Справа № 2-а-3784/11

Провадження № 2-а/104/2/12

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2012 року Білогірський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді Лущеко Л.Г.,

при секретарі Бубновій Н.В.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

третіх осіб ОСОБА_3,

ОСОБА_4,

ОСОБА_5,

ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білогірську адміністративну справу за позовом ОСОБА_7 до Білогірської міської ради Автономної Республіки Крим, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, Відділ Держкомзему у Білогірському районі АР Крим, Білогірський відділ державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень по виділенню земельної ділянки протиправною, скасування рішення та виконання певних дій,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_7 звернулася до суду із адміністративним позовом, який був уточнений, до Білогірської міської ради, в якому просить визнати протиправною бездіяльність Білогірської міської ради АР Крим по виділенню позивачу у приватну власність частки земельної ділянки для обслуговування жилого будинку по АДРЕСА_1; скасувати рішення Білогірської міської ради № 695 від 23.06.2010 року; зобов'язати Білогірську міську раду на найближчій сесії прийняти рішення про виділення позивачу земельної ділянки площею 0,0041га (з відступом 1,5м по периметру від зовнішніх стін жилого будинку АДРЕСА_1) необхідної для обслуговування жилого будинку і розробки землевпорядної документації; зобов'язати Білогірську міську раду витребувати від домовласників будинку № 28/5 ОСОБА_5 та ОСОБА_4 прибрати всі перешкоди, зазначені у висновку судової експертизи, а також виділити йому частку території по периметру будинку на відстані 1,5 м від будинку для його обслуговування, відповідно до ч.2 ст. 120 Земельного Кодексу України; стягнути з відповідача витрати, пов'язані з проведенням судової земельної експертизи в сумі 4630 грн. (а.с.1-3,227-228).

Свої вимоги позивач мотивує тим, що на підставі договору купівлі-продажу від 25.09.1987 року вона є власником жилого будинку, а також землекористувачем земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1. Згідно рішення Білогірської міської ради АР Крим № 236-2 від 09.09.1998 року їй передано у приватну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель. З 1991 року вона звертається до всіляких інстанцій на захист своїх прав для вирішення земельного спору. Рішенням Білогірського районного суду АР Крим від 28.04.1992 року задоволено позов її чоловіка ОСОБА_1 до ОСОБА_8 про усунення перешкод у користуванні домоволодінням у АДРЕСА_1. Однак, по теперішній час продовжують існувати перешкоди в користуванні земельною ділянкою, на якій розташований її будинок. Відсутність встановлених твердих меж земельних ділянок створює перешкоди позивачу у користуванні будинком, вона не має можливості провести його ремонт, поштукатурити, побілити, відремонтувати дах, використовувати земельну ділянку прибудинкової території за призначенням. 12.11.06 року, 10.07.08 року, 01.11.08 року, 23.03.09 року позивач зверталася до Білогірської міської ради із заявами про точне визначення твердих меж (межових знаків) земельної ділянки, яка необхідна їй для обслуговування жилого будинку, але відповідач у передбаченому законному порядку, згідно з ч.3 ст. 158 ЗК України, спір по суті не вирішує. З офіційної відповіді Білогірського міського голови за вих. № 375/03-06 від 23.03.2009 року випливає, що позивачу збільшений розмір земельної ділянки на 18 кв.м (у порівнянні з технічним паспортом) та переданий їй в приватну власність, проте, вигляд межових знаків та порядок відновлення меж земельної ділянки в порушення ч. 2 ст. 106 ЗК України міськрадою не визначений. Відповідач вважає, що визначити нові кордони не має можливості, оскільки визначенням та встановленням меж земельних ділянок займається земельно-кадастрове бюро згідно плану забудови міста, а також, що межі між її земельною ділянкою та земельною ділянкою сусідів склалися більше ніж 30 років тому і залишаються такими до теперішнього часу, для вирішення питання про межі земельної ділянки їй рекомендовано звернутися до суду. Згідно п.3.25 Державних будівельних норм (ДБН-92), розподілу „Садибна забудова", для догляду за будівлями та здійснення поточного ремонту відстань між сусіднім кордоном ділянки і стіною житлового будинку або господарською спорудою слід приймати не менше одного метру. Згідно висновку відділу містобудування, архітектури та ЖКГ відстань від меж суміжної земельної ділянки до стін житлового будинку не повинно бути менше 1,0 м. (чагарників - 1,5 м). Факт порушення прав позивача підтверджено актом обстеження земельної ділянки від 09.07.2008 року, складеним представниками відповідача і листом архітектури від 03.05.2008 року. Позивач вважає, що встановлення меж земельної ділянки на місцевості можливо, але не за фактичним користуванням, а відповідно до рішення Білогірської міської ради № 412/35 від 05.11.2008 року в межах 0,0260 га. 12.04.2010 року позивач звернулася до відповідача із заявою про виділення їй, відповідно до ст. 120 ЗК України, частки земельної ділянки для обслуговування і утримання житлового будинку (1,5 метра від стін будівлі), але відповідач по суті не розглянув заяву на сесії міськради, а відписався про необхідність надання землевпорядної документації. Білогірським відділом Центру державного земельного кадастру проведені заміри по збільшенню розміру земельної ділянки, з урахуванням одного метру від лінії забудови, що склало 0,301га, але земельно-кадастрове бюро не має можливості розробити землевпорядну документацію доки Білогірською міськрадою не буде прийняте рішення про надання позивачу земельної ділянки не за лінією забудови будинку, а з наданням земельної ділянки -1,5 м від краю будинку, необхідної для утримання будинку. Позивач вважає, що орган місцевого самоврядування в особі Білогірської міської ради зобов'язаний вжити заходів для встановлення меж земельної ділянки, яка виділена позивачу рішеннями № 236-2 від 09.09.1998 року, № 412/35 від 05.11.2008 року, а рішення Білогірської міської ради № 695 від 23.06.2010 року прийнято необґрунтовано, без урахування всіх обставин, які мають значення для його прийняття.

