АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №11/796/101/2013 Головуючий в І інстанції - Царевич О.І.

Категорія - ч.1 ст.14, ч.3 ст.27, Доповідач - Фрич Т.В.

ч.4 ст.187 та ч.1 ст.14, ч.3 ст.27,

п.п.6,1, ч.2 ст.115 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.01.2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого - судді Фрич Т.В.,

суддів - Рибака І.О., Юрдиги О.С.,

за участю прокурора - Мінакової Г.О.,

засудженого - ОСОБА_1,

захисника - ОСОБА_2,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Києві кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_3, захисника ОСОБА_2 та прокурора Байдюка Д.А., який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, на вирок Печерського районного суду м.Києва від 11 травня 2012 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Печерського районного суду м.Києва від 11 травня 2012 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.14, ч.3 ст.27, ч.4 ст.187 КК України та призначено йому основне покарання з урахуванням ч.2 ст.68 КК України у виді 7 років позбавлення волі, з конфіскацією всього особисто належного йому майна.

ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.14, ч.3 ст.27, п.п.6,11, ч.2 ст.115 КК України та призначено йому основне покарання у виді 12 років позбавлення волі, з конфіскацією всього особисто належного йому майна.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього особисто належного йому майна.

Запобіжний захід, у виді взяття під варту, застосований до ОСОБА_1, до набрання вироком законної сили - залишено без змін.

Цивільний позов ОСОБА_4 про стягнення з ОСОБА_1 10 000 грн. моральної шкоди - залишено без розгляду.

По справі вирішено питання щодо речових доказів та стягнення судових витрат.

Згідно вироку, ОСОБА_3, працюючи неофіційно особистим водієм потерпілого ОСОБА_4 на автомобілі «LEXUS L460», сріблястого кольору, д.н.з. НОМЕР_1, який належить останньому, приблизно на початку січня 2011 року, знаючи про те, що ОСОБА_4 являється заможною людиною, звернувся до потерпілого з проханням позичити у нього грошові кошти у розмірі 20 000 доларів США для завершення будівництва власного приватного будинку, який розташований в с.Хотянівка Вишгородського району Київської області. На вказане прохання ОСОБА_4 - ОСОБА_3 відмовив.

У зв'язку з особистою образою на ОСОБА_4 за відмову останнього позичити йому 20 000 доларів США для завершення будівництва приватного будинку, і знаючи про те, що останній має у своїй власності грошові кошти від 1 000 000 до 1 500 000 доларів США, які зберігає у офісі юридичної фірми TOB «Атторней», який розташований в квартирі АДРЕСА_1, з якими ОСОБА_4 періодично здійснює фінансові операції у банківських установах м.Києва, пов'язані з обміном вказаних грошей з однієї валюти на іншу, під час яких він неодноразово був присутнім, ОСОБА_1 умисно, з метою особистого збагачення, організував та спланував вчинити розбійний напад на ОСОБА_4 і умисне вбивство останнього, на замовлення.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на вчинення розбійного нападу на ОСОБА_4 та умисного його вбивства з корисливих мотивів, з метою заволодіння грошовими коштами останнього, ОСОБА_1 вирішив залучити до вчинення злочинів ОСОБА_5, з яким приблизно в середині січня 2011 року, перебуваючи на власному автомобілі «CHEVROLET LACETTI», синього кольору, д.н.з. НОМЕР_3 на парковому майданчику, який розташований навпроти будинку № 34 по вул. Лаврській в м. Києві, згідно попередньої домовленості, зустрівся та під час зустрічі довів до його відома свій злочинний план, направлений на вчинення розбійного нападу на ОСОБА_4 і умисного вбивства останнього, з метою особистого збагачення, та відвів роль ОСОБА_5, пов'язану з пошуком особи, яка б могла виконати розбійний напад та вбивство ОСОБА_4 На пропозицію ОСОБА_1 -ОСОБА_5 погодився.

