КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-861/08 р. Головуючий у першій інстанції: Куровський Ю.В.
Доповідач: Саприкіна І.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 липня 2008 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Саприкіної І.В.,
суддів: Бараненка І.І., Коваля М.П.,
при секретарі: Трибой І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги ОСОБА_1 на ухвалу від 02.04.2007 року та постанову від 02.04.2007 року Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області, а також апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову від 02.04.2007 року Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області по справі за позовом ОСОБА_1 до виконкому Ніжинської міської ради, треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання нечинними окремих положень рішень, -
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_1 звернувся до Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області з адмінпозовом до виконкому Ніжинської міської ради, треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання нечинними окремих положень рішень.
Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 02.04.2007 року закрито провадження по даній справі в частині зобов'язання відповідача анулювати свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 04.07.2006 року на ім'я ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в рівних частинах за кожним та визнання чинним попереднього свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння від 14.02.1964 року на ім'я ОСОБА_4 в цілому.
Постановою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 02.04.2007 року позовні вимоги задоволено частково: визнано п. 2 рішення № 338 від 30.06.2006 року, виданого виконкомом Ніжинської міської ради в частині оформлення права приватної власності за ОСОБА_2 в рівній частині як і ОСОБА_4 на житловий будинок вАДРЕСА_1 нечинним. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеними рішеннями, позивач подав на них апеляційні скарги, в яких просить апеляційну інстанцію: 1) скасувати незаконну ухвалу суду першої інстанції та постановити в цій частині нове рішення, яким допустити поворот виконання визнаного нечинним п. 2 рішення відповідача № 338 від 30.06.2006 року по суті позовних вимог; 2) скасувати незаконну постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову та постановити нову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В своїх апеляційних скаргах апелянт посилається порушення Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Третя особа - ОСОБА_2 також подав апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконне рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права при постановлені даного рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, в АДРЕСА_1 у відповідності до свідоцтва про право власності на домоволодіння від 14.02.1964 року зареєстровано колгоспний двір, головою якого являлась ОСОБА_4.
04.10.2004 року ОСОБА_4 було складено заповіт, відповідно до якого вона заповідала належний їй на праві приватної власності будинок АДРЕСА_1 ОСОБА_1 - ½, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - ½ в рівних частках кожному.
Позивач, як правонаступник після померлої 19 жовтня 2004 року ОСОБА_4, звернувся до Ніжинського МБТІ із замовленням про видачу свідоцтва про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1. Для цього ним було надано довідку голови вуличного комітету про склад колгоспного двору, в якій зазначалось, що у колгоспному двору прописані та проживали з 1988 по 1990 рік ОСОБА_4 та ОСОБА_2 ; дворову книгу, де членами колгоспного двору були зареєстровані ОСОБА_2 та ОСОБА_4 ; свідоцтво про право власності колгоспного двору, головою якого являлась ОСОБА_4.
Згідно листа Міністерства юстиції від 01.03.2005 року № 07-06\09\01-17/1-144 звертатися із заявою про реєстрацію прав власності на нерухоме майно за померлою особою мають право її спадкоємці.
Позивач, ОСОБА_1, являючись спадкоємцем, використав таке право, і Ніжинське МБТІ підготувало свій висновок, а виконком Ніжинської міської ради прийняв рішення, що у зв'язку із ліквідацією колгоспних дворів по заяві ОСОБА_1, на підставі Закону України „Про власність", про оформлення права приватної власності в цілому за ОСОБА_4 в розмірі ½ частини, як членом бувшого колгоспного двору за адресою АДРЕСА_1.
Судова колегія повністю погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо відсутності підстав для визнання даного рішення нечинним в цій частині.
Апеляційна інстанція повністю підтримує позицію суду першої інстанції, що посилання позивача на визнання п. 2.2.1 рішення виконкому № 338 від 30.06.2006 року нечинним з підстав винесення його в порушення вимоги Закону України „Про звернення громадян”, а також прийняття рішення без урахування всіх обставин, що мають значення для його вирішення, без урахування права особи на участь у процесі, є необґрунтованими. Сам позивач звернувся до органів місцевого самоврядування із відповідною заявою, надав відповідні документи, брав участь у підготовці для вирішення питання, міг бути присутнім на засіданні виконкому, знайомився із висновками МБТІ, а тому вважати, що при прийнятті рішення відповідачем були обмежені та порушені його права, підстав немає.