? Ухвалою суду від 24 жовтня 2011 року до участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, залучено: ОСОБА_4, ОСОБА_5, Відділ Держкомзему у Білогірському районі АР Крим, Білогірський відділ державного підприємства „Центр державного земельного кадастру".

Позивач в судове засідання не з'явилась з невідомої суду причини, повідомлена була належним чином, своєчасно (а.с. 243).

Суд, з урахуванням думки учасників процесу, вважає за можливе слухати справу у відсутність позивача за наявними матеріалами справи.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнала частково, відносно усунення перешкод в обслуговуванні домоволодіння, окрім передачі позивачу земельної ділянки в приватну власність. Суду пояснила, що всі заяви позивача щодо виділення частки земельної ділянки були розглянуті, за результатами їх розгляду прийняті відповідні рішення. За рішенням Білогірської міської ради № 236-2 від 09.09.98 року, з урахуванням змін внесених рішенням 22 сесії 5 скликання Білогірської міської ради від 05.11.2008 року за № 412/35, позивачу ОСОБА_7 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель була передана земельна ділянка площею 0,0260 га. Додатково або повторно надавати земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель законодавством не передбачено. Підстави для скасування рішення 36 сесії 5 скликання Білогірської міської ради № 695 від 23.06.2010 року відсутні, позивачу обґрунтовано відмовлено у наданні частки сусідньої земельної ділянки, а також рекомендовано виготовити технічну документацію по землеустрою, оскільки міська рада розглядає спори по узгодженню меж земельних ділянок після надання відповідної землевпорядної документації, позивач рекомендації міської ради не виконала. У даному випадку слід застосувати право земельного сервітуту.

Треті особи - ОСОБА_4, ОСОБА_5 в судовому засіданні проти позову заперечували, вважали, що оскаржуване позивачем рішення винесене відповідачем в межах своїх повноважень на підставі закону. При цьому, ОСОБА_4 пояснив суду, що він дійсно самовільно побудував тин на тому місці, де був знесений колишній тин за рішенням Білогірського районного суду, але на це дав згоду ОСОБА_9 в усній формі. ОСОБА_5 пояснила суду, що вона згодна відступити від стіни будинку позивача, тобто перенести кущі малини на один метр, крім того, згодна на те, щоб зробити хвіртку між домоволодіннями для їх обслуговування. Але ОСОБА_4 і ОСОБА_5 заперечували проти вимог позивача про надання позивачу частки земельної ділянки за рахунок їх земельних ділянок у приватну власність, також заперечують проти визнання земельної частки земельною ділянкою загального користування для обслуговування їх домоволодінь, державних актів на земельні ділянки вони не мають.

Третя особа - представник Білогірського відділу державного підприємства «Центр державного земельного кадастру»в судовому засіданні позовні вимоги визнала частково, суду пояснила, що спеціалісти їх відділу зробили фактичну зйомку земельних ділянок позивача та третіх осіб ОСОБА_4 і ОСОБА_5, склали кадастровий план фактичної ситуації. Вважає, що для вирішення даного спору слід убрати кущі малини від домоволодіння ОСОБА_7. на відстань біля одного метру, знести самовільно побудований тин ОСОБА_4, зачистити територію, щоб був вільний підхід позивача та третіх осіб ОСОБА_4 і ОСОБА_5 для обслуговування домоволодінь усіх трьох.

