РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
_____________________________________________________________________
Справа №: 22-ц/0190/6870/2012Головуючий суду першої інстанції:Лущеко Л.Г.
Доповідач суду апеляційної інстанції:Летягіна О. В.
РІШЕННЯ
"10" грудня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіЛетягіної О.В.
СуддівГорбань В. В. Макарчук Л. В.
При секретаріЩегловій Н.Г.,
10 грудня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Вишенської сільської ради Білогірського району АР Крим про визнання права власності на спадкове нерухоме майно за заповітом та за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про визнання права власності на спадкове нерухоме майно та земельну ділянку, за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_6 за довіреністю ОСОБА_8 на рішення Білогірського районного суду АР Крим від 9 серпня 2012 року,
ВСТАНОВИЛА:
Позивач ОСОБА_6 звернувся до Вишенської сільської ради Білогірського району АР Крим з позовом про визнання за ним права власності на спадкове нерухоме майно за заповітом, а саме, житловий будинок з господарсько-побутовими спорудами, загальною площею 70,6 кв.м., розташованого за адресою АДРЕСА_1.
Свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_6. Після її смерті залишилося спадкове майно - житловий будинок, але позивач не може оформити свідоцтво про право на спадок за заповітом на спадкове нерухоме майно, у зв'язку з тим, що за життя ОСОБА_6 не зареєструвала право власності на нерухоме майно в СМ БРТІ, тому на будинок відсутні правовстановлюючі документи. ОСОБА_7 - брат позивача, заяви про прийняття спадщини не подавав, претензій щодо спадкового майна раніше не мав.
ОСОБА_7 подав зустрічний позов, у якому просив визнати за ним право власності на літню кухню (тимчасову будівлю) - літера "Б", розташовану за вищевказаною адресою в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6; визнати право власності на 1/4 частку присадибної земельної ділянки та на будівлі: літери: "б"- тамбур, "61"- навіс, "В"- гараж, "Г" - сарай, розташовані за тією ж адресою, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6
Свої вимоги мотивував тим, що вони - ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8 є рідні брати та сестра. Згідно архівної довідки № С-323 від 09.02.2010 року, їх батькові - ОСОБА_10 з сім'єю, відповідно до рішення правління колгоспу імені Хрущова Вишенської сільської ради Білогірського району АР Крим від 28.03.1953 року, була надана присадибна ділянка у розмірі 0,25 га. ОСОБА_6 за життя залишила заповіт, зареєстрований за № 127 від 09.10.1997 року, згідно якого, заповіла ОСОБА_7 тимчасову будівлю (літню кухню).
Правовстановлюючого документу на літню кухню немає, що перешкоджає ОСОБА_7 оформити в нотаріальній конторі своє право на спадкове майно, тому вважає за необхідне визначити своє право власності в порядку спадкування за заповітом на тимчасову будівлю (літню кухню) та 1/4 частку усього спадкового майна, що належить йому за законом.
Рішенням Білогірського районного суду АР Крим від 9 серпня 2012 року у задоволенні первісного позову ОСОБА_6 до Вишенської сільської ради Білогірського району АР Крим, треті особи: Білогірська державна нотаріальна контора АР Крим, ОСОБА_7 про визнання права власності на спадкове нерухоме майно за заповітом відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_7 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_7 право власності на літню кухню - літера «Б», розташовану за адресою : АДРЕСА_1
В решті вимог позивачу ОСОБА_7 відмовлено.
На зазначене рішення представник позивача ОСОБА_6, - ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким первісний позов ОСОБА_6 задовольнити в повному обсязі, а зустрічний позов ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Зокрема посилається на те, що позивач у встановлений законом строк вступив в управління та володіння спадковим майном, а також подав до державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, тобто прийняв спадщину.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що право власності на житловий будинок та господарські споруди спадкодавцем не були набуті правомірно. Житловий будинок літ «А», прибудова літера «А1» та споруди побудовані самочинно, тому не можуть бути об'єктом спадкування.
З такими висновками суду погоджується колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на нормах матеріального права та доказах, наданих сторонами в обґрунтування своїх позовних вимог.
Задовольняючи позов ОСОБА_7 та визнаваючи за ним право власності в порядку спадкування на літню кухню - літера «Б», розташовану за вищевказаною адресою, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки експертом у висновку судової будівельно - технічної експертизи вказано, що літня кухня не є самочинною спорудою, за заповітом мати позивача заповіла йому саме літню кухню, то у такому випадку права позивача відлягають захисту.
Однак, такі висновки суду суперечать як вимогам закону , так і встановленим по справі обставинам.
Відповідно до частини 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Виходячи з положень статті 303 ЦПК України, колегія суддів перевіряє рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги представника ОСОБА_6 та позовних вимог заявлених у суді першої інстанції.
