ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 320
ПОСТАНОВА
Іменем України
06.11.2006 | Справа №2-13/15320-2006А |
Господарський суд Автономної Республіки Крим у складі:
судді Жукової А.І.
при секретарі Ковальчук К.В.
за участю:
від позивача: Зберовський В.В. – директор.
від відповідача: Якушевич А.Д. – гол. спец. юрид. відділу, дов., від 18.04.2006року.
від третьої особи: 1. не з’явився; 2. Брязгін А.А. – представник, дов. від 09.06.2006 року
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Підприємство «Робітнича солідарність» Дніпропетровської територіальної організації профспілки робітників вугільної промисловості, Дніпропетровська область м. Павлоград вул. Леніна, 127.
до Алуштинської міської ради, м. Алушта пл. Радянська, 1.
Треті особи: 1. ЗАТ «Укрпрофздоровниця», м. Київ вул. Шота Руставелі, 39/41. 2. ТОВ «Кронос», м. Алушта вул. Леніна, 2.
Про захист порушених прав.
Суть спору: Позивач – Підприємство “Робітнича солідарність” Дніпропетровської територіальної організації профспілки робітників вугільної промисловості звернувся до Господарського суду АР Крим із позовом до відповідача – Алуштинської міської ради про захист порушених прав, а саме: зобов’язати Алуштинську міську раду восстановити право на землевідвід, виділений власником санаторію “Альбатрос” ЗАТ “Укрпрофздоровниця” ТОВ “Бригантина”, його правонаступнику підприємству “Робітнича солідарність” Дніпропетровської територіальної організації профсоюзу робітників вугільної промисловості.
Свої вимоги мотивує тим, що 15 червня 2006 року позивач отримав відповідь від Міського голови м. Алушти на запит по перерозподілу земельного відводу бившого санаторію «Альбатрос» ЗАТ «Укрпрофздоровниця» Федерації Профспілок України, відведеного раніше ТОВ «Бригантина», де позивач є засновником. Даною відповіддю позивачу було відмовлено.
Рішеннями Господарського та Апеляційного господарських судів встановлено право Профспілки та його господарської структури ЗАТ «Укрпрофздравниця» приймати рішення та розпоряджатися своєю власністю, якою у даному випадку є санаторій «Альбатрос», та його кліматопавільйон в м. Алушта. Своїми рішеннями ЗАТ «Укрпрофздравниця» передала кліматопавільйон санаторію «Альбатрос» в ТОВ «Бригантина», а санаторій в комунальну власність м. Алушти.
У подальшому міська рада м. Алушти продає комунальне підприємство санаторій «Альбатрос» на конкурсі, де брало участь і Товариство ТОВ «Бригантина» російської структурі ТОВ «Кронос». 15 травня 2003 року пансіонат «Бригантина» було протиправно захвачено ТОВ «Кронос», та знишено.
Позивач вважає, що Міська рада м. Алушти грубо порушила норми Конституції України та законодавства України у часті захисту, недоторканості та гарантії прав власності, у даному випадку позивача та засновників ТОВ «Бригантина» передавши земельну ділянку третьої особі без згоди землевикористувача ЗАТ «Укрпрофздравниця» та ТОВ «Бригантина» в порушені ст. ст. 140, 141 Земельного Кодексу України та ст. 41 Конституції України.
Відповідач проти позову заперечує за наступним мотивами.
25.11.2005 року на основі договорів купівлі-продажу право власності засновників ТОВ «Бригантина» на матеріали яки були використані при будівництві кліматопавільйону були придбані ТОВ «Кронос». На сьогоднішній день будівля павільйону знесена. 5 жовтня 2005 року Алуштинська міська рада своїм рішенням № 25/138 дала згоду ТОВ «Кронос» на складання проекту відводу земельної ділянки, де раніше розташовувався клімотапавільйон. Згідно зі ст. ст. 140, 141 Земельного Кодексу України передача землі третьої особі можлива тільки зі згоди землевикористувача (ТОВ «Кронос»), або по рішенню суду. Крім того позивачем не надані докази, що він є одним із засновників ТОВ «Бригантина».