При цьому, ОСОБА_5, усвідомлюючи злочинний умисел ОСОБА_1, направлений на скоєння розбійного нападу і умисного вбивства ОСОБА_4, звернувся до правоохоронних органів з відповідною заявою і дав при цьому згоду на проведення оперативно-розшукових заходів, направлених на викриття і документування злочинних дій ОСОБА_1, виконуючи при цьому роль особи, яка повинна виступити посібником у вчиненні розбійного нападу і вбивства ОСОБА_4, тобто знайти особу, яка безпосередньо має виконати вказаний злочинний план.

Як наслідок звернення із заявою ОСОБА_5 до правоохоронних органів, керівництвом Управління СБ України у місті Києві було прийняте рішення про виявлення і документування злочинних дій ОСОБА_1, з метою попередження особливо тяжких злочинів. З цією метою співробітники управління СБ України у місті Києві підшукали ОСОБА_6, який дав свою згоду на проведення оперативно-розшукових заходів, направлених на документування злочинних дій ОСОБА_1, виконуючи при цьому роль особи, яка мала безпосередньо вчинити розбійний напад на ОСОБА_4 і його вбивство.

Так, приблизно в 20-х числах лютого 2011 року, ОСОБА_5 зателефонував ОСОБА_1, і повідомив, що знайшов особу, яка може виконати розбійний напад і вбивство ОСОБА_4 Вказана інформація ОСОБА_1 зацікавила, у зв'язку з чим останній виявив бажання особисто зустрітись з виконавцем даного злочину, з метою доведення до його відома свого злочинного умислу, направленого на вчинення розбійного нападу і умисного вбивство ОСОБА_4, призначивши при цьому зустріч у м. Вишгород Київської області.

ОСОБА_1 продовжуючи готування до розбійного нападу на ОСОБА_4 та до його вбивства, з метою заволодіння грошовими коштами останнього, 25 лютого 2011 року приблизно о 14 годині, перебуваючи у м. Вишгород Київської області навпроти супермаркету «Еко Маркет», який розташований по вул. Шолуденка, 1, зустрівся з ОСОБА_5 і ОСОБА_6 Під час зустрічі ОСОБА_5 представив ОСОБА_1 - ОСОБА_6 як особу, яка зможе виконати розбійний напад на ОСОБА_4 і вбивство останнього. В свою чергу, ОСОБА_1 запропонував ОСОБА_6 скоїти розбійний напад на ОСОБА_4 та його вбивство, з метою заволодіння його грошовими коштами та повідомив ОСОБА_6, що у ОСОБА_4 періодично при собі, або у офісі юридичної фірми ТОВ «Атторней», який розташований в квартирі АДРЕСА_1, директором якої являється дружина ОСОБА_4 - ОСОБА_7, є сума грошових коштів від 1 000 000 до 1 500 000 доларів США, з яких ОСОБА_1 після вбивства ОСОБА_4 хоче отримати 20 % грошових коштів, а решту віддати ОСОБА_6, як оплату за виконання розбійного нападу і вбивства ОСОБА_4 На пропозицію ОСОБА_1 - ОСОБА_6 погодився.

Таким чином, ОСОБА_1, будучи впевненим у тому, що ОСОБА_6 в змозі скоїти розбійний напад і вбивство ОСОБА_4 вказав ОСОБА_6 про необхідність організувати ще одну зустріч, яка має відбутися у одній із саун міста Києва, яку мав підшукати ОСОБА_6, на якій ОСОБА_1, з метою усунення перешкод і створення умов для вчинення розбійного нападу на ОСОБА_4 та вбивства останнього, планував надати ОСОБА_6 всю необхідну інформацію.

