Судове рішення #272419
14250-2006

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ


Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к.



РІШЕННЯ


Іменем України

16.10.2006

Справа №2-15/14250-2006


За позовом Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” в особі його структурного підрозділу Центру електрозв’язку № 3, м. Феодосія

До відповідача Військової частини А – 0156, смт. Приморський, м. Феодосія

Про стягнення 6685, 32 грн.

                                                                                                          Суддя І.А.Іщенко

Представники:

Від позивача – Бабенко І.М. – юрисконсульт, довіреність № 8205 від 15.08.2005 р., у справі

Від відповідача – не з’явився


Обставини справи: ВАТ „Укртелеком” в особі ЦЕЗ № 3 подав до господарського суду  АР Крим позов  до   Військової частини А – 0156 про стягнення 6685, 32 грн., в тому числі: 6117, 85 грн. - основного боргу, 326, 80 грн. -  індексу інфляції, 183, 54 грн. – три процента річних, 57, 13 грн. – пені, а також судових витрат.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з’явився, відзив на позов не представив, про дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином - рекомендованою кореспонденцією. Причина неявки представника відповідача суду не відома.

Суд вважає можливим розгляд справи на підставі статті 75 Господарського процесуального  кодексу України, за наявними у цій справі матеріалами

Розглянувши матеріали справи,  заслухав представника позивача, суд –


Встановив: 15 червня 2005 року між сторонами був укладений типовий договір № 173 про надання послуг електрозв’язку (а.с.5-12)

У відповідність до пункту 1 договору підприємство зв’язку (позивач) забезпечує послуги електрозв’язку.

Згідно  з пунктом 4.5 договору Абонент (відповідач) зобов’язався сплачувати надані послуги    електрозв'язку   не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

У відповідність до пункту 5 статті 33 Закону України „Про телекомунікації”, пункти 51, 61 Правил користування місцевим телефонним зв'язком, затверджених Постановою Кабінету міністрів України № 385 від 22.04.1997 р., пунктів 32, 40, 108, 184 Правил надання і отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Кабінетом міністрів України № 720 від  09.08.2005 р., відповідач своєчасно не провів оплату наданих телекомунікаційних послуг, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість за період з 01.10.2005 р. до 31.03.2006 р. у розмірі 6117, 85, 00 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості Військової частини А-0156 (а.с.15) що стало підставою для звернення з позовом до суду й  нарахуванню штрафних санкцій.

Відповідач фактично користувався телекомунікаційними послугами, що підтверджують розрахунки за телекомунікаційні послуги (а.с.44-121). Таким чином, позивач обов’язки за договором виконав у повному обсязі.

Позивачем на адресу відповідача спрямована  претензія за № 1011 від 10.05.2006 р. по   оплаті боргу, яка оставлена відповідачем без відповіді та задоволення.(а.с.14)

Акт звірки розрахунків від 11.10.2006 р. наданий представником позивача в судовому засіданні сторонами підписаний, суму заборгованості складає 6117, 85 грн. за період з 01.10.05 р. по 01.04.06 р.(а.с.42)

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з пунктом 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також  три проценти  річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Беручи до уваги, що судом  під час розгляду наявності заборгованості Військової частини А-0156 за отримані послуги електрозв’язку за договором №  173 від 15.06.2005 р.  у період з 01.10.2005 р. по 31.03.2006 р.  встановлена належним чином підтверджена у розмірі 6117, 85 грн., а тому вона підлягає стягненню, з урахуванням 326, 80 грн. індексу інфляції у період з 01.10.2005 р. по 01.05.2006 р., 183, 54 грн. –  три процента річних за тій самий період  (а.с.15).

Крім того, позивачем заявлена позовна вимога про стягнення пені за період з 01.10.2005 р. до 20.04.2006 р.  у розмірі  57, 13 грн. (а.с.15).  

Пункт 5.8. договору передбачає у випадку несплати представлених послуг електрозв’язку більш встановленого строку (з 21 числа місяця, що наступає після розрахункового періоду) Споживач  (відповідач) платить пеню у розмірі облікової ставки НБУ  за кожні доби затримки відповідно з діючим законодавством

За приписами пункту  3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Приписи вказаної статті кореспондуються з відповідними статтями Господарського кодексу України, а саме, пункт 1 статті 230 штрафні санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової  суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у  разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до  пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання ,якщо інше не встановлено законом або договором, припиняються через шість місяців від дня, коли  зобов’язання мало бути  виконано.

Таким чином позовні вимоги щодо стягнення пені за період з 21.10.2005 р. по 20.04.2006 р.  у розмірі  57, 13 грн.  обґрунтовані та підлягають задоволенню, оскільки підтверджуються матеріалами  справи та відповідають чинному законодавству України.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Витрати по оплаті держмита і на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться на відповідача  відповідно до статті   49  Господарського процесуального кодексу   України.  

Керуючись статтями  33, 49, 75, 82-85  Господарського процесуального кодексу| України, суд -    



ВИРІШИВ:

 

1.          Позов задовольнити.  


2.          Стягнути з Військової частини А – 0156, 98112 АР Крим м. Феодосія, смт. Приморський (р/р 35215039000448 у УДК м. Сімферополя, МФО 824026, ЗКПО 07943130) на користь Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” в особі його структурного підрозділу Центру електрозв’язку № 3 Кримській філії, 98100 АР Крим м. Феодосія, вул. Назукіна, 3 (р/р 26032532 в КРД АППБ „Аваль”, МФО 324021 ЗКПО 22236588) 6117,85 грн. заборгованості, 326,80 грн.  індекс інфляції, 183,54 грн.  3 % річних, 57,13 грн.  пені, 102,00 грн. витрат по сплаті державного мита, 118,00 грн.  витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.  

   

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної чинності.


Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація