АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2012 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого Фрич Т.В.,

суддів Рибака І.О., Юрдиги О.С.,

прокурора Білого В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, матеріали справи за апеляцією ОСОБА_1 на постанову Печерського районного суду м. Києва від 27 вересня 2012 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 27 вересня 2012 року залишено без задоволення скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Генеральної прокуратури та зобовязання вчинити певні дії.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляцію, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції, витребувати з Генеральної прокуратури України по його заявах від 12.06.2012 року, 21.02.2012 року та 13.03.2012 року інформацію, які викладені ним факти підтвердились, які ні, які прийняті заходи прокуратурою до осіб за скоєний тяжкий злочин організованою групою правоохоронними органами. Апелянт посилається на незаконність постанови, істотні порушення кримінально-процесуального закону, неправильне тлумачення виконання вимог ст.97 КПК України. На думку апелянта, судом при винесені постанови було порушено вимоги Конституції України, рішення Конституційного суду України від 14.12.2011 року №19-рп.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції та вважав постанову суду законною і обґрунтованою, перевіривши скаргу, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Не зважаючи на те, що справа була призначена до розгляду на 18 грудня 2012 року, тобто після вступу в законну силу нового Кримінального процесуального кодексу України, проте, відповідно до п.п.11,13,15 розділу XI «Перехідні положення», дана справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому КПК України 1960 року.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду м.Києва зі скаргою, в якій просив зобов'язати Генеральну прокуратуру України провести перевірку в порядку, передбаченому ст.97 КПК України по його заявам від 12.06.2012 року, 02.07.2012 року, 21.02.2012 року, скарзі від 13.03.2012 року, визнати бездіяльність Генеральної прокуратури України та прокуратури АР Крим, винести окрему постанову, якою примусово зобов'язати ОСОБА_2 з'явитися до суду разом з документами.

Розглядаючи скаргу по суті, суддя заслухав думку прокурора, вивчив матеріали справи і встановив, що фактично у заявах та скарзі ОСОБА_1 виражає свою незгоду з наданими йому відповідями, тому вони не містять даних про вчинення злочину. Генеральною прокуратурою України дотримані вимоги закону при розгляді заяв ОСОБА_1 від 12.06.2012 року, 02.07.2012 року, 21.02.2012 року та скарзі від 13.03.2012 року, оскільки Генеральна прокуратура України, діючи у межах своєї компетенції, визначила порядок розгляду даних заяви та скарги ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про звернення громадян». З цих підстав суд скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення.

Таке рішення суду першої інстанції колегія суддів вважає законним та обґрунтованим, з наступних підстав.

Аналіз норм КПК України дає підстави для висновку, що лише заяви або повідомлення про злочин, подані відповідно до вимог ст.95 КПК України, тягнуть за собою обов'язок органу дізнання, слідчого, прокурора, чи судді провести перевірку в порядку ст.97 КПК України та прийняти одне з передбачених даною статтею рішень. Такі заяви мають бути відібрані з попередженням про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину та повинні містити достовірні відомості, що вказують на об'єктивні ознаки злочину або підготовки до нього.

Таким чином, предметом оскарження в порядку кримінального судочинства є дії або бездіяльність прокурора щодо заяв або повідомлень про злочини, поданих відповідно до ст.95 КПК України.

Судом першої інстанції обгрунтовано встановлено, що фактично у заявах та скарзі ОСОБА_1 виражає свою незгоду з наданими йому відповідями, підставами ж для проведення перевірки в порядку ст.97 КПК України є взагалі наявність даних про вчинення злочину як таких.

Крім того, відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Обмеженість, як за змістом, так і за обсягом, повноважень органів, що здійснюють функції держави, чіткими законними рамками є обов'язковим стандартом функціонування влади в умовах правової, демократичної держави.

Приймаючи до уваги викладене, підстави для задоволення апеляції ОСОБА_1 та скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

З урахуванням наведеного, керуючись ст.ст.365, 366, 382 КПК України 1960 року та п.п.11,13,15 Розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Постанову Печерського районного суду міста Києва від 27 вересня 2012 року, якою залишено без задоволення скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Генеральної прокуратури України та зобов'язання вчинити певні дії, - залишити без змін, а апеляцію ОСОБА_1 - без задоволення.

С У Д Д І:

__________________ ___________________ ____________________

Справа № 10/2690/2282/2012

Категорія КК: 236 КПК

Головуючий в 1 інст.: Білоцерківець О.А.

Доповідач: Фрич Т.В.