Так, 06.03.2011 приблизно о 12 годині ОСОБА_1 продовжуючи готування до розбійного нападу на ОСОБА_4 та до вбивства останнього, зустрівся з ОСОБА_6 і ОСОБА_5 в сауні, яка розташована в будинку № 120 по вул. Велика Васильківська в м. Києві. З метою конспірації, ОСОБА_1 впевнився у тому, що у ОСОБА_6 і ОСОБА_5 відсутні при собі записуючі аудіо- і відео-пристрої, після чого для усунення перешкод і створення умов для вчинення злочину в деталях розповів ОСОБА_6 про місця в офісі юридичної фірми TOB «Атторней», який розташований в квартирі АДРЕСА_1, де можуть зберігатися грошові кошти, графік дня ОСОБА_4, маршрути його пересування, а також адреси помешкань, в яких проживає останній, після чого разом з ОСОБА_6 і ОСОБА_5 проїхав і показав на місцях їх розташування.

В подальшому, 06.04.2011 приблизно о 14 год., ОСОБА_1, перебуваючи на авто-мийці, яка розташована по вул. Кіквідзе, 43 в м. Києві, продовжуючи свої злочинні дії, направлені на організацію готування до розбійного нападу на ОСОБА_4 метою заволодіння його грошовими коштами, та вбивства останнього, зустрівся з ОСОБА_6 і ОСОБА_8, після чого на автомобілі GL 550», чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_2, який належить ОСОБА_4, проїхав до офісу юридичної фірми TOB «Атторней», за вказівкою якого прослідував ОСОБА_6 і ОСОБА_5 Перебуваючи в автомобілі «MERCEDES GL 550», чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_2 на парковому майданчику біля офісу юридичної фірми TOB «Атторней», який розташований по АДРЕСА_1, ОСОБА_1 вказав ОСОБА_6, який в цей час разом з ОСОБА_8 за вказівкою останнього перебував в автомобілі неподалік від вказаного паркового майданчика і спостерігав за навколишньою обстановкою, на ОСОБА_4, який в цей час разом з членами своєї родини перебував біля будинку АДРЕСА_1, як на особу, на яку безпосередньо необхідно вчинити розбійний напад та в подальшому вбити.

02.06.2011 приблизно о 10 годині, ОСОБА_1, діючи згідно розробленого ним злочинного плану, направленого на організацію підготовки до розбійного нападу на ОСОБА_4 та до вбивства останнього, перебуваючи біля кафе «Макдональдз», за адресою: м.Київ, бул.ЛесіУкраїнки, 26/10, зустрівся з ОСОБА_6, якому підтвердив необхідність вчинити розбійний напад на ОСОБА_4, і передав останньому для придбання зброї та набоїв до неї, грошові кошти в сумі 500 доларів США.

В подальшому, ОСОБА_1, продовжуючи готування до розбійного нападу на ОСОБА_4 та до вбивства останнього, будучи свідком того, як ОСОБА_4 15.06.2011 у одній із банківських установ м. Києва зняв велику суму грошових коштів для придбання квартири у м. Києві, в цей же день приблизно о 17 годині, перебуваючи біля офісу юридичної фірми TOB «Атторней», по АДРЕСА_1, зустрівся з ОСОБА_6 і ОСОБА_5, та повідомив про те, що у ОСОБА_4 є при собі значна сума грошових коштів і сказав їм здійснювати спостереження за офісом вказаної фірми і безпосередньо за ОСОБА_4, про що інформувати його по мобільному телефону за НОМЕР_5.

В цей же день ОСОБА_1, направляючись до себе додому на автомобілі «CHEVROLET LACETTI», синього кольору, д.н.з. НОМЕР_4, приблизно о 17 годині 30 хвилин, отримав від ОСОБА_6 інформацію про те, що ОСОБА_4, перебуваючи на парковому майданчику біля офісу юридичної фірми TOB «Атторней»по АДРЕСА_1, перекладає з багажника одного автомобіля в інший сумку. Будучи переконаним у тому, що у вказаній сумці знаходяться грошові кошти, які ОСОБА_4 збирався витратити на придбання квартири у м. Києві, ОСОБА_1 умисно, з корисливих мотивів, продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на вчинення розбійного нападу на ОСОБА_4 та на вбивство останнього, сказав ОСОБА_6 вчинити розбійний напад на ОСОБА_4 з метою заволодіння його грошовими коштами, після чого вбити останнього із застосуванням вогнепальної зброї.

