче провадження», а відтак відсутні підстави для скасування постанови та визнання дій державного виконавця неправомірними.

Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до приписів ст.14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до положень п.5 ч.3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника.

Відповідно до ст.32 вказаного Закону заходами примусового виконання рішень є в тому числі звернення стягнення на кошти і інше майно боржника.

Відповідно до ст.52 вказаного Закону звернення стягнення на майно боржника полягає у його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Судом встановлено, що 6 червня 2012 року старшим державним виконавцем відділу ДВС Броварського МРУЮ Русецьким П.С. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 32885229 на підставі виконавчого листа Броварського міськрайонного суду № 2-21 від 28 травня 2012 року про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 коштів в розмірі 5249,41 грн. (а.с.19-20, 57-58). Постановою старшого державного виконавця від 20 червня 2012 року дане виконавче провадження ВП № 32885229 приєднане до зведеного виконавчого провадження ВП № 33120762 про стягнення із ОСОБА_2 на користь громадян ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 коштів. Загальна сума боргу по зведеному виконавчому провадженню становить 17997,61 грн. (а.с.21, 25, 57-58).

Також судом встановлено, що постановою старшого державного виконавця від 30 липня 2012 року накладено арешт на належну боржнику ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1200 га в с.Требухів, Броварського району Київської області.

Станом на 10 жовтня 2012 року залишок боргу за зведеним виконавчим провадженням становив 13497,61 грн.

За таких обставин суд обгрунтовано відмовив у задоволенні скарги з огляду на те, що, накладаючи арешт на майно боржника у зв'язку із невиконанням ним судового рішення, державний виконавець діяв у межах своїх повноважень та відповідно до положень закону.

Доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для накладення арешту на земельну ділянку у зв'язку із неспівмірністю існуючого боргу 4219,41 грн. із вартістю земельної ділянки, є необгрунтованими та не відповідають матеріалам справи.

Як вказувалося вище, накладаючи арешт, державний виконавець виходив із наявності у ОСОБА_2 боргу за чотирма виконавчими листами у зведеному виконавчому провадженні № 33120762, а отже накладення арешту є співмірним із боргом, який на момент

- 3 -

накладення арешту становив більше 16 тисяч гривень.

Решта доводів апелянта, в тому числі щодо необхідності погашення боргу шляхом відрахувань коштів із її заробітку, безпідставні і не спростовують висновків суду про необгрунтованість скарги.

З урахуванням наведеного, викладені в апеляційній скарзі доводи колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони матеріалами справи не підтверджуються, не грунтуються на вимогах закону і висновків суду про відмову у задоволенні скарги не спростовують.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалена з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 314, 315 ЦПК України, колегія судів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту її проголошення.

Головуючий : ___________________

Судді : ___________________ __________________