РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
_____________________________________________________________________
Справа №: 22-ц/0190/7425/2012Головуючий суду першої інстанції:Сенько М.Ф.
Доповідач суду апеляційної інстанції:Летягіна О. В.
РІШЕННЯ
"03" грудня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіЛетягіної О.В.
СуддівГорбань В. В. Макарчук Л. В.
При секретаріГаліч Ю.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» про стягнення страхового відшкодування, за апеляційною скаргою представника Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» ОСОБА_7 на рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 6 серпня 2012 року,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_6 звернулась до суду з позовною заявою про стягнення на свою користь з ПАТ «Страхова Група «ТАС» 13462 грн. 58 коп. в рахунок страхового відшкодування та судові витрати у справі. Позов мотивовано тим, що відповідач у зв'язку із страховим випадком, що мав місце 30 березня 2008 року, виплатив страхове відшкодування, яке за розміром не відповідає реальним збиткам, заподіяним позивачу.
Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя від 6 серпня 2012 року позов ОСОБА_6 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Страхова Група «ТАС» на користь ОСОБА_6 11 349 грн. 10 коп. та судовий збір. У задоволені решти вимог позову відмовлено.
Не погодившись з даним рішенням, представник ПАТ «Страхова Група «ТАС» ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Зокрема, в апеляційній скарзі посилається на те, що позивачка належними чином не повідомила відповідача про нібито виявлені приховані дефекти та про брак коштів, виплачених як страхове відшкодування. Відповідно до вимог закону у разі виявлення прихованих ушкоджень, страхувальник зобов'язаний, до їх усунення, повідомити про це страховика для проведення додаткового автотоварознавського дослідження, позивачка цього не зробила, тому у відповідача правові підстави для здійснення доплати страхового відшкодування, відсутні.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_6, суд першої інстанції, виходив з того, що страховий випадок мав місце, позивачкою надані належні докази в обґрунтування необхідності додаткової виплати страхового відшкодування, проте зробив свої висновки керуючись Законом України «Про обов'язкове страхування транспортних засобів»
Справа №22-ц/0190/7425/12 Головуючий першої інстанції Сенька М.Ф.
Доповідач Летягіна О.В.
З висновками суду відносно застосування до даних правовідносин Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» колегія суддів погодитися не може з наступних підстав
Судом першої інстанції було встановлено, що 27 березня 2008 року між ЗАТ «Страхова Група «ТАС» (правонаступник - ПрАТ «СГ»ТАС») та ОСОБА_6 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №ДСНТ/-21 0027683322, за яким були застраховані майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом автомобілем «Ford Fiesta» 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2.
Страхова сума за домовленістю сторін відповідно до п. 6.1 договору страхування складає 84500 грн., суму вартості транспортного засобу.
Тобто, безумовно з матеріалів справи вбачається, що правовідносини сторін по даній справі повинні регулюватися Правилами добровільного страхування наземного транспорту, а не Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яким керувався суд першої інстанції вирішуючи спір.
З матеріалів справи вбачається, що 30 березня 2008 року приблизно о 12.00 годині на перехресті вулиць Л.Самаріної/Перемоги в м. Феодосія відбулась дорожньо-транспортна подія за участю автомобіля «Ford Fiesta» реєстраційний номер НОМЕР_2, під управлінням ОСОБА_6, з вини останньої.
В наслідок ДТП автомобіль ОСОБА_6 зазнав значних пошкоджень.
29.12.2010 року позивачем відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту №ДСНТ/-21 0027683322, укладеного 27.03.2008 року між нею та ПрАТ «СГ»ТАС», було подано відповідачу заяву про страхове відшкодування збитків.
Вказана ДТП була визнана страховою компанією страховим випадком, і на підставі страхових актів №10767/33/2011 від 29.04.2011 року та №25769/332011 від 03.10.2011 року ОСОБА_6 було виплачене страхове відшкодування в загальній сумі 14792 грн. 62 коп.
Розмір відшкодування, як це вбачається з актів, було визначено за звітом аварійного комісара ТОВ «УкравтоТЕХекспертиза» №31-0107 від 23.03.2011 р.
Разом з тим, судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_6 подала заяву про виплату страхового відшкодування 29 грудня 2010 року, до якої долучила висновок автотоварознавчої експертизи №1748 від 09.11.2009 р., що виконаний експертом Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз на виконання ухвали Феодосійського міського суду АР Крим від 10.07.2009 рокую, винесеної в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_6 до ТОВ «Опус-Авто» про захист прав споживача. Вказаний позов, як це вбачається з відповідної позовної заяви, разом з іншим, обґрунтований обставинами даного страхового випадку (ДТП).
При цьому, експерт, як це наведено у висновку, оцінив матеріальну шкоду, заподіяну ОСОБА_6 в сумі 26141 грн. 72 коп., що складається з вартості ремонтно-відновлюваних робіт в сумі 5920 грн. 82 коп., вартості необхідних для ремонту матеріалів на суму 1996 грн. 07 коп., та вартості складових автомобіля, що підлягають заміні при ремонті з урахуванням фізичного зносу на загальну суму 18224 грн. 83 коп.
Тобто, ще на час першого звернення з заявою до страхової компанії, позивачка повідомила відповідача про заподіяну їй матеріальну шкоду від ДТП в сумі 26141 грн.72 коп.