Ухвалою ГС АР Крим від 10.10.2006 року до участі у справі у порядку статті 53 КАС України як треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору - ЗАТ «Укрпрофздоровниця», м. Київ вул. Шота Руставелі, 39/41; ТОВ «Кронос», м. Алушта вул. Леніна, 2.
Представник ТОВ «Кронос» проти позовних вимог позивача заперечує, проте пояснення по справі суд не надав.
Представник ЗАТ «Укрпрофздоровниця» у судове засідання жодного разу не з’явився, письмові пояснення суду не представив.
01.11.2006 року позивач надав суду уточнення до позовної заяви, відповідно до яких просить відмінити рішення Алуштинської міської ради № 25/138 від 05.10.2005 року та стягнути з Алуштинської міської ради моральну шкоду за незаконне вилучення земле відводу і права їм користуватися у розмірі 15 мільйонів грн.
Провадження по справи здійснювалось відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України.
Сторони та третя особа відмовився від послуг перекладача.
Відповідно до внесених змін до Кодексу Адміністративного судочинства України (від 08.09.2005р. № 2875-ІУ) повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу здійснюється судом тільки за вимогою особи, яка бере участь у справі, або за ініціативою суду.
Сторони у судовому засіданні заявили про відмову у фіксуванні судового процесу технічними засобами.
Відповідно до статті 130 Кодексу Адміністративного судочинства України перед початком слухання справи сторонам та третій особі були вручені пам'ятки про права та обов'язки.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, суд, -
в с т а н о в и в:
Відповідно до п.6, 8 ст.3 КАС України адміністративний позов це звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.
Відповідно до ст.104 КАСУ до адміністративного суду має право звернутися особа, яка вважає, що порушено Ії права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Відповідно до ч.ч.1, ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави. Право на землю отримується і реалізується громадянами і суб'єктами господарської діяльності (юридичними і фізичними особами) виключно відповідно до закону.
Судом встановлено, що 06.08.1999 р. виконавчим комітетом Алуштинської міською радою було прийнято рішення № 698 на основі якого ділянка під пансіонатом “Бригантина” була вилучена у санаторію «Альбатрос» та передана в використання ТОВ «Бригантина».
Рішенням виконавчого комітету Алуштинської міської ради № 514 від 25.12.1999 року дозволено ЗАТ «Дніпроенергострой» ввести в експлуатацію кліматопавільйон, розташований по вул. Леніна, 2 у місті Алушта.
Рішенням № 1078 від 22.12.2000 року виконавчого комітету Алуштинської міської ради оформлено право власності на будівлю зазначеного павільйона за ТОВ «Бригантина».
На вказані рішення прокурором м. Алушти винесено протести, суть яких у тому, що при прийнятті даних рішень виконавчим комітетом Алуштинської міської ради були порушені ст. ст. 19, 22, 27, 29, 31 Земельного Кодексу України.
Розглянувши протести прокурора виконавчий комітет Алуштинської міської ради погодився з їх обґрунтованістю та рішеннями № № 30, 31, 34, 35, 36, 34 відмінив всі вищезазначені рішення.
ТОВ «Бригантина» звернулося до Господарського суду АРК про визнання недійсним рішень №№ 30, 31, 34, 35, 36, 134,
Суд рішенням від 23.05.2003 року у справі № 2-5/6927-2003 в позові відмовив. Вказане рішення набрало законної чинності.
Крім того, Ухвалою Залізничного районного суду м. Сімферополя від 27.05.2004 року були надані роз’яснення до рішення того самого суду від 03.12.2003 року стосовно того, що будівля кліматопавільйону, розташованого у м. Алушта по вул. Леніна, 2 належить передачі на баланс правонаступнику законного замовника будівництва – ТОВ “Кронос”.
