Справа № 1-133/12 Головуючий у І інстанції Опанасюк

Провадження № 11/780/26/13 Доповідач у 2 інстанції Димарецький В.М.

Категорія 5 17.01.2013

??????????????????????????????

УХВАЛА

Іменем України

16 січня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - МИКОЛЮКА О.В., суддів: ДИМАРЕЦЬКОГО В.М. та ГАЙДАЙ Р.М.,

за участю прокурора КРАСКІВСЬКОГО В.П., засудженого ОСОБА_2, потерпілого ОСОБА_3, представника потерпілого ОСОБА_13, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_2, потерпілого ОСОБА_3, прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 29 жовтня 2012 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Олексіївка Богуславського району Київської області, українця, гр. України, не одруженого, раніше не судимого, інваліда III групи, не працюючого, проживаючого в АДРЕСА_1,

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України та призначено йому покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку 1 (один) рік.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 судом задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 160 грн. 57 коп. матеріальної шкоди та 10 000 грн. моральної шкоди.

Вирішено питання речових доказів.

ОСОБА_2 засуджено за вчинення ним злочину, як зазначено у вироку, при наступних обставинах.

ОСОБА_2 05.12.2008 року, близько 07 години 30 хвилин, прибув до місця проживання свого свата ОСОБА_5, а саме домогосподарства АДРЕСА_2, де між останніми відбулася сварка по розділу майна, а саме автомобіля марки "УАЗ" д. н. НОМЕР_1. В цей час до вищевказаного господарства підійшов ОСОБА_3, який являється сусідом ОСОБА_5 Між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин відбувся конфлікт. ОСОБА_2 підняв з землі металевий багор діаметром 18 мм. та довжиною 189 см., який знаходився поруч автомобіля та умисно наніс ним ОСОБА_3 один удар в область шиї, один удар в область лівого плечевого суглобу, два удари в область лівого плеча, один в область лівого передпліччя, один в область лівого ліктьового суглобу, по одному удару в область обох кистей рук, один удар в область лівої здухвиної ділянки та одного в область спини. Після того, як ОСОБА_3, обороняючись вихватив вищевказаний багор з рук ОСОБА_2, останній з землі взяв інший металевий багор, подібний першому та наніс ним один удар в область верхньої та нижньої губ. Вказаними вище діями ОСОБА_2 потерпілому ОСОБА_3 були заподіяні легкі та середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження.

В своїй апеляції засуджений ОСОБА_2 вважає вирок незаконним з підстав однобічності та неповноти досудового і судового слідства, невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи. Під час досудового слідстві перевірялася лише версія потерпілого ОСОБА_3 щодо нанесення тілесного пошкодження потерпілому арматурою, а щодо нанесення тілесного пошкодження дерев"яним веслом гр. ОСОБА_6, у тому числі його, апелянта, намагання поставити перед експертами питання можливості заподіяння тілесного ушкодження потерпілому дерев"яним веслом безпідставно були відхилені, як досудовим слідством, так і судом. Досудовим слідством не проведено по справі всіх можливих слідчих дій і навіть тих, про які він просив, заявляючи письмові клопотання. Однобічно проведено, на думку апелянта, відтворення обстановки та обставин події - лише з потерпілим, а з ним такої слідчої дії не проведено, хоча він про це клопотав. Також апелянт зазначає, що ні на досудовому слідстві, ні в суді не вдалося встановити, яке ушкодження мається на кисті лівої руки потерпілого ОСОБА_3 від події 05.12.2008 року. Крім того, судом відкинуто та не дано оцінки: показам лікаря-рентгенолога ОСОБА_7, що проводив рентгенологічне дослідження лівої кисті руки ОСОБА_3 та дав первинний висновок: консолідований перелом кістки-трапеції зліва; його (апелянта) показам та показам свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 стосовно нанесення ОСОБА_3 вказаного ушкодження торцем дерев"яного весла гр. ОСОБА_6; не дано оцінки всій медичній документації, що мається в матеріалах справи, а саме не взято до уваги як доказ первинний висновок рентгенолога від 08.01.2009 року. В завершенні апеляції апелянт просить вирок скасувати, а справу повернути прокурору на додаткове розслідування.