З матеріалів справи слідує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6 - мати позивача ОСОБА_6 та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_7, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 8) та копіями свідоцтв про народження позивачів (а.с. 101, 103).
Сторонами надана до справи, в якості одного з доказів, копія заповіту ОСОБА_6, де вона заповідала ОСОБА_6 житловий будинок, який належить їй на праві власності, розташований за адресою: АДРЕСА_1 а літню кухню, яка знаходиться за цією ж адресою, - ОСОБА_7, також кожному з них по 1/3 частки земельних паїв її та її чоловіка (а.с. 14).
Відповідно до пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України в редакції 2003 року, який діє з 01.01.2004 року, правила книги шостої застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.
Пленум Верховного Суду України в пункті 1 постанови № 7 від 30 травня 2007 року «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснив, що спадкові відносини регулюються Цивільним кодексом України, законами України: від 2 вересня 1993 року № 3425-ХП «Про нотаріат», від 23 червня 2005 року № 2709-VІ «Про міжнародне приватне право», іншими законами, а також прийнятими відповідно до них підзаконними нормативно-правовими актами.
Відносини спадкування регулюються правилами Цивільного кодексу України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.
Враховуючи, що спадщина після смерті ОСОБА_6 відкрилася до 01 січня 2004 року і була фактично прийнята спадкоємцями першої черги, то до зазначених спірних правовідносин слід застосовувати норми спадкового права, передбачені розділом VІІ Цивільного кодексу Української РСР в редакції 1963 року.
З заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6, у вигляді житлового будинку з господарськими спорудами та земельних паїв, до нотаріальної контори 24.08.1998 року звернувся ОСОБА_6 та 14.04.1998 року ОСОБА_8 (а.с.98,99).
Зі свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_6 від 09.04.2002 року вбачається, що право власності в порядку спадкування на два земельних паю в КСП ім. Суворова, розміром по 6,32 га кожний, отримали ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 (а.с.80).
Нотаріус Білогірської нотаріальної контори відмовила ОСОБА_8, яка діяла від імені ОСОБА_6, у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок, у зв'язку з відсутністю документів, які підтверджують право власності на спадкове майно - правовстановлюючі документи на житловий будинок, які б підтверджували право власності ОСОБА_6 на жилий будинок АДРЕСА_1 (а.с.39).
При апеляційному перегляді справи встановлено, що батько позивачів - ОСОБА_10 був прийнятий з сім'єю в члени колгоспу імені Хрущева на підставі рішення правління колгоспу від 28.03.1953 року, протоколу засідання правління колгоспу № 7, та на підставі рішення загальних зборів колгоспників колгоспу імені Хрущева від 27.04.1953 року (протокол збору № 4) йому надана була присадибна ділянка розміром 25 соток для будівництва житлового будинку( довідка Державного архіву АР Крим 09.02.2010 року на а.с.84).
Як вбачається з матеріалів справи, в 1953 році ОСОБА_11 на відведеної йому в установленому законом порядку земельній ділянці побудував житловий будинок.
Згідно записі у по господарський книзі Вишенської сільської раді Білогірського району за 1955-1957 роки зареєстровано право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_10 (а.с.41- 44).
У засіданні суду апеляційній інстанції ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтвердили зазначені обставини та пояснили, що на відведеній колгоспом земельній ділянці їх батьки в 1967 році збудували ще один житловий будинок, після чого старий будинок став використовуватися за призначенням як літня кухня.
Так, згідно довідки Вишенської сільської ради Білогірського району 04.01.2005 року, домоволодіння яке розташоване за адресою АДРЕСА_1 у по господарський книзі за 1955-1957 р. було зареєстроване на праві власності за ОСОБА_11, а у подальшому за ОСОБА_6 по час її смерті -ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7,41-44).
Разом з тим, жодних даних про спорудження у 1967 році за зазначеною адресою нового житлового будинку погосподарськи книги не містять. Будь-яких інших доказів зведення даного будинку, введення його в експлуатацію тощо, сторонами також не надано.
Відповідно до вимог статті 105 ЦК Української РСР, в редакції 1963 року, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, передбачалося, що громадянин, який побудував жилий будинок, який здійснив або здійснює перебудову або прибудову без відповідного дозволу або без належне затвердженого проекту, чи з суттєвими відступами від проекту, чи з грубим порушенням загальних будівельних норм і правил, не вправі розпоряджатися цим будинком або його часткою (продавати, дарувати, здавати у найом та інше).
Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи №795/876 від 23.05.2012 року, проведеної судом першої інстанції по даній справі, до житлових будівель домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 відносяться: житловий будинок - літера "А", прибудова - літера "А1"; до господарських будівель та споруд відносяться: літня кухня - літера "Б", тамбур - літера "б", гараж - літера "В", сарай - літера "Г", сарай - літера "Д", вхід в погріб - літера "П", погріб - літера "П", споруди (замощення, огорожі, хвіртки).