Правильно прийнято доводи позивача Ніжинським міськрайонним судом Київської області, що виконком не повинен був виносити рішення про оформлення права власності за ОСОБА_2 на ½ частину домоволодіння по вул. Добролюбова, 8, оскільки він із такою заявою до виконкому не звертався. Розгляд цього питання фактично ініціювався Ніжинським МБТІ. Суд вважає, що ці доводи позивача заслуговують на увагу, так як третя особа ОСОБА_2 із заявою до Ніжинського виконкому про оформлення права власності не звертався, тому і рішення з цього приводу не могло бути винесеним.
Враховуючи викладені обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо належного обґрунтування позивачем своїх позовних вимог лише в частині визнання нечинним п. 2 рішення № 338 від 30.06.2006 року, виданого виконкомом Ніжинської міської ради в частині оформлення права приватної власності за ОСОБА_2 в рівній частині як і ОСОБА_4 на житловий будинок вАДРЕСА_1.
Колегія суддів також вважає, що при вирішенні даного спору Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області було правильно застосовано норми матеріального і процесуального права та вірно вирішено заявлений спір, а саме, задоволено позов частково. При цьому апеляційна інстанція виходить з наступного:
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Щодо ухвали про закриття провадження в частині зобов'язання відповідача анулювати свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 04.07.2006 року на ім'я ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в рівних частинах за кожним та визнання чинним попереднього свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння від 14.02.1964 року на ім'я ОСОБА_4 в цілому, судова колегія повністю підтримує такий висновок суду першої інстанції.
Підставою для цього суд першої інстанції зазначив непідвідомчість позовних вимог в цій частині та не можливість їх розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Першою інстанцією правильно встановлено, що вимоги щодо анулювання свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 04.07.2006 року на ім'я ОСОБА_4 та ОСОБА_2, визнання чинним попереднього свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння від 14.02.1964 року на ім'я ОСОБА_4, питання членства в колгоспному дворі ОСОБА_2 не можуть бути задоволені оскільки вони не можуть бути розглянуті в порядку адміністративного судочинства, а повинні розглядатися в порядку цивільного судочинства, так як безпосередньо стосуються цивільно-правових відносин, що виникли між позивачем та третіми особами.
Виходячи зі вище згаданих вимог по яких провадження судом закрито, судова колегія приходить до висновку, аналогічного з Ніжинським міськрайонним судом Київської області, а саме, предметом є спір про право цивільне. Позовна заява з такими вимогами підлягає розгляду за правилами ЦПК України.
В даному випадку Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області правильно звернув увагу на правову норму - ст. 21 КАС України, згідно якої, не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом (ч. 3). А тому правомірно застосував положення ст. 157 КАС України та закрив провадження в частині вимог, що підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Крім того, відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем дана норма Закону, як в суді першої, так і другій інстанції дотримана не повністю.
За ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, відповідач не довів повністю правомірність прийнятого ним рішення, при зазначенні в оскаржуваному рішенні п. 2 діяв всупереч вимог Конституції та законів України, чим заподіяв шкоду законним правам і інтересам позивача, а тому є всі підстав для скасування оскаржуваного рішення в цій частині.
За таких підстав апеляційні скарги ОСОБА_1 на ухвалу від 02.04.2007 року та постанову від 02.04.2007 року Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області, а також апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову від 02.04.2007 року Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області по справі за позовом ОСОБА_1 до виконкому Ніжинської міської ради, треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання нечинними окремих положень рішень, підлягають залишенню без задоволення, а ухвала та постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 19, 21, 198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія
У Х В А Л И Л А:
В задоволенні апеляційних скарг ОСОБА_1 на ухвалу Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 02.04.2007 року та постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 02.04.2007 року - відмовити.
В задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 на постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 02.04.2007 року - відмовити.
Ухвалу Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 02.04.2007 року - залишити без змін.
Постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 02.04.2007 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді: