Справа № 2-1247/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2013 року Жовтневий районний суд міста Луганська в складі:

головуючого: судді -Рябуха Ю.В.

при секретарі -Корж Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луганську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»до ОСОБА_1 про звернення стягнення та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання недійсним кредитного договору № LGH1AN02000630 від 02 квітня 2007 року та договору застави рухомого майна від 02 квітня 2007 року, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач по первинному позову звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідачці ОСОБА_1, в обґрунтування якого зазначив, що згідно з договором кредиту № LGH1AN02000630 від 02 квітня 2007 року ОСОБА_1 отримала кредит від позивача в сумі 15356,87 доларів США, зі сплатою 14,04 % річних з кінцевим строком погашення заборгованості 01 квітня 2014 року.

Згідно з договором кредиту, в забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 02 квітня 2007 року уклали договір застави рухомого майна, згідно якого відповідачка ОСОБА_1 надала в заставу рухоме майно, а саме: автомобіль Daewoo, модель: Nexia, рік випуску: 2006, тип ТЗ: легковий сєдан, № кузова/шасі: НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_1

Відповідачка зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим станом на 05 травня 2012 року має заборгованість 15953,73 доларів США у тому числі: заборгованість за кредитом -10419,00 доларів США, заборгованість за процентами - 3471,17 доларів США, заборгованість по комісії за користування кредитом - 327,80 доларів США, пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань -1735,76 доларів США.

Позивач намагався врегулювати у позасудовому порядку питання погашення простроченої заборгованості за кредитним договором шляхом направлення письмової вимоги але вимоги виконані і не були, що змусило позивача звернутись до суду.

В порушення вимог законодавства України, боржниця ОСОБА_1 в односторонньому порядку відмовилася від виконання договірних зобов'язань, в установлені строки заборговані суми не повернула, чим спричинила позивачу збитки у сумі 15953,73 доларів США, що еквівалентно за офіційним курсом НБУ, відповідно до службового розпорядження НБУ № 417/152 від 21 квітня 2011 року складає -126991,69 грн., тому позивач в рахунок погашення заборгованості просив звернути стягнення на предмет застави рухомого майна, а саме: автомобіль Daewoo, модель: Nexia, рік випуску: 2006, тип ТЗ: легковий седан, № кузова/шасі: НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_1 шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ «Приватбанк»з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАЇ України, а також наданням ПАТ КБ «Приватбанк»всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу та стягнути судові витрати.

Відповідачка по первісному позову ОСОБА_1 звернулася до ПАТ КБ «Приватбанк» з зустрічною позовною заявою, в обґрунтування якої зазначила, що

01.04.2007 року вона уклала з банком кредитний договір № LGH1AN02000630 терміном до 02.04.2014 року за яким отримала 11708,40 доларів США, взявши на себе зобовязання виплачувати банку кошти та проценти за користування кредитом.

В цей же день позивачка по вторинному позову ОСОБА_1 з метою забезпечення своїх зобов'язань по кредитному договору уклала з банком договір застави рухомого майна згідно до якого відповідач по вторинному позову ПАТ КБ «Приватбанк»є заставодержателем майна, а саме: автомобілю Daewoo, модель: Nexia, рік випуску: 2006, тип ТЗ: легковий сєдан, № кузова/шасі: НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2.

Позивачка по вторинному позову ОСОБА_1 вважала, що кредитний договір є недійсним, так як ПАТ КБ «Приватбанк»видав позивачці кредит в іноземній валюті доларах США не маючи ліцензії Національного банку України на здійснення валютних операцій наявність якої є обов'язковою у відповідності з Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» та іншим Законодавством України . За змістом кредитного договору виникли зобов'язання між сторонами щодо надання та виплати іноземної валюти за відсутності ліцензії у сторін, що є підставою для визнання правочину кредитного договору недійсним. Враховуючи те, що кредитний договір позивачка просить визнати недійсним, то і договір застави позивачка вважає слід визнати недійсним. Позивач просить визнати недійсними кредитний договір № LGH1AN02000630 від 01.04.2007р. та договір застави від 01.04.2007року, у зв'язку із порушенням відповідачем ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», статті 41 Конституції України, статей 203,651, 634 Цивільного кодексу України.

У судове засідання представник позивача ПАТ КБ «Приватбанк» - Осовська Ю.С. з'явилася та позовні вимоги підтримала, зауважив, що при укладанні кредитного договору та договору застави рухомого майна порушень з боку банку не було та просила задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідачки по первинному позову ОСОБА_1 -ОСОБА_3 в судове засідання з'явився та не був згоден із заявленими вимогами ПАТ КБ «Приватбанк»та просив задовольнити зустрічний позов ОСОБА_1 у повному обсязі та у позові ПАТ КБ «Приватбанк» відмовити.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 15 ЦПК України розгляд даної справи належить до компетенції суду.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В судовому засіданні встановлено, що правонаступником КБ «Приватбанк»є ПАТ КБ «Приватбанк»та згідно договору кредиту № LGH1AN02000630 від 02 квітня 2007 року ОСОБА_1 отримала кредит від позивача по первинному позову в сумі 15356,87 доларів США, зі сплатою 14,04 % річних з кінцевим строком погашення заборгованості 01 квітня 2014 року, відповідно до фотокопії кредитного договору /а. с. 12 -14/.

Відповідно до умов укладеного договору, договір складається з заяви позичальника та умов надання споживчого кредиту фізичним особам. Згідно умов договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотками, комісією а також інші витрати, згідно умов.

Згідно з договором кредиту, в забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором ПАТ КБ «Приватбанк»та ОСОБА_1 02 квітня 2007 року уклали договір застави рухомого майна, згідно якого відповідачка ОСОБА_1 надала в заставу рухоме майно, а саме: автомобіль Daewoo, модель: Nexia, рік випуску: 2006, тип ТЗ: легковий сєдан, № кузова/шасі: НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_1, відповідно до договору застави рухомого майна / а. с. 14 -16/.

Зміни до цих договорів сторонами не вносилися, договори є чинними, оскільки строк дії договору відповідно п. 11 договору особистого страхування з 02.04.2007 року по 01.04.2008 року і щорічно лонгується на такий же строк до погашення кредитної заборгованості. Відповідно до п. 28 застави рухомого майна дострокове розірвання цього договору допускається лише за згодою сторін. Із заявою про заміну страховика позивачка до банківської установи не зверталася, що підтверджено в судовому засіданні позивачкою.

Згідно зі ст. 1054 Цивільного Кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, Банком були виконані всі прийняті на себе зобов'язання за вищезазначеним договором в повному обсязі, але, не зважаючи на це, відповідач не виконує умови Кредитного договору стосовно своєчасного повернення сум отриманого кредиту та своєчасної сплати нарахованих за користування кредитними коштами відсотків у встановленні Кредитним договором терміни, суттєво порушивши графік повернення кредитних коштів.

У зв'язку з невиконанням відповідачкою ОСОБА_1 умов кредитного договору № LGH1AN02000630 від 02 квітня 2007 року станом на 05 травня 2012 року має заборгованість 15953,73 доларів США у тому числі: заборгованість за кредитом -10419,00 доларів США, заборгованість за процентами - 3471,17 доларів США, заборгованість по комісії за користування кредитом -327,80 доларів США, пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань -1735,76 доларів США, відповідно до розрахунку заборгованості /а. с. 6 -8/.

Позивач направляв на адресу відповідачці ОСОБА_1 повідомлення № 30.1.0.0/2 - 175 від 15 квітня 2011 року /а. с. 9/.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Відповідно до ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про заставу», за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано ч.1 ст.20 ЗУ «Про заставу».

Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом, або договором застави (ч. 6 ст. 20 ЗУ «Про заставу»).

Згідно з договором застави, звернення стягнення та реалізація предмету застави здійснюється відповідно до чинного законодавства та цього договору, у тому числі шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю з правом укладання Заставодержателем договору купівлі-продажу Предмету застави від імені Заставодавця.

Відповідно до ч. 2 ст.28 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», якщо протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобов'язання боржника, виконання якого забезпечене обтяженням, залишається невиконаним і в разі, якщо предмет забезпечувального обтяження знаходиться у володінні боржника, останній зобов'язаний на вимогу обтяжувача негайно передати предмет обтяження у володіння обтяжувача (заклад).

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет застави в рішенні суду зазначаються спосіб реалізації предмета застави із застосуванням однієї із процедур, передбачених ст. 26 цього Закону, яка передбачає і продаж предмета застави шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем.

Тому суд вважає за необхідне в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № LGH1AN02000630 від 02 квітня 2007 року, яка складає 15953,73 доларів США, що еквівалентно за офіційним курсом НБУ, відповідно до службового розпорядження НБУ № 417/152 від 21 квітня 2011 року складає -126991,69 грн. /а. с. 11/ звернути стягнення на предмет застави рухомого майна, а саме: автомобіль Daewoo, модель: Nexia, рік випуску: 2006, тип ТЗ: легковий седан, № кузова/шасі: НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_1 шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ «Приватбанк»з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАЇ України, а також наданням ПАТ КБ «Приватбанк»всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Позивачка по зустрічному позову ОСОБА_1 вважала, що кредитний договір та договір застави рухомого майна слід визнати недійсними, оскільки ПАТ КБ «Приватбанк»видав їй кредит в іноземній валюті доларах США не маючи ліцензії Національного банку України(далі НБУ) на здійснення валютних операцій наявність якої є обов'язковою у відповідності з Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» та іншим Законодавством України з чим суд не погоджується виходячи з наступного.

Відповідно до копій квитанцій позивачкою погашалася кредитна заборгованість до квітня місяця 2009 року.

Згідно п.1 ч.2 ст.47 ЗУ «Про банки і банківську діяльність»вказано, що на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями. На здійснення операцій з валютними цінностями необхідне надання дозволу НБУ .

Відповідно до п.2.3 глави 2 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій»затвердженого постановою Правління НБУ від 17.07.2001 року №275 за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу НБУ банки мають право залучати та розміщувати іноземну валюту на валютному ринку України.

