ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

УХВАЛА

16.01.2013Справа № 901/252/13-г

Суддя О.С. Янюк, розглянувши заяву про вжиття заходів до забезпечення позову у справі

за позовом Фізичної особи-підприємця Чилінгірова Енвера Шевкетовича, с. Ліснівка, Сакський район, Автономна Республіка Крим

до Фізичної особи-підприємця Шамраєва Олександра Івановича, с. Виноградне, м. Феодосія, Автономна Республіка Крим

про стягнення 5 254,34 грн

ВСТАНОВИВ:

15.01.2013 Фізична особа-підприємець Чилінгіров Енвер Шевкетович (далі - позивач) звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим (далі - суд) з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Шамраєва Олександра Івановича (далі - відповідач) грошових коштів у розмірі 5 254,34 грн, що включають: 3 976,70 грн суми за неповернутий товар, 1 277,64 грн штрафу за порушення зобов'язання за договором комісії. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму судових витрат за подачу позову у розмірі 1 720,50 грн.

Разом із заявленими позовними вимогами позивач просить забезпечити позов шляхом накладення арешту в межах суми позову на розрахунковий рахунок № 26000052000111 у ПАТ «Приватбанк» м. Феодосія, МФО 384436, який належить відповідачу. Зазначає, що відповідач безперешкодно може розпорядитися, в т.ч. зняти всі кошти з вищевказаного розрахункового рахунку, що в результаті може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Розглянувши вищевказану заяву, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно із ст. 67 ГПК України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Крім того, відповідно до Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 № 492, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Таким чином, рахунок в банківській установі не є майном юридичної особи, оскільки особа, якій відкрито рахунок в кредитній установі, є лише його користувачем, а не власником. Накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене, але господарський суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат. Аналогічна правова позиція викладена у п. 7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» (далі - Постанова).

Також суд зазначає, що забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

Суд звертає увагу заявника на те, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням, зокрема, розумності, обґрунтованості, адекватності вимог заявника про забезпечення позову, наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, а також імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

При цьому, адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Аналогічна правова позиція викладена у п. 1, 2, 3 Постанови.

Крім того, суд зазначає, що заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Отже, заява про вжиття заходів до забезпечення позову повинна бути обґрунтована поданням належних та допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень у виконанні судового рішення та інші обставини.

Згідно ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Наведене стосується й вимоги щодо забезпечення позову. У даному випадку тягар доказування покладається на позивача.

Проте, останнім не надано жодного доказу того, що невжиття заходів щодо забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, а тому суд не вбачає підстав для вжиття заходів до забезпечення позову та відмовляє у задоволенні відповідної заяви.

До того ж, суд зазначає, що клопотання про забезпечення позову, яке раніше було відхилено повністю або частково, може бути подано вдруге, якщо змінились певні обставини. Тобто на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до господарського суду. Аналогічна позиція викладена у п. 4 Постанови.

Керуючись ст.ст. 66, 86 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Чилінгірова Енвера Шевкетовича про вжиття заходів до забезпечення позову.

Суддя О.С. Янюк