Третя особа - представник Відділу Держкомзему у Білогірському районі АР Крим в судовому засіданні позовні вимоги визнала частково відносно усунення перешкод в обслуговуванні домоволодіння позивача, зазначивши, що неможливо виділити позивачу у приватну власність частку землі за рахунок земельних ділянок сусідів, оскільки це потягне за собою порушення прав третіх осіб ОСОБА_4 і ОСОБА_5 Якщо передати земельну ділянку у спільну власність, то тоді не будуть порушені права позивача та третіх осіб ОСОБА_4 і ОСОБА_5 Державні акти на земельні ділянки позивачу та третім особам ОСОБА_4 і ОСОБА_5 не видавались.

Заслухавши пояснення сторін, третіх осіб, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що 12.11.06 року позивач ОСОБА_7 звернулася до голови Білогірської міської ради із заявою про виділення їй земельної ділянки на відстані 1,7 м від будинку для його обслуговування (а.с.42).

01.11.2008 року ОСОБА_7 звернулася із заявою до Білогірської міської ради про перенесення меж її ділянки від лінії забудови на 1,3-1,5 м та винесення рішення по виправленню земельної ділянки по її фактичному заміру та видачі дозволу на її передачу у приватну власність позивачу (а.с.43).

Рішенням виконкому Білогірської міської ради від 09.09.1998 року за № 236-2 ОСОБА_7 передана у приватну власність земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель площею 0,0242 га в АДРЕСА_1 (а.с.44).

Рішенням 22 сесії 5 скликання Білогірської міської ради від 05.11.2008 року за № 412/35, у зв'язку із зміною площі земельної ділянки позивача, що було підтверджено кадастровою зйомкою, були внесені зміни до рішення виконкому № 236-2 від 09.09.1998 року, яким позивачу була передана у приватну власність земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель площею 0,0260 га (а.с.45).

26.03.2009 року, 31.01.2010 року Білогірським міським головою на адресу ОСОБА_7, ОСОБА_1 направлені відповіді на їх заяви, в яких роз'яснюється, що земельні ділянки по вул. Чапаєва -вул. Перекопська були виділені ще в 30 роках, межі ділянок вже склалися й проходять по межам домоволодінь, визначати нові межі земельних ділянок міська рада не має можливості, оскільки їх визначенням займається земельно-кадастрове бюро за планом забудови міста (а.с.54, 56).

Постановою Білогірського районного суду АР Крим від 11.03.2010 року частково задоволений позов ОСОБА_7 до Білогірської міської ради, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, Білогірський районний відділ земельних ресурсів, відділ градобудівництва, архітектури та житлово-комунального господарства, Білогірській відділ державного підприємства „Центр державного земельного кадастру" про визнання бездіяльності противоправною, зобов'язання встановлення межі між суміжними земельними ділянками, Білогірську міську раду АР Крим зобов'язано розглянути земельний спір щодо узгодження меж земельних ділянок між ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_5, за умовою надання до міськраді відповідної землевпорядної документації (а.с.14-18).

12.04.2010 року ОСОБА_7 звернулася до голови Білогірської міської ради із заявою про розгляд питання щодо виділення їй земельної ділянки для обслуговування будівлі (1,3-1,5 м від стін її будівлі) на сесії міської ради (а.с.58).

15.04.2010 року Білогірським міським головою на заяву ОСОБА_7 від 12.04.2010 року надана відповідь про розгляд питання щодо узгодження меж земельних ділянок після надання відповідної землевпорядної документації (а.с.61). Але, позивач та її представник не виконали рекомендацій голови міської ради, що підтверджено в судовому засіданні сторонами.

09.06.2010 року ОСОБА_7 звернулася до голови Білогірської міської ради із заявою про розгляд питання на сесії міської ради про збільшення площі земельної ділянки для обслуговування житлового будинку до 0,0310 га (а.с.62).

Рішенням 36 сесії 5 скликання Білогірської міської ради від 23.06.2010 року № 695 ОСОБА_7 відмовлено у виділенні частки території сусідньої земельної ділянки, а також рекомендовано виготовити технічну документацію по землеустрою по складанню документів, що засвідчують право власності на земельну ділянку в АДРЕСА_1, визначивши межі земельної ділянки (а.с.65), крім того, листом Білогірського міського голови від 25.06.2010 року позивачу повідомлено про неможливість надання більшої на 41 кв.м земельної ділянки, оскільки земельна ділянка, яку просить надати позивач, більш ніж 30 років знаходиться в користуванні ОСОБА_5 (а.с.64). Вказане рішення узгоджується з постановою Білогірського районного суду АР Крим від 11.03.2010 року (а.с.14-18).