На час укладання кредитного договору № LGH1AN02000630 від 02 квітня 2007 року банк мав ліцензію НБУ №22 від 10.10.2000 р. згідно якої банк мав право здійснювати операції перелічену у додатку до ліцензії від 10.10.2000 року, а саме на ведення рахунків клієнтів в іноземній валюті п.14. Крім того банк мав ліцензію НБУ №22 від 04.01.2001р. та дозвіл №22-2 від 29.07.2003 року.

Як встановлено судом НБУ видав ПАТ КБ «Приватбанк»банківську ліцензію за №22 від 29.07.2009 р. Разом з тим НБУ видав 21.09.2009р. ПАТ КБ «Приватбанк»дозвіл №22-3 на право здійснення операцій визначених п.1-4 ч.2 та ч.4 ст. 47 ЗУ «Про банки і банківську діяльність». Згідно п.1 Додатку до Дозволу НБУ вказаний перелік операцій, які має здійснювати ПАТ КБ «Приватбанк», а саме перелік операцій з валютними цінностями. Враховуючи вищенаведене суд вважає, що банк на час укладання кредитного договору з позивачем мав законне право на здійснення операцій з валютними цінностями (на видачу кредиту у доларах США), одночасно маючи право на їх повернення позичальником.

У відповідності з ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах встановлених законом. При здійсненні операцій з валютними цінностями порядок був банком був дотриманий у відповідності з чинним законодавством України.

Згідно з ст.13 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» визначений перелік державних установ, які здійснюють контроль за виконання регулювання валютних операцій на території України.

Згідно ст.16 вищезазначеного Декрету передбачена відповідальність за порушення валютного законодавства. Як встановлено судом державними органами на які покладені функції держави здійснювати контроль за банками у сфері дотримання валютного законодавства в тому числі видачі за кредитними договорами валюти, її повернення банку ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»за порушення валютного законодавства до відповідальності передбаченої ст. 16 вищезазначеного Декрету не притягувався.

Посилання ОСОБА_1 на відсутність правових документів у ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»на здійснення операцій з валютними цінностями свого підтвердження у судовому засіданні не знайшло і спростовується добутими письмовими доказами. Разом з тим суд взяв до уваги те що на час укладання кредитної угоди, виконання зобов'язань по кредитному договору спору між сторонами не було, та сама ОСОБА_1 прохала у банка надати їй кредит у іноземній валюті, з чим погодився банк, зміст кредитного договору, договору застави ОСОБА_1 був зрозумілим.

В судовому засіданні представник позивачці по зустрічному позову - ОСОБА_3 вказав, що підставою для звернення до суду з цим позовом є також неправомірне підвищення банком в односторонньому порядку відсоткової ставки у кредитному договорі, що він раніш не оскаржував у суді.

Таке посилання не може бути визнаватися судом підставою для визнання кредитного договору недійсним, оскільки не є предметом даного спору. Таким чином суд вважає, що підстав для визнання дій банку щодо оформлення кредитного договору на видачу, повернення валюти позивачем неправомірними, суд не встановив, а тому в задоволенні зустрічних позовних вимог про визнання недійсним кредитного договору № LGH1AN02000630 від 02 квітня 2007 року та договору застави рухомого майна від 02 квітня 2007 року слід відмовити.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідачці ОСОБА_1 підлягають стягненню на користь ПАТ КБ «Приватбанк» понесені позивачем витрати по оплаті судового збору в сумі 1269,92 грн., згідно з платіжним дорученням від 10 травня 2011 року та витрати по сплаті інформаційне -технічного забезпечення судового процесу у розмірі 120,00 грн. /а. с. 22/.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 530, 533 ч. 3, 612, 1050,1054 ЦК України, ст.ст. 33, 35 ЗУ „ Про іпотеку", ст. 47 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», ст. ст. 10, 11, 37, 57-62, 84, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави - задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № LGH1AN02000630 від 02 квітня 2007 року, яка складає 15953,73 доларів США, що еквівалентно за офіційним курсом НБУ, відповідно до службового розпорядження НБУ № 417/152 від 21 квітня 2011 року складає -126991,69 грн. /а. с. 11/ звернути стягнення на предмет застави рухомого майна, а саме: автомобіль Daewoo, модель: Nexia, рік випуску: 2006, тип ТЗ: легковий седан, № кузова/шасі: НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_1 шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ «Приватбанк»з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАЇ України, а також наданням ПАТ КБ «Приватбанк»всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" - судовий збір в сумі 1269 (одної тисячі двохсот шістдесяти дев'яти) гривень, 92 коп. та витрати по сплаті інформаційне -технічного забезпечення судового процесу у розмірі 120 (сто двадцять) гривень, 00 коп. на адресу: 49027, м. Дніпропетровськ, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № 64993919400001.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання недійсним кредитного договору № LGH1AN02000630 від 02 квітня 2007 року та договору застави рухомого майна від 02 квітня 2007 року -відмовити за необґрунтованістю.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Луганської області через Жовтневий районний суд м. Луганська шляхом подачі у десятиденний строк після оголошення рішення апеляційної скарги. Особам, які не були присутні при оголошенні рішення в той же строк з дня отримання копії рішення.

Суддя: Ю.В. Рябуха