Справа № 22ц/1290/5899/12
Провадження № 22ц/1290/5899/12
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 січня 2013 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі:
головуючого -Фарятьєва С.О.,
суддів -Украінцевої Л.Д., Іванової І.П.,
при секретарі -Вербицькому І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луганську цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_1 на рішення Артемівського районного суду м. Луганська від 11 жовтня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, 3-тя особа ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,-
В С Т А Н О В И Л А :
В вересні 2006 року ОСОБА_1 звернулась до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_2, в якому вказала, що вона є власником домоволодіння АДРЕСА_1, у сусідньому будинку НОМЕР_1проживає відповідачка зі своєю сім'єю. Оскільки їх земельні ділянки не огороджені одна від одної, а відповідачка утримує свою собаку у дворі та не прив'язує її, вона не може вільно користуватися своїм майном, знімати показання з встановленого з тильної сторони свого будинку газового лічильника. З цього приводу вона звернулась до виконкому Артемівської районної в м. Луганську ради для встановлення меж конкретного землекористування, який їй надав роз'яснення щодо можливості встановлення забору на відстані двох метрів від її будинку, але відповідачка їй постійно перешкоджає у встановленні огорожі. Тому позивачка просила суд зобов'язати відповідачку не перешкоджати їй у встановленні огорожі по вказаній у плані земельної ділянки межі та прив`язати собаку на безпечній від її домоволодіння відстані.
У зустрічному позові відповідачка просила суд зобов'язати позивачку не перешкоджати їй у користуванні її земельною ділянкою, посилаючись на те, що вона є власником 37/100 частки житлового будинку з відповідною часткою господарських та побутових будівель та споруд АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 31.05.1997 року і її земельна ділянка знаходиться між будинком НОМЕР_2 та будинком НОМЕР_1, долі землі в натурі не встановлені, вважає, що забір, який хоче встановити позивачка від стіни її будинку, встановлювати неможна, так як вона не зможе мати доступ до стіни свого будинку та підтримувати його технічний стан.
Рішенням Артемівського районного суду м. Луганська від 11 жовтня 2012 року у задоволенні позовних вимог позивача було відмовлено за необґрунтованістю, а зустрічний позов відповідачки про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою було задоволено.
Суд зобов'язав позивачку не чинити перешкод відповідачці щодо користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_2.
В апеляційній скарзі позивачка просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити, а у позові відповідачці відмовити, оскільки вважає його незаконним та необґрунтованим.
Заперечень на апеляційну скаргу до матеріалів справи не надійшло.
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення осіб, які з`явились до апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
У статті 124 ч.2 Конституції України закріплено положення про те, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі.
В силу ч.1 ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до вимог ч.ч.1,3 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Згідно із ст.ст.213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Під час ухвалення рішення суд у числі інших вирішує також питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтувалися вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Між тим, зазначені вимоги Закону судом першої інстанції були виконані не в повному обсязі.
Судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 11.12.1991 року позивачка ОСОБА_1 є власницею домоволодіння АДРЕСА_1. У сусідньому будинку за НОМЕР_1з господарськими прибудовами та спорудами 37/100 часток належить відповідачці ОСОБА_2, згідно договору купівлі-продажу від 31.05.1997 року. Згідно даного договору ОСОБА_2. придбала вказану частку у ОСОБА_5, який набув право власності в порядку спадкування після смерті батька -ОСОБА_6 Земельні ділянки сторін межують між собою.
Положеннями ч.1 ст.96 Земельного Кодексу передбачено, що землекористувачі зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів та дотримуватись правил добросусідства.
У відповідності із вимогами ч.1 ст.103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей.
Позивачка ОСОБА_1, у зв'язку з конфліктом з відповідачкою, з метою встановлення забора на межі земельної ділянки НОМЕР_2, звернулась до виконкому Артемівської у місті Луганську ради, який при обстеженні на місцевості технічної документації встановив, що за тильною стороною будинку НОМЕР_2 передбачені 2 метри від межі сусідньої земельної ділянки будинку НОМЕР_1для обслуговування будівлі. Будівництво ОСОБА_1, забору може бути здійснено на відстані 2-х м. від її домобудівні, про що було роз'яснено домоволодарям.
Проте відповідачка заперечує проти цього та не дозволяє позивачці встановити на межі земельних ділянок забор.
Відмовляючи позивачці у задоволенні позову, суд 1-ої інстанції послався на те, що нею не доведено правомірність користування земельною ділянкою, оскільки відсутні правовстановлюючі документи з цього приводу.
