УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Справа №: 22-ц/0190/7431/2012Головуючий суду першої інстанції:Сенько М.Ф.
Доповідач суду апеляційної інстанції:Летягіна О. В.
"03" грудня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіЛетягіної О.В
СуддівГорбань В. В. Макарчук Л. В.
При секретаріГаліч Ю.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на заочне рішення Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 23 квітня 2012 року,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_6 звернулась до суду із позовом, у якому просила зобов'язати родину ОСОБА_7 не чинити перешкоди в користуванні належною їй земельною ділянкою, звільнити вказану земельну ділянку та за свій рахунок знести самочинні будівлі, зведені на цій земельній ділянці і прибрати будівельні матеріали, що залишаться після знесення споруд..
Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 23 квітня 2012 року позов ОСОБА_6 задоволено. Зобов'язано ОСОБА_7 звільнити земельну ділянку по АДРЕСА_1, а також за свій рахунок знести самовільні будівлі, зведені на цій земельній ділянці, та протягом двох місяців вивезти будівельні матеріали, що залишаться після знесення, та стягнути відшкодування за судові витрати.
На зазначене рішення ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати, та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог. Зокрема, в апеляційній скарзі посилається на те, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, також неправильно дана оцінка відносинам між нею та попереднім власником домоволодіння.
Відповідно до частини 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Заслухавши пояснення сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених у суді першої інстанції вимог, апеляційний суд вважає необхідним апеляційну скаргу відповідача відхилити. .
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що право власності позивачці на земельну ділянку порушено відповідачами.
З такими висновками суду погоджується колегія суддів з наступних підстав.
Судом першої інстанції було встановлено, що рішенням Київського районного суду м. Сімферополя від 7 грудня 2009 року, за ОСОБА_6 в порядку спадкування, після смерті матері ОСОБА_11, визнано право користування земельною ділянкою АДРЕСА_1, та визнано право власності на будівельні матеріали, які використовувались для будівництва
22-ц/0190/7431/2012 Головуючий в першій інстанції Сенько М.Ф.
Доповідач Летягіна О.В.
літньої кухні літера А (4.0x5.8), тамбур літера а (3.1 х2.0). тамбур літ. а 1 (2.9x4.8)., що розташовані на вказаній земельній ділянці.
Право власності на будівлі в цілому, як це вбачається з тексту рішення, судом не визнано, оскільки дані будівлі є самочинними.
Рішенням Сімферопольської міської ради 19 сесії 6 скликання від 30.06.201І року земельна ділянка, розташована в АДРЕСА_1, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, передана у власність ОСОБА_6 На підставі цього рішення позивачу видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №380550.
ОСОБА_7, як це вбачається з матеріалів справи, неодноразово заявляли позови про визнання права власності та право користування спірною земельною ділянкою та будівлями, розташовані на ній, проте дані позови судами залишені без задоволення.
Фактично всі ці позови, як це видно з рішень судів, засновані лише на факті, що ОСОБА_7 фактично проживають за адресою спірної земельної ділянки.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 30.11.2011 року встановлено, що ОСОБА_6 набула в порядку спадкування право власності на будівельні матеріали, які були використані для будівництва літньої кухні літ. А (4,0х5,8),тамбур літ.А1(2,9х4,8), що розташовані по АДРЕСА_1 за вказаною адресою. У спірних будівлях без відповідних правовстановлюючих документів проживають відповідачі ОСОБА_7.
Також при розгляді позову ОСОБА_8 до ОСОБА_6 та виконкому Сімферопольської міської ради про визнання права на будівельні матеріали, як це вбачається з рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 18.08.2011р., яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 01.11.2011 року, було встановлено, що ОСОБА_7 вели будівельні роботи на спірній земельній ділянці, не маючи будь-яких прав на земельну ділянку та відповідного дозволу на проведення будівельних робіт.
Згідно записів у Технічному паспорті на жилий будинок по АДРЕСА_1 що виготовлений на замовлення ОСОБА_12, станом на 08.07.2011 року на земельній ділянці розташовані самовільно побудовані житловий будинок літ. "А", сарай ліг. "В", навіс ліг. "І", та вбиральня літ. "Б".
З огляду на експлікацію вказаних будівель, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що ОСОБА_7 фактично повністю перебудовано літню кухню, що була розміщена раніше на даній земельній ділянці.
За поясненнями ОСОБА_6 відповідачами настільки змінено будівлю, що привести їх в первісний стан не вбачається за можливе.
Згідно з статтею 317 ЦК України, власникові належать, права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Частиною 3 статті 61 ЦПК України передбачається. що обставини, встановлені судовими рішеннями у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили , не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Судами було встановлено, що ОСОБА_7 будь-яких прав на спірну земельну ділянку та ведення на ній будівельних робіт у встановленому порядку не набули, а відповідно до положень статті 376 ЦК України вони є самовільними, не набули вони і ніяких прав проживання у створених будівлях на земельної ділянці, яка належить на праві власності позиваці ( а.с.33-52).
Виходячи з положень статті 61 ЦПК України вищевказані факти не підлягають доказуванні при розгляді даної справи.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що право власності ОСОБА_6 на земельну ділянку порушено відповідачами.
Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно з частинами 2, 3 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, в тому числі і шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 17 постанови від 30 березня 2012 року №6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України» (про правовий режим самочинного будівництва), роз'яснюється, що позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред'явлено власником чи користувачем земельної ділянки до особи, яка здійснила будівництво, з підстав передбачених статтею 391 ЦК України.
Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції відносно того, що запропонований позивачем шлях відновлення порушеного права є відповідним порушенню прав позивачки та узгоджується з вимогами ст.ст 16, 391 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Цивільного процесуального кодексу України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і правових підстав для задоволення апеляційної скарги не убачає.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 23 квітня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.