ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к.

ПОСТАНОВА

Іменем України

Господарський суд Автономної Республіки Крим у складі

Судді ІщенкоІ.А.

при секретарі Козлової Г.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовом Державної податкової інспекції у Сімферопольському районі АР Крим, (97503 АР Крим  Сімферопольський район, с. Мирне, вул. Бєлова, 2)

До відповідача: Суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1, (97579 АР Крим, Сімферопольський район, АДРЕСА_1).

Про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця

За участю представників сторін:         

Від позивача  - Хованський І.В., начальник юридичного відділу Державної податкової інспекції у Сімферопольському районі АР Крим, довіреність № 12/9/10-0 від 14.06.2006 р., у справі  

Від відповідача - не зявився   

Суть адміністративної справи: Державна податкова інспекція у м. Сімферополі  звернулася до Господарського суду АР Крим про припинення підприємницької діяльності суб'єкту підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, у зв'язку з ненаданням останнім в податкову інспекцію з 01.03.2001 р. податкових декларацій.  

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до вимог пункту 3 статті 110 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» № 2555-12 від 07.07.1992 р. державна податкова інспекція здійснює контроль за своєчасністю подачі платниками податків бухгалтерських звітів, податкових декларацій і інших документів, зв'язаних з численням податків, зборів і інших платежів.

Всупереч вимогам статті пункту 2 статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» № 2555-12 від 07.07.1992 р. відповідач не надавав в податкову інспекцію податкових декларацій.

Згідно з пунктом 6 Закону України „Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України” № 2953-ІV від 06.10.2005 р., що набрав чинність 01.11.2005 р., до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року (1798-12), вирішують у перший та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, дійсним Кодексом і міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких дано Верховною Радою України.

Провадження по адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, що діє на час здійснення окремої процесуальної дії, розгляду справи.

Відповідно до пункту 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень.

Згідно з пунктом 7 частині 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт  при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Позивач є суб'єктом владних повноважень.

Згідно з пунктом 6 Закону України «Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства в Україні» № 2953-ІУ від 06.10.2005 р., що набрав чинність 01.11.2005 р. до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 р., вирішують у перший та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. 

Аналіз суб'єктного складу та характеру правовідносин свідчить, що дана справа є справою адміністративної юрисдикції.

Відповідач явку представника у судове засідання не забезпечив. Пояснень на позов і витребувані судом документи не надав. Про час і місце розгляду справи був сповіщений належним чином - ухвала суду надіслана на його юридичну адресу, вказану позивачем. Про причини неявки суд не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 зареєстрован розпорядженням Сімферопольської районної державної адміністрації, про що зроблено запис № НОМЕР_1 - у журналу обліку реєстраційних справ, як суб'єкт підприємницької діяльності.

15.06.1998 р. видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичних і фізичних осіб (а. с. 8).

Відповідно до частини 2 статті 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» підприємницька діяльність фізичної особи-підприємця припиняється за судовим рішенням у разі неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів звітності відповідно до закону.

Всупереч законодавству України відповідач з 01.03.2001 р. не надавав у податкову інспекцію податкові декларації, фінансову звітність, згідно довідки № НОМЕР_2 від 04.08.2006 р. (а. с. 6).

При таких обставинах, суд вважає, що вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню, оскільки підтверджуються матеріалами  справи, та відповідають чинному законодавству України.

Відповідно до часті 1 статті 71 Кодексу Адміністративного Судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги і заперечення.

Згідно статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь позивача, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати на користь Державного бюджету України з відповідача.

Пунктом 3 Розділу VII Прікинцеві та перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору судовий збір при зверненні до адміністративного суду сплачується у порядку, встановленому законодавством для державного мита, розмір судового збору визначається відповідно до підпункту “б” пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”.

Таким чином за подачу цієї заяви мало бути сплачено державне мито у розмірі 0,2 неоподаткованого  мінімуму доходів громадян, що становить 3, 40 грн.

Керуючись частиною 1 статті 71, статтями 94, 161-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженець м. Улан-Уде, (ідентифікаційний номерНОМЕР_3), зареєстрованого розпорядженням Сімферопольської районної державної адміністрації, про що зроблено запис № НОМЕР_1 від 15.06.1998 р., припинити.

3.          Стягнути з Суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1, 97579 АР Крим, Сімферопольський район, АДРЕСА_1, (банківські реквізити відсутні, ІНН НОМЕР_3) на користь Державного бюджету України (р/р 31118095600002 у банк одержувач: Управління Державного казначейства в АР Крим, одержувач: Держбюджет м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 22301854) 03,40 грн. держмита.

Виконавчий документ видати після вступу Постанови в закону силу, за заявою особи на користь якої воно винесено. 

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, Постанова вступає в закону силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Копію цієї постанови, після набрання нею законної сили, направити до державного реєстратора за місцем знаходження відповідача (Сімферопольська райдержадміністрація - 95000, м. Сімферополь, вул. Павленко, 1).

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.