УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Справа №: 22-ц/0190/8452/2012Головуючий суду першої інстанції:ОСОБА_1
Доповідач суду апеляційної інстанції:ОСОБА_2
"17" грудня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіЛетягіної О.В.
СуддівГорбань В. В. Макарчук Л. В.
При секретаріЩегловій Н.Г.
17 грудня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про усунення перешкод у здійсненні права власності, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 12 листопада 2012 року,
ВСТАНОВИЛА:
17.07.2012 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом, в якому просить усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом виселення відповідача ОСОБА_7 з домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1
Позов мотивований тим, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 26 липня 1994 року, позивач є власником 70/100 часток домоволодіння АДРЕСА_1. є співвласником зазначеного домоволодіння та їй належить 3/10 частки на підставі договору купівлі-продажу та відповідно до рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 28.05.12 р. за нею визнано право власності в цілому на жилий будинок літ «Б».
Відповідач ОСОБА_7 самовільно, без законних підстав та згоди позивача вселився та проживає в жилому будинку літ «А» домоволодіння АДРЕСА_1 який належить позивачу. На підставі викладеного, ОСОБА_6 просить задовольнити позов.
Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя від 12 листопада 2012 року позов ОСОБА_6 задоволено. Усунені перешкоди у здійсненні ОСОБА_6 права користування та розпорядження майном шляхом виселення ОСОБА_7 з літера «А» домоволодіння АДРЕСА_1
На зазначене рішення суду ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовної заяви. Зокрема посилається на те, що він вселився в це домоволодіння з відома ОСОБА_8 з яким була домовленість про те, що він продає ОСОБА_9 свою долю домоволодіння. Договір мав бути укладений після приїзду ОСОБА_6 із США. Проте, до теперішнього часу свою обіцянку позивач не виконав.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача та його представника, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_7 проживає у будинку не маючи для цього будь-яких правових підстав, тому власник будинку має право на захист свого права та усунення перешкод у користуванні своїм майном.
З такими висновками суду погоджується колегія суддів з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Виходячи з положень статті 303 ЦПК України, колегія суддів перевіряє рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_7 та позовних вимог заявлених у суді першої інстанції.
Судом першої інстанції при розгляді справи було встановлено, що позивач ОСОБА_6 є власником 70/100 часток домоволодіння з надвірними побудовами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим Першою Сімферопольською державною нотаріальною конторою 26.07.1994р., реєстр №3-Н-3020. Право власності на домоволодіння зареєстровано в КРП "СМ БРТІ" (а.с.7).
Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя від 28 травня 2012 року встановлено, що 3\10 частки домоволодіння АДРЕСА_1 належить ОСОБА_10 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Першою Сімферопольською державною нотаріальною конторою 30.05.1990р., реєстр №Н-1176.
Вказаним рішенням суду домоволодіння поділено між його власниками ОСОБА_10 і ОСОБА_6; виділено в натурі ОСОБА_10 3/10 частки домоволодіння АДРЕСА_1 та визнано право власності в цілому на житловий будинок літ "Б", сарай літ "К, вартістю 15041 грн.; припинено право спільної часткової власності за ОСОБА_10 і ОСОБА_6 на дане домоволодіння; зобов'язано КРП "СМ БРТІ" привласнити окремий номер домоволодінню з підсобними будови, виділеними у власність ОСОБА_10 по АДРЕСА_1
З технічного паспорту на домоволодіння вбачається, що крім літери "Б", яка була виділена ОСОБА_10, на земельній ділянці знаходиться літер "А" ( а.с. 19).
У судовому засіданні відповідач не заперечував, що він займає будинок літер "А", домоволодіння АДРЕСА_1, який належить на праві власності ОСОБА_6 і ніяких документів на право проживання у цьому будинку не має.
Звільняти домоволодіння добровільно відповідач не бажає, оскільки між дружиною ОСОБА_6 та ним була домовленість про купівлю частки домоволодіння, за якою ним ОСОБА_6 переданий завдаток у сумі 400 доларів США.
З постанови про відмову у порушенні кримінальної справи від 07.03.2012 року убачається, що 03.03.2012 року представник ОСОБА_6 - ОСОБА_11 зверталась до органів внутрішніх справ з заявою про незаконне проживання відповідача у справі ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1. Перевіркою даної заяви було встановлено, що ОСОБА_7, з його слів, проживає в спірному будинку за домовленістю з власником ОСОБА_8, проте надати будь-яки доказів цього не зміг (а.с.13).
Відповідно до частини І ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст.16, 386, 391 ЦК України. Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира (ст.ст. З79, 382 ЦК України).
Права власника житлового будинку, квартири визначені ст.383 ЦК України та ст.150 ЖК Української РСР, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст.391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування своїм майном.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано задоволені позовні вимоги позивача про усунення перешкод у здійсненні прав власника, а саме права користування та розпорядження майном шляхом виселення ОСОБА_7 з літера "А" домоволодіння АДРЕСА_1
Необґрунтованим колегія суддів вважає довід представника відповідача про те, що ОСОБА_7 проживає у домоволодінні правомірно, за згодою власника, оскільки це не підтверджено будь-якими доказами. До того ж , ОСОБА_6, як слідує з позовної заяви, укладання такої угоди заперечує.
А довід апеляційної скарги відносно того, що з позовною заявою до суду звернувся не ОСОБА_6, а від його імені, представник за договором ОСОБА_12, яка надала суду договір про надання правової допомоги від липня 2012 року з містом його укладання м. Сімферополь, коли ОСОБА_6 не могло бути в Україні, спростовується матеріалами справи та з'ясованими судом першої інстанції обставинами по справі.
Дійсно з матеріалів справи слідує, що позовна заява підписана представником позивача ОСОБА_6 ОСОБА_12 та до позовної заяви прикладені: ордер адвоката ОСОБА_12 від 16.07.2012 року на ведення цивільної справи за позовом ОСОБА_6, оформлений належним чином, договір про надання юридичної допомоги по цивільній справи за позовом ОСОБА_6 про виселення від 22.06.2012 року, укладений між адвокатом ОСОБА_12 та ОСОБА_6, копія паспорту ОСОБА_6, копія свідоцтва про народження ОСОБА_6 та правовстановлюючі документи на будинок ( а.с. 4-8).
Також на а.с.42 є копія нотаріально засвідченої довіреності від 31.06.2011 року, якою ОСОБА_6 уповноважив ОСОБА_13 представляти його інтереси у всіх компетентних установах, підприємствах, організаціях відносно його власності. Строк дії довіреності до 13.06.2016 року.
Обидва представники представляли інтереси ОСОБА_6 у суді першої інстанції, підтримували заявлені позовні вимоги.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає що і даний довід апеляційної скарги не знайшов свого підтвердження, оскільки статтею 38 ЦПК України передбачається, що сторона по справі може брати участь у цивільній справі особисто або через представника.
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду першої інстанції та не містять правових підстав для скасування судового рішення.
Частиною 1 статті 308 ЦПК України передбачається, що апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 12 листопада 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.