15.06.2011 о 21 годині 36 хвилин ОСОБА_6 зі свого мобільного телефону НОМЕР_6 зателефонував на мобільний телефон НОМЕР_5, і повідомив ОСОБА_1, що ОСОБА_4 вбито та пограбовано на суму грошових коштів, яка становить 500 000 доларів США, що згідно з офіційним курсом Національного банку України гривні до долару США станом на 15.06.2011, становить 3 986 750 гривень, на що останній повідомив, що зараз не може отримати гроші, а пізніше з ним зв'яжеться і домовиться про зустріч для отримання своєї частки грошей.

В цей же день, ОСОБА_1 домовився з ОСОБА_6 зустрітися наступного дня, а саме 16.06.2011 в обідній час біля Печерського РУ ГУМВС України в м. Києві по вул. Московській, 30 в м. Києві для отримання своєї частки грошей.

16.06.2011 приблизно о 12 годині 30 хвилин ОСОБА_1, будучи впевненим у тому, що на ОСОБА_4 дійсно вчинено розбійний напад і вбито, перебуваючи біля Печерського РУ ГУМВС України в м. Києві по вул. Московській, 30 в м.Києві, зустрівся з ОСОБА_6, який передав останньому поліетиленовий пакет чорного кольору з грошима в сумі 50 000 доларів США, що згідно з офіційним курсом Національного банку України гривні до долару США станом на 15.06.2011, становить 398 675 гривень, як його частку за вчинення розбійного нападу та вбивство ОСОБА_4, і цифровий фотоапарат марки «PowerShot А490», на якому містилися заздалегідь підготовлені фотознімки, на яких ОСОБА_4 був зображений зі слідами насильницької смерті, а саме вогнепальними пораненнями голови і грудей з правої сторони в області серця, як доказ того, що на ОСОБА_4 дійсно і вчинено розбійний напад, і вбито.

Таким чином, ОСОБА_1 організував підготовку до розбійного нападу на ОСОБА_4 та організував підготовку до умисного вбивства ОСОБА_4 з корисливих мотивів, на замовлення, а саме підшукав співучасників вчинення злочинів, і умисно усунув перешкоди і створив умови для його вчинення, але злочини не було доведено до кінця, оскільки ОСОБА_6 і ОСОБА_10 спільно з співробітниками Управління СБ України у м. Києві виконали дії, направленні на виявлення, документування і затримання ОСОБА_1 за скоєння організації готування до розбійного нападу на ОСОБА_4 з метою заволодіння майном останнього у особливо великих розмірах та скоєння організації готування до умисного вбивства ОСОБА_4 з корисливих мотивів, на замовлення.

У поданій апеляції засуджений ОСОБА_3 просить скасувати оскаржуваний вирок суду в частині визнання його винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.14, ч.3 ст.27, ч.4 ст.187 КК України. Змінити оскаржуваний вирок суду в частині призначеного покарання, призначити йому покарання із застосуванням ст.69 КК України. Апелянт просить суд врахувати скоєння ним незакінченого злочину; визнання ним вини у скоєнні злочину; щире каяття; скоєння ним злочину вперше; відсутність тяжких наслідків; відсутність цивільного позову і завданого збитку; наявність у нього неповнолітньої дитини, батьків похилого віку; його позитивну характеристику. Апелянт вважає, що призначене йому покарання є несправедливим та жорстоким та стверджує, що фактичні обставини справи, які він не визнає, не впливають на кваліфікацію його дій, тому його не можна визнати винним в намаганні в такий спосіб уникнути кримінальної відповідальності.