Вказаному висновку експерта судом першої інстанції дана належна оцінка та він обґрунтовано покладений судом в основу рішення.
Так, експертне дослідження було проведено науковим співробітником лабораторії судових товарознавчих експертиз Гафаровим М. К., який на час проведення експертизи мав 4 клас судового експерта, 7 років експертного стажу за спеціальністю. На відміну від аварійного комісара, що проводив оцінку ТЗ на замовлення страховика, був попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку. Сам висновок заснований експертом на детальному огляді застрахованого автомобіля, в результаті якого, зокрема, були виявлені ознаки проведених раніше ремонтних робіт, що було враховано при визначенні вартості ТЗ та вартості витрат на його відновлення.
Розрахунки експерта проведені на підставі науково обґрунтованої методики.
Обсяг обмежень досліджень, оговорений експертом є значно вужчим, ніж їх оговорив аварійний комісар.
Судом першої інстанції було встановлено, що вищевказаний акт експертизи не надавався аварійному експерту, оскільки у висновку останнього відсутні відповідні посилання (оцінка), хоча на той час вже знаходився в страхової компанії в матеріалах даного страхового випадку.
Поряд з цим, обґрунтовуючи позов ОСОБА_6 посилалась також на докази, які підтверджують понесені нею реальні затрати на ремонт автомобілю, а саме : наряди-замовлення від 12.07.2011 року з надання послуг з технічного обслуговування та ремонту ЧП фірми «Автодель» та квитанції про сплату даних послуг та ремонту від 07.07.2011 року на 12 925 грн. та від 21.07.2011 року на суму 14985 грн.28 коп.
ПАТ «Страхова Група «ТАС», відмовляючи у виплаті страхувальнику додаткової суми страхового відшкодування, посилалася на те, що сума страхового відшкодування була ними визначена та сплачена позивачці у розмірі 14 792 грн. 62 коп., а звернення позивачки з повторною заявою 01.08.2011 року, з порушенням порядку звернення, не є підставою для проведення такої виплати.
Статтями 979 ЦК України та 16 Закону України «Про страхування» № 85/96-ВР передбачено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Тобто, виходячи з аналізу зазначених норм слідує, що коли виникає страховий випадок, страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору є підставою для відмови лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатися, що ця подія є страховим випадком, і має оцінюватись окремо у кожному випадку.
До того ж, несвоєчасне повідомлення страховика про настання страхового випадку може бути підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування лише в тому випадку, коли воно позбавляє страховика можливості дізнатися, чи є ця подія страховим випадком, тобто якщо буде доведено, що відсутність у страховика відомостей про це могло вплинути на його обов'язок виплатити страхове відшкодування.
Слід також враховувати, що закон пов'язує обов'язок страховика здійснити відшкодування саме за страховим випадком, а не з наданням певних доказів страхувальником.
Пунктом 9.1.Правил добровільного страхування транспортних засобів, а саме такий договір був укладений між сторонами, передбачено, що при настанні страхового випадку відшкодуванню підлягають тільки прями збитки, виключаючи упущену вигоду.
Частиною 1 пунктами 3,4 статті 988 ЦК України передбачається, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладання договору.
При визначенні розміру заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, у разі виникнення спору щодо визначення розміру заподіяної шкоди, закон визнає необхідність виходити із фактичної (реальної) суми, встановленої висновком судової автотоварозначної експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Зазначена сума, виходячи з умов договорів, укладених на підставі чинного законодавства та правил, розроблених кожною страховою компанією, виплачується останньою або стягується судом після надання документів про такі витрати.
Пунктом 14.4 Договору добровільного страхування наземного транспорту, укладеного сторонами, передбачається, що при визначенні суми страхового відшкодування, у разі пошкодження об'єкту страхування, у розрахунок приймається розрахункова вартість його відновлення, яка визначається з вартості необхідних для ремонту робіт нових вузлів, деталей додається вартість ремонтних робіт, витратні матеріали, з вираховуванням вартість вузлів, деталей та устаткування, придатних для подальшого використання.
Судом першої інстанції були вірно встановлені обставини по справі, факт заподіяння шкоди та розмір страхового відшкодування у сумі 26141 грн.72 коп., який страхова компанія повинна сплатити страхувальнику ОСОБА_6
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення додаткових сум страхового відшкодування є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню, тому що вони ґрунтуються на відповідних нормах закону та підтверджуються наданими нею доказами.
Оскільки, позивачці вже відшкодовано 14792 грн. 62 коп., то позов, з урахуванням наведеного, підлягає задоволенню частково та з відповідача, на користь позивачки, підлягає стягненню сума страхового відшкодування, яка складається з суми різниці вартості відновлювального ремонту автомобілю та вже сплаченої відповідачем суми страхового відшкодування - 11349 грн. 10 коп.
Пунктом 4 частини 1 статті 309 ЦПК України передбачається, що підставами скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, вірно встановив обставини по справі та визнав необхідність відшкодування позивачки понесених витрат на ремонт автомобілю, проте неправильно застосував норми матеріального права, що тягне за собою скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 315, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» ОСОБА_7 задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 06 серпня 2012 року скасувати.
Ухвалити по справі нове рішення.
Позов ОСОБА_6 задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група ТАС» на користь ОСОБА_6 11 349 гривень 10 коп. страхового відшкодування та 180 гривень суму судового збору, всього 11 530 гривень.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.