Крім того, за клопотанням представника позивача по справі була проведена комплексна будівельно-технічна експертиза, за висновком якої були визначені площі суміжних з позивачем земельних ділянок ОСОБА_5 та ОСОБА_4; визначені варіанти технічної можливості виділу в користування частини земельної ділянки по периметру будинку АДРЕСА_1 із суміжних земельних ділянок АДРЕСА_2 та земельної ділянки АДРЕСА_3, що знаходяться в користуванні ОСОБА_5 та ОСОБА_4; визначені порушення норм житлового будівництва стосовно побудованих сусідських сараю, літньої кухні, розташування чагарнику малини та розташування огородження, що частково визнали в судовому засіданні ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (а.с.205-219).

Відповідно до статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, які представляють відповідні територіальні громади і здійснюють від їх імені та у їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, іншими законами (ст.10 Закону).

З огляду на ч. 1 ст. 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні", рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акт індивідуальної дії не може бути скасований органом (посадовою особою) який їх прийняв. Такий акт може бути визнаним нечинними та скасованим лише у судовому порядку.

Абзацем 4 п. 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.06.1997 року (справа про акти органів Верховної Ради України) визначено, що за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.

Органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

З Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп „У справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини 2 статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини 14 статті 46, частин 1, 10 статті 59 Закону України „Про місцеве самоврядування" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування)" вбачається, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих відносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Відповідно до ст. 69 Закону України „Про Конституційний Суд України", рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.

Зважаючи на те, що рішенням Білогірської міської ради № 236-2 від 09.09.98 року, з урахуванням змін внесених рішенням 22 сесії 5 скликання Білогірської міської ради від 05.11.2008 року за № 412/35, позивачу вже передана земельна ділянка площею 0,0260 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, а також, що земельна ділянка, яку просить надати позивач (1,5 метра від стін його будівлі) знаходиться у користуванні інших осіб, що підтверджено технічною документацією на житлові будинки, які розташовані по АДРЕСА_3, та АДРЕСА_2 (а.с.170-177, 179-182), рішенням виконкому Білогірської міської ради № 266-123 від 22.10.1997 року про передачу у власність ОСОБА_5 земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель площею 0,0668 га (а.с.183), та враховуючи, що відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини між позивачем та третіми особами - ОСОБА_4, ОСОБА_5, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав щодо користування земельними ділянками, а суб'єкти цих відносин заперечують проти їх зміни чи припинення, суд вважає, що рішення 36 сесії 5 скликання Білогірської міської ради від 23.06.2010 року № 695 прийняте обґрунтовано.

Згідно ст.158 ч.3 ЗК України, органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності та користуванні громадян і додержанням громадянами правил добросусідства. Представник відповідача вважає, що оскільки спірна земельна ділянка належить міській раді, то можливо вирішення спору шляхом надання земельної ділянки в загальне користування для перешкодного обслуговування трьох домоволодінь, тобто позивача та третіх осіб, що відповідає вимогам ст.ст.98, 103 ЗК України. Згідно ст.107 ЗК України, основою для встановлення меж є дані земельно-кадастрової документації.

Що стосується заявлених позивачем вимог про зобов'язання відповідача витребувати від домовласників будинку № 28/5 ОСОБА_5 та ОСОБА_4 прибрати всі перешкоди, зазначені у висновку судової експертизи, то вони не підлягають розгляду в рамках заявленого адміністративного позову, а також слід роз'яснити позивачу, що з приводу спору між нею та третіми особами: ОСОБА_4 і ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні домоволодінням вона має право звернутися із позовною заявою до суду в порядку цивільного судочинства, що передбачено ст.15 ЦПК України і що узгоджується з вимогами ст.ст. 103, 107, 158 ч.3 ЗК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 14, 19, 41, 55, 140, 144 Конституції України, ст. ст. 4, 24, 26, 59 ЗУ „Про місцеве самоврядування в Україні", ст.ст. 98, 103, 107, 158 ч.3 ЗК України, ст.ст. 2, 6-12, 69-71, 94, 122, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

позов ОСОБА_7 до Білогірської міської ради, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, Відділ Держкомзему у Білогірському районі АР Крим, Білогірський відділ державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень по виділенню земельної ділянки протиправною, скасування рішення та виконання певних дій -залишити без задоволення.

Вимоги позивача про зобов'язання Білогірської міської ради АР Крим витребувати від домовласників будинку № 28/5 ОСОБА_5 та ОСОБА_4 прибрати всі перешкоди, зазначені у висновку судової експертизи, то вони не підлягають розгляду в рамках заявленого адміністративного позову.

Роз'яснити ОСОБА_7, що з приводу спору між нею та третіми особами про усунення перешкод у користуванні вона має право звернутися із позовною заявою до суду в порядку цивільного судочинства.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Севастопольського адміністративного апеляційного суду протягом 10 днів з дня її проголошення через Білогірський районний суд АР Крим.

Головуючий