У поданій апеляції захисник ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_1 просить оскаржуваний вирок суду в частині визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.14, ч.3 ст.27, ч.4 ст.187 КК України, скасувати, а кримінальну справу в цій частині закрити за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч.1 ст.1, ч.3 ст.27, ч.4 ст.187 КК України. Вирок суду в частині призначення ОСОБА_1 покарання за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.14, ч.3 ст.27, п.6.11 ч.2 ст.115 КК України у вигляді 12 років позбавлення волі - змінити, пом'якшивши призначене ОСОБА_1 покарання. Апелянт посилається на невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого; неправильне застосування кримінального закону; невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи. Апелянт стверджує, що призначене ОСОБА_1 покарання є жорстоким, несправедливим, призначене без врахування ступеню тяжкості вчиненого злочину, його наслідків, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, суперечить судовій практиці України, призначене з порушенням ч.2 ст.65 КК України. Позиція суду про невизнання в якості пом'якшувальної обставини щире каяття ОСОБА_1 є помилковою, оскільки в судовому засіданні ОСОБА_1 був правдивим і відвертим. Судом безпідставно не враховано наявність на утриманні у ОСОБА_1 батьків похилого віку. З матеріалів справи вбачається, що умисел ОСОБА_1, направлений саме на вбивство ОСОБА_11, тому кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч.4 ст.187 КК України є юридично невірною. Під час прослуховування в суді аудіо запису з'ясувалося, що 15.06.2011 року будь-яких вказівок на вбивство потерпілого ОСОБА_4 підсудний ОСОБА_1 свідку ОСОБА_6 не надавав.

У поданій апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, просить вирок суду скасувати в частині призначеного покарання та постановити новий вирок, яким призначити покарання за ч.1 ст.14, ч.3 ст.27, ч.4 ст.187 КК України - 7 років 5 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна;

-за ч.1 ст.14, ч.3 ст.27, п.п.6, 11 ч.2 ст.115 КК України -12 років позбавлення волі з конфіскацією майна. На підстав ст.70 КК України шляхом поглиненням менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Апелянт, не оспорюючи фактичні обставини вчинення ОСОБА_1 злочинів, доведеність його вини та кваліфікацію його дій, посилається на невідповідність призначеного судом покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості. Суд, ухвалюючи вирок, неналежним чином оцінив обставини, які характеризують особу засудженого, а саме, те, що діяння, вчинене засудженим за ч.1 ст.14, ч.3 ст.27, ч.4 ст.187 КК України відноситься до категорії злочинів особливо тяжких, крім того є умисним та корисливим.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав подану апеляцію та просив її задовольнити, засудженого та захисника, які підтримали подані апеляції та заперечували проти задоволення апеляції прокурора, провівши судові дебати, вислухавши останнє слово засудженого ОСОБА_1, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Не зважаючи на те, що справа була призначена до розгляду на 15 січня 2013 року, тобто після вступу в законну силу нового Кримінального процесуального кодексу України, проте, відповідно до п.п.11,13,15 розділу XI «Перехідні положення», дана справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому КПК України 1960 року.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні зазначених у вироку злочинів, при обставинах, встановлених судом, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені перевіреними в судовому засіданні та детально викладеними у вироку доказами.

Вина ОСОБА_1 доведена зібраними у справі доказами, а саме, показаннями потерпілого ОСОБА_4, свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_6 та ОСОБА_5, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, які є логічними та послідовними, підтверджуються сукупністю досліджених доказів, логікою розвитку подій тому суд обгрунтовано поклав їх в основу вироку.

Крім того, суд обґрунтовано взяв до уваги, що готування вбивства ОСОБА_4 підсудним було вчинене з метою саме заволодіння грошовими коштами потерпілого. При цьому вбивство потерпілого повинно було відбутись під час нападу на останнього із застуванням вогнепальної зброї, після якого особи, які повинні були виконати напад та вбивство потерпілого, повинні були заволодіти грошовими коштами, що були при потерпілому, тобто вчинити напад із застосуванням насильства, що є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого з метою заволодіння чужим майном-грошовими коштами, а також його вбивство.