Домоволодіння, складається з вище перерахованих будов та споруд, з яких житловий будинок - літера "А", прибудова - літера "А1" - побудовані самочинно; сарай - літера "Г", сарай - літера "Д", вхід в погріб - літера "П", погріб - літера "П" - побудовані самочинно; до літньої кухні відноситься: літня кухня - літер "Б" без споруд (а.с. 151, 161).
З технічного паспорту на домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, слідує, що загальна площа житлового будинку з господарсько-побутовими спорудами складає - 70,6 кв.м, житлова площа - 31,3 кв.м. Також з технічного паспорту слідує, що жилий будинок побудований самовільно (а.с. 09-12).
Крім того, з вищевказаного висновку судової будівельно-технічної експертизи вбачається, що літня кухня - літера "Б", не відноситься до жилих приміщень, а за кваліфікацією експерта, згідно з п.2.2. Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єкту нерухомого майна, віднесена до господарських будівель та споруд ( а.с.150-161).
З листа СМ БРТІ № 20185 від 19.09.2011 року слідує, що право власності на жилий будинок з господарськими спорудами АДРЕСА_1 не зареєстровано. (а.с. 13).
Отже жилий будинок з прибудовою та господарськими спорудами, на який просить визнати право власності позивач ОСОБА_6 не має ніяких правостановлюючих документів, він не був зареєстрований на час його побудування в погосподарську книгу, не має на нього будь-яких рішень сільської ради, не була на нього оформлена проектна документація, яка була б узгоджена зі всіма відповідними органами, не має доказів і прийняття його в експлуатацію та інше. З вказаного слідує, що даний будинок не міг бути предметом спадкування.
Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6
Як пояснили сторони у судовому засіданні Апеляційного суду АР Крим першій будинок батьки побудували у 1953 році та це і є літня кухня, а новий будинок збудований в 1967 році не був зареєстрований. Старий будинок використовувався як літня кухня після будівництва нового будинку. Про те, що будинок збудований у 1967 році, не був зареєстрований в погосподарських книгах, свідчить відсутність в них відповідних про це записів.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що обидва позивача ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є спадкоємцями, оскільки фактично вступили в управління спадковим майном, отримавши свідоцтва про право власності на спадкове майно у вигляді земельних паїв.
Однак, судом апеляційної інстанції було встановлено, що предметом спору не є будинок побудований батьками позивачів та який у 1955-1957 роки був занесений у погосподарчу книгу, тому колегія суддів судом погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову ОСОБА_6
Проте, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції необґрунтовано без будь-яких правових підстав були задоволені позовні вимоги ОСОБА_7 про право власності у порядку спадкування на літню кухню літ «Б», оскільки літня кухня, на яку просить визнати право власності ОСОБА_7, не могла бути окремим предметом спадкування.
Згідно вимог ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За загальними правилами кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК, частина перша статті 3 ЦПК України.
Колегією суддів встановлено, що будівля 1953 року побудови та літня кухня, яку заповіла ОСОБА_6 сину ОСОБА_7, це одна і та ж будівля.
Статтею 380 ЦК України передбачається, що жилий будинок як об'єкт права власності це будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.
Статтею 5 Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлюється, що об'єкти нерухомого майна стосовно яких проводиться державна реєстрація речових прав та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких
неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення. Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію
об'єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об'єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.
Пленумом Верховного суду України п.3 постанови «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» роз'яснюється, що вирішуючи спори про право приватної власності на майно, суди повинні виходити з того, що відповідно до ст.13 Закону «Про власність» об'єктами права приватної власності є жилі будинки, квартири, предмети особистого користування, дачі, садові будинки, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, земельні ділянки, насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція, транспортні засоби, грошові кошти, акції, цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення, набуте з передбачених законом підстав.
Виходячи з аналізу наведених законів можна зробити висновок, що господарчі споруди, до яких відноситься і літня кухня, не можуть бути окремим об'єктом права власності.
Суд першої інстанції, в порушення вищевказаних норм закону, визнав за ОСОБА_7 право власності в порядку спадкування на літню кухню.
Пунктами 3, 4 частини 1 та частиною 2 статті 309 ЦПК України передбачається, що підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
На підставі викладеного, колегія суддів рішення суду першої інстанції в частині задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_7 скасовує з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в позові, у зв'язку з його необґрунтованістю. В решті рішення суду першої інстанції залишає без змін, оскільки воно відповідає встановленим обставинам по справі та відповідним нормам закону.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 315, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_6 за довіреністю ОСОБА_8 задовольнити частково.
Рішення Білогірського районного суду АР Крим від 9 серпня 2012 року скасувати у частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_7.
Ухвалити в цій частині нове рішення.
ОСОБА_7 в задоволенні зустрічного позову до ОСОБА_6 про визнання права власності на спадкове нерухоме майно та земельну ділянку - відмовити.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.