Відповідно до ст.72 КАСУ, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній, або господарський справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа.
5 жовтня 2005 року Алуштинська міська рада своїм рішенням № 25/138 дала згоду ТОВ «Кронос» на складання проекту відводу земельної ділянки, де раніше розташовувався клімотапавільйон.
25.11.2005 року на основі договорів купівлі-продажу право власності засновників ТОВ «Бригантина» на матеріали яки були використані при будівництві кліматопавільйона були придбані ТОВ «Кронос».
Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Позивачем не представлені докази того, що саме Підприємство «Робітнича солідарність» Дніпропетровської територіальної організації профспілки робітників вугільної промисловості має звертатися з вказаним позовом.
Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згiдно роз'яснення Президii Вищого Господарського суду України вiд 26.01.2000року № 02-5/35 з послідуючими змінами "Про деякi питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів чи інших органів" неодержання вимог правових норм, якi регулюють порядок прийняття акта, може бути пiдставою для визнання такого акту недiйсним лише у тому разi, коли вiдповiдне порушення спричинило прийняття неправильного акту.
Якщо ж акт в цiлому узгоджується з вимогами чинного законодавства i прийнятий вiдповiдно до обставин, що склалися, тобто є вiрним по сутi, то окремi порушення встановленої процедури прийняття акту не можyть бути пiдставою для визнання його недiйсним (п.2).
Порядок обрання органів місцевого самоврядуванням, їх функціонування та повноваження передбачено в Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Відповідно до статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, які представляють відповідні територіальні громади і здійснюють від їх імені та у їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, іншими законами.
Статтею 26 вказаного Закону надано перелік питань виключної компетенції сільських, селищних, міських рад, до яких також віднесено вирішення у відповідності з законом питань регулювання земельних відносин.
Відповідно до статті 123 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що знаходяться в державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки за проектами відведення цих ділянок, за умови звернення у відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який розглядає заяву і в місячний термін дає відповідь на цю заяву.
Відповідна рада розглядає клопотання про розроблення проекту відведення земельної ділянки у місячний термін та дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки.
У зв’язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку, що рішення Алуштинської міської ради № 25/138 від 05.10.2005 року, винесено відповідно до компетенції Алуштинської міської ради, узгоджується з нормами чинного законодавства і прийняте відповідно до обставин, що склалися на момент прийняття рішення.
Таким чином, вимоги позивача не засновані на законі і не підлягають задоволенню у частині відміни рішення.
Також позивач просить стягнути 15 мільйонів гривень моральної шкоди.
Відповідно до статті 1167 ЦК України, моральна шкода, спричинена фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльність, відшкодовується особою, що його нанесла, при наявності її вини.
Позивач не представлений суду обґрунтований розрахунок суми моральної шкоди і не доказав причинно-следственний зв’язок між рішенням, прийнятим Алуштинською міською радою та настанням яких-лібо негативних наслідків для позивача.
Крім того, важливим чинником визначення розміру відшкодування моральної (немайнової) шкоди є наявність і вид (умисел, необережність) вини особи, яка заподіяла шкоду.
Оскільки судом встановлено, що рішення Алуштинської міської ради № 25/138 від 05.10.2005 року є законним, тобто відсутня вина відповідача, то відповідно і вимоги у частині стягнення 15 мільйонів гривень за нанесення моральної шкоди не підлягають задоволенню.
Судовий збір у сумі 3,40 підлягає стягненню з позивача у дохід Державного бюджету України.
У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Постанова складена у повному обсязі відповідно до статті 167 КАС України та підписана 23.11.2006 року.
Керуючись ст.ст. 94, 98, 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ВИРІШИВ:
У позові відмовити.
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в закону силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України у Севастопольський апеляційний господарський суд.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Жукова А.І.