Винність ОСОБА_1 за вчинення злочинів, за які його засуджено, підтверджується також письмовими та речовими доказами, належним чином дослідженими судом та мотивовано зазначеними у вироку.

Суд апеляційної інстанції погоджується з тим, що в діях ОСОБА_1 наявний умисел, спрямований саме на вчинення розбійного нападу на позбавлення життя потерпілого ОСОБА_4 із корисливих мотивів, однак він не довів злочин до кінця, з незалежних від його волі причин. Тому доводи апеляції захисника про те, що умисел ОСОБА_1, направлений саме на вбивство ОСОБА_11, та кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч.4 ст.187 КК України є юридично невірною, є необгрунтованими.

Доводи ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1 не бажав вчинення злочинів щодо потерпілого ОСОБА_4 та намагався уникнути цього, про що свідчить відповідний аудіо запис його розмови, ретельно перевірялись судом першої інстанції, в тому числі із прослуховуванням речових доказів на які посилається засуджений. Висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 до затримання ніяких добровільних намірів щодо повідомлення правоохоронних органів з приводу його організації готування до вбивства та розбійного нападу на ОСОБА_4 не здійснював, не намагався запобігти скоєнню організованих ним злочинів, не робив спроб добровільно відмовитись від їх вчинення в будь-який спосіб, є правильним з чим повністю погоджується і колегія суддів .

Доводи апеляції захисника про неправильне застосування кримінального закону; невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються зібраними по справі доказами, які об'єктивно проаналізовані судом з відображенням у вироку відповідних висновків.

Що стосується доводів апеляцій засудженого ОСОБА_3, захисника ОСОБА_2 та прокурора Байдюка Д.А., який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, щодо невідповідності призначеного судом покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, то, на думку колегії суддів, вони є також необгрунтованими.

Як вбачається зі змісту апеляцій засудженого та його захисника, підставами такої апеляційної вимоги було, на переконання апелянтів, те, що судом не було взято до уваги скоєння засудженим незакінченого злочину; визнання ним вини у скоєнні злочину; щире каяття; скоєння ним злочину вперше; відсутність тяжких наслідків; відсутність цивільного позову і завданого збитку; наявність у нього неповнолітньої дитини, батьків похилого віку; його позитивну характеристику.

Між тим, це не відповідає змісту вироку, згідно якого, судом враховані в якості пом'якшуючих обставин те, що ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності раніше не притягувався, визнав свою вину у скоєних злочинах, має на утриманні неповнолітню дитину. Крім того, суд врахував те, що засуджений не перебуває на обліку у лікаря нарколога та психіатра, його позитивні характеристики та обґрунтовано не знайшов підстав для визнання щодо засудженого таких пом'якшуючих покарання обставин як щире каяття та наявність на утриманні батьків-пенсіонерів.

З урахуванням викладених обставин, суд прийшов до висновку про необхідність засудження ОСОБА_1 до покарання у виді позбавлення волі.

Тому міра покарання ОСОБА_1 призначена у відповідності з вимогами ст.65 КК України, в межах, встановлених санкціями ч.4 ст.187 та ч.2 ст.115 КК України 1960 року, відповідно до положень Загальної частини цього кодексу з урахування ступеню тяжкості вчинених злочинів, характеру суспільної небезпеки скоєного, особи винного та обставин, що обтяжують і пом'якшують покарання і є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Таким чином апеляції засудженого ОСОБА_3, захисника ОСОБА_2 та прокурора Байдюка Д.А., який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, задоволенню не підлягають.

З урахуванням наведеного, керуючись ст.ст.365, 366, 382 КПК України 1960 року та п.п.11,13,15 Розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляції засудженого ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2 та прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції,- залишити без задоволення.

Вирок Печерського районного суду м.Києва від 11 травня 2012 року щодо ОСОБА_1 - залишити без змін.

С У Д Д І:

_______________ _______________ _______________