Потерпілий ОСОБА_3 в своїй апеляції просить вирок суду щодо ОСОБА_2 змінити з підстав невідповідності призначеного судом покарання ступені тяжкості злочину та особі засудженого, виключивши з нього ст. 75 КК України. При цьому апелянт посилається на те, що суд, застосовуючи до засудженого ст. 75 КК України не врахував його особу і не навів підстав необхідних для її застосування. В суді встановлено, що ОСОБА_2, незважаючи на доведеність його вини, себе винним у скоєному злочині не визнав, не розкаявся у скоєному, напроти, припускався навіть в суді до погроз в адресу свідків та потерпілого. Вважає, що даний вирок відносно такого злочинця є занадто м'яким, не відповідає особі засудженого, і він повинен відбувати покарання в місцях позбавлення волі.

Прокурор вважає вирок Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області щодо ОСОБА_2 незаконним через невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок його м'якості. Так, призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки злочину, обставинам його вчинення з урахуванням особи винного, тобто бути справедливим. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення, а також запобігання вчиненню нею нових злочинів. Засуджений ОСОБА_2 свою вину у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України не визнав, матеріальної допомоги потерпілому не надав. Враховуючи вищезазначене, апелянт просить вирок Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду від 29.10.12 щодо ОСОБА_2 скасувати через невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок його м'якості. Постановити свій вирок, яким ОСОБА_2 визнати винним та засудити за ч.1 ст.122 КК України до 3 років позбавлення волі, застосувати ст.ст. 75, 76 КК України та звільнити ОСОБА_2 від відбуття покарання з випробуванням та іспитовим строком на 3 (три) роки і покласти на нього відповідні обов'язки.

Заслухавши доповідь судді, пояснення: засудженого, який підтримав подану ним апеляцію та заперечував проти апеляцій потерпілого та прокурора; потерпілого та прокурора на підтримку поданих ними апеляцій та які заперечували проти апеляції засудженого, виступи учасників судового розгляду в судових дебатах та останнє слово ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів приходить до наступного.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що розгляд кримінальної справи судом першої інстанції проведений у відповідності до вимог кримінально-процесуального закону (в редакції 1960 року).

Ствердження засудженого ОСОБА_2 в апеляції про незаконність вироку суду є безпідставними. Висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину відповідає, в супереч ствердженням засудженого, фактичним обставинам справи і ґрунтується на достатньо повно та об'єктивно досліджених в судовому засіданні та детально наведених у вироку доказах, які не викликають у суду сумнівів в їх достовірності.

В обґрунтування висновку про винність засудженого в скоєному злочині судом першої інстанції обґрунтовано покладені показання потерпілого ОСОБА_3, свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_5, ОСОБА_6, протоколи відтворення обстановки і обставин події від 13.03.2012 року, висновок комісійної експертизи №29/к від 31.03.2011 року. Зазначеними доказами, безспірно підтверджуються обставини вчинення ОСОБА_2 поставлених йому в провину злочинних дій.

Дослідивши наявні по справі докази, у тому числі і ті, які ставляться під сумнів апелянтом, суд першої інстанції, давши оцінку сукупності зібраних по справі доказам, прийшов до обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_2 поставлених йому в вину протиправних дій та вірно кваліфікував їх за ч. 1 ст. 122 КК України.

Щодо призначеного засудженому ОСОБА_2 покарання, то воно призначено у відповідності до вимог ст. 65 КК України, є таким, яке відповідає як тяжкості вчинених злочинів, так і даним про особу засудженого, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Підстав для зміни цього покарання, як шляхом його посилення, так і шляхом пом'якшення колегія суддів не вбачає.

Відповідно до закону судом прийнято рішення і по цивільному позову потерпілого.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що під час досудового слідства, під час попереднього розгляду справи та при розгляді справи по суті не допущено таких порушень КПК України, які були б підставою для скасування чи зміни вироку.

Вирок Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 29 жовтня 2012 року щодо ОСОБА_2 відповідає вимогам закону, підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає, у зв'язку з чим залишає без задоволення усі апеляції, а даний вирок - без зміни.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України (в редакції 1960 року), колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляції засудженого ОСОБА_2, потерпілого ОСОБА_3, прокурора, який брав участь в суді першої інстанції, залишити без задоволення, а вирок Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 29 жовтня 2012 року щодо ОСОБА_2 -без зміни.

Головуючий:

Судді: