ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к.
РІШЕННЯ
Іменем України
23.10.2006 | Справа №2-15/12814-2006 |
За позовом Дочірнього підприємства Кримського Закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях “Кримтур” Туристична база “Мир”, м. Алушта
До відповідача Виробничого підприємства водопровідна – каналізаційного господарства, м. Алушта
Про визнання недійсним договору
Суддя І.А.Іщенко
Представники:
Від позивача – не з’явився
Від відповідача – Романова І.Л. представник, довіреність № 1 від 03.01.06 р., у справі
Обставини справи: ДП Кримського ЗАТ по туризму та екскурсіях “Кримтур” Туристична база “Мир” подало до господарського суду АР Крим позов до Виробничого підприємства водопровідна – каналізаційного господарства м. Алушта про визнання недійсним договору.
Позивач явку представника в судове засідання не забезпечив, про дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином - рекомендованою кореспонденцією. Причина неявки представника позивача суду не відома.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 21.11.05 р. відповідач направив на адресу позивача договір на водопостачання з комунального водопроводу і відведення стоків в комунальну каналізацію, пунктом 6.2 якого передбачив завищені тарифи в порушення статті 26 Закону України “Про житлові - комунальні послуги”. Позивач вважає, що договір укладений в порушенні діючого законодавства України.
Просить суд визнати договір № 101 на водопостачання з комунального водопроводу і відведення стоків в комунальну каналізацію від 21.11.05 р. недійсним.
Представник відповідача у судовому засіданні та у відзиві вважає не обґрунтованими позивні вимоги позивача.
При цьому, у відзиві на позовну заяву відповідач посилається на те, що позивачем в обґрунтування позовних вимог не було надано відповідних доказів.
При укладені договору згідно пункту 4 статті 181 Господарського кодексу України позивач за наявністю заперечень, щодо окремих умов договору повинен був скласти протокол розбіжностей, про зробити застереження у договорі та у двадцятиденний строк надіслати в адрес відповідача разом з підписаним договором, позивачем це зроблено, але пропущений двадцятиденний строк, таким чином договір укладений на умовах відповідача.
Відповідно статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частиною першою – третьою, п’ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України, а саме
· Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;
· Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;
· Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
· Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;
· Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;
Всі необхідні умови сторонами були виконані в рамках діючого законодавства.
Суд вважає можливим розгляд справи на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у цій справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухав представника позивача, суд –
ВСТАНОВИВ:
21 листопада 2005 року між ДП Кримським ЗАТ по туризму та екскурсіях “Кримтур” Туристична база “Мир” (позивач) та Виробничим підприємством водопровідна – каналізаційного господарства м. Алушта укладено договір на № 101 на водопостачання з комунального водопроводу і відведення стоків в комунальну каналізацію (а.с. 9-12)
Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що Держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання та споживачів.
Кожний суб’єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб’єктів захищаються шляхом:
· Визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб’єктів, що суперечать законодавству. Ущемляють права та законі інтереси суб’єкта господарювання або споживачів; визнання недійсним господарських угод з підстав передбачених законом;
Згідно статті 175 Господарського кодексу України майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом з урахуванням відносин, передбачених Господарським кодексом
У відповідність до статті 638 Цивільного кодексу України статті 180 Господарського кодексу України договір вважається укладеним, коли між сторонами в належній формі досягнута згода по всіх суттєвих умовах договору. Таким чином, договір являє собою правову форму, у яку наділяються погоджені волевиявлення сторін. Сам процес узгодження волевиявлень називається укладанням договору. Момент укладання договору визнається момент досягнення сторонами в належній формі угоди по всіх суттєвих умовах договору.
При укладені господарського договору сторони зобов’язанні обов’язково погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Відповідно статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частиною першою – третьою, п’ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України, а саме
· Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;
· Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;
· Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
· Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;
· Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;
Не можуть бути прийняти до уваги посилання позивача, що при укладені договору № 101 на водопостачання з комунального водопроводу і відведення стоків в комунальну каналізацію від 21.11.05 р., пунктом 6.2 відповідач передбачив завищені тарифи.
Оскільки пунктом 4 статті 181 Господарського кодексу України передбачено, що за наявністю заперечень, щодо окремих умов договору повинен був скласти протокол розбіжностей, про зробити застереження у договорі та у двадцятиденний строк надіслати в адрес відповідача разом з підписаним договором, позивачем це зроблено, але пропущений двадцятиденний строк.
Як вбачається з матеріалів справи договір № 101 на водопостачання з комунального водопроводу і відведення стоків в комунальну каналізацію від 21.11.05 р. укладений сторонами при спільній згоді, у відповідності до норм Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.
Позивачем в обґрунтування своїх вимог не представлені докази, що підтверджують, той факт що його волевиявлення відносно укладеного договору не були вільними.
Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, відсутні підстави для визнання договору № 101 на водопостачання з комунального водопроводу і відведення стоків в комунальну каналізацію від 21.11.05 р. недійсним.
При вказаних обставинах, в задоволені позову слід відмовити.
Витрати по оплаті держмита і на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при відмові в позові на позивача.
Керуючись статтями 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу| України, суд -
ВИРІШИВ:
У позові відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Іщенко І.А.