Такі висновки суду першої інстанції є помилковими.
Згідно із ч.1 ст.30 ЗК України (№561-ХІІ від 18.12.1990 року), яка діяла на час виникнення у сторін права власності на нерухоме майно, при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об`єктами переходить у розмірах, передбачених ст.67 ЗК України, і право власності або користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження -будівлі та споруди.
З технічного паспорту на належний позивачці житловий будинок АДРЕСА_1, який було складено 25.09.1991 року вбачається, що згідно плану земельної ділянки її розмір складав 356 кв.м. і в ньому було визначено конкретні межі земельної ділянки. Так само і з технічного паспорту на належний відповідачці житловий будинок АДРЕСА_2, який було складеного 21.05.1997 року вбачається, що і в ньому було визначено конкретні межі земельної ділянки, у т.ч. і між її будинком та будинком позивачки.
Крім того, як вбачається з листа Міського комунального підприємства бюро технічної інвентаризації при огляді наявних матеріалів будівельного кварталу, до якого відноситься в т.ч. і об`єкт за адресою: АДРЕСА_1 було виявлено, що згідно висновку про реєстрацію документів на право користування земельною ділянкою на підставі рішення виконавчого комітету Ворошиловградської міської ради від 31.12.1953 року (протокол №39) -земельна ділянка АДРЕСА_1 зареєстрована у розмірі 355,6 кв. м. за користувачем. Фактична ж площа ділянки за зазначеною адресою станом на момент обстеження склала -356 кв. м. Останнє технічне обстеження проводилось у 1991 році.
Доказів про те, що у подальшому межі земельних ділянок між відповідачкою та позивачкою змінювались або з цього приводу вона зверталась до суду відповідачка не надала.
За таких обставин позивачка мала всі законні підстави вимагати встановлення огорожі по межі земельної ділянки, на якій розташоване її домоволодіння, оскільки ця земельна ділянка знаходилась у її користуванні на законних підставах.
Посилання відповідачки на те, що рішенням Артемівського райсуду м.Ворошиловграда від 07.01.1975 року та рішенням народного суду Артемівського району м.Ворошиловграда від 21.08.1985 року попередніми співвласниками домоволодіння АДРЕСА_2 був встановлений порядок користування земельною ділянкою, судова колегія до уваги не бере, оскільки ці судові рішення стосуються співвласників земельної ділянки АДРЕСА_2, на якій розташований і належний їй на теперішній час будинок НОМЕР_1 та встановлюють межі конкретного користування саме земельною ділянкою НОМЕР_1 і ніким чином не стосуються сумісних меж з земельною ділянкою НОМЕР_2, на якій розташований належний позивачці будинок.
Суд першої інстанції зазначені положення закону та обставини справи до уваги не взяв, належну оцінку їм не дав та через неправильне застосування норм матеріального і процесуального права ухвалив помилкове рішення про відмову позивачці у задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання відповідачки не перешкоджати їй у встановленні огорожі по межі земельної ділянки, що відповідно до ст.309 ЦПК України є підставою для його скасування й ухвалення в цій частині нового рішення про задоволення позову. В зв`язку з цим зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1., 3-тя особа ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою задовленню не підлягають.
Разом з тим, висновки суду першої інстанції про відмову у позові позивачці стосовно зобов`язання відповідачки прив`язати собаку на безпечній від її домоволодіння відстані, є обґрунтованими, оскільки позивачки яких-небудь доказів з цього приводу, як того вимагає ст.60 ЦПК України, суду не надала.
Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про зміну рішення суду та часткове задоволення позовних вимог позивачки, то тому відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідачки на користь позивачки необхідно стягнути судові витрати в сумі (8,50 + 7,50 + 90 =106) 106 грн., понесені нею у суді першої та апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 316 ЦПК України колегія суддів,-
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Артемівського районного суду м. Луганська від 11 жовтня 2012 року змінити, в частині відмови у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою і в частині зобов'язання ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_2 щодо користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_2скасувати та ухвалити нове рішення, яким зобов`язати ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 у встановленні огорожі по межі земельної ділянки від фасаду до тильної сторони її домоволодіння згідно плану земельної ділянки по технічному паспорту на її жилий будинок, розташований по АДРЕСА_1, складеному 25.09.1991 року Міським комунальним підприємством бюро технічної інвентаризації м. Луганська .
В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовити за необґрунтованістю.
В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1, 3-тя особа ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 106 (сто шість) грн. 00 коп.
Рішення набирає чинності негайно, але може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів після його проголошення.
Головуючий:
Судді: