ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 320

ПОСТАНОВА

Іменем України

01.11.2006

Справа №2-13/12418-2006А

Господарського суду Автономної Республіки Крим у складі колегії суддів:

Головуючого судді            Жукової А.І.

Суддів:                                Мокрушина В.І., Пєтухової Н.С.              

при секретарі                       Ковальчук К.В.

за участю:

Від позивача – не з’явився

Від відповідача  - Сидоренко О.В. – консультант ю/у, дов. №2069/28-50 від 05.09.06 року.

Від третіх осіб –1. Сироватський О.С. -  гол. спец. відділу, дов. № 01/06 від 10.01.2006 року; 2. Латишев П.В. – консультант гол., ю/у, дов. № 01-01/1619 від 05.09.2006 року; 3. Гаєвой В.В. – ген., директор, паспорт ЕС 130598 від 08.10.2006 року.

Від прокурора – Горна К.В.- посвідчення

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Заступника прокурора АРК, м. Сімферополь в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, м. Київ

до відповідача Верховної Ради АРК, м. Сімферополь

Треті особи: 1.  Фонд майна АРК, м. Сімферополь

2. Рада міністрів АРК, м. Сімферополь

3.  Спільне підприємство з будівництва та експлуатації пансіонату „Нева”, м. Алушта  

Про визнання нечинними додатків до постанови та пункту постанови.

Суть спору: Заступник прокурора АР Крим звернувся до ГС АР Крим з позовом в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до відповідача – ВР АР Крим про визнання не чинними п. 4 додатку 6 до постанови ВР АР Крим № 982-2/2000 від 15.03.2000 року, п. 16 додатку до постанови ВР АР Крим № 1465-2/2000 від 18.10.2000 року та частково абзац 8 п. 5 постанови ВР АР Крим № 598-3/03 від 18.06.2003 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до переліку розташованих на території АРК підприємств, установ, організацій, заснованих на загальнодержавній власності, що належать до сфери управління міністерств, інших підвідомчих Кабінету Міністрів України органів виконавчої влади , затвердженого Постановою КМУ №316 від 05.05.95 р. „Про управління майном, що є у загальнодержавній власності, і розташоване на території АРК”, пансіонат „Нева” (м. Алушта, вул. Перекопська 4) може бути віднесений до власності Російської Федерації  згідно угоди між Україною та Російської Федерацією про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності від 15.01.93 року.

Повноваженнями по розпорядженню державним майном в межах вищевказаної Угоди відповідно до діючого законодавства наділений Фонд державного майна України.

За результатами перевірки, проведеної прокуратурою АРК за зверненням Голови Фонду державного майна України Семенюк В.П. № 10-25-8036 від 02.06.06 року, встановлено, що п. 4  додатку 6 до постанови Верховної Ради АРК № 982-2/2000 від 15.03.00 „Про склад майна, що належить АРК” до складу майна АРК віднесено частку у статутному фонді спільного підприємства „Нева”, розміром 6,96%, яку визначено за рахунок передачі до статутного фонду підприємства незавершеного будівництвом пансіонату „Нева”. П.16 додатку до Постанови Верховної Ради АРК „Про перелік майна, яке належить АРК, що підлягає приватизації” № 1465-2/2000 від 18.10.00 року частку майна (12,56%), яка належить АРК у спільному підприємстві „Нева”, включено до переліку майна, яке належить АРК, що підлягає приватизації.

Відповідно до абзацу 8 п.5 постанови Верховної Ради АРК „Про управління майном, яке належить АРК” № 598-3/03 від 18.06.03 Фонду майна АРК дозволено здійснити відповідно до чинного законодавства відчуження шляхом приватизації майнових активів у вигляді частки, що належить АРК у статутному фонді ТОВ „Спільне підприємство з будівництва та експлуатації пансіонату „Нева”.

На виконання вказаних постанов Верховної Ради АРК наказом Фонду майна АРК №1167 від 30.12.05 прийнято рішення про приватизацію частки, що належить АРК, у розмірі 51,2% статутного фонду ТОВ „Спільне підприємство з будівництва та експлуатації пансіонату „Нева”.

Вищезазначені нормативні акти Верховної Ради АРК у частині віднесення частки майна у статутному фонді ТОВ „Спільне підприємство з будівництва та експлуатації пансіонату „Нева” (правонаступника СП „Нева”) до власності автономії не відповідає вимогам законодавства з наступних підстав.

Відповідно до ст.4 Угоди між Україною та Російською федерацією про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності від 15.01.93 р. України та Російська Федерація (надалі Сторони) взаємно визнають, що об’єкти соціальної сфери, які знаходяться на їх території (або відповідні долі участі в цих об’єктах), будівництво яких здійснювалось за рахунок коштів республіканського бюджету іншої сторони , а також коштів підприємств та організацій республіканського та колишнього союзного підпорядкування, розташованих на території іншої Сторони, є власністю цієї сторони.

У відповідності до ст. 11 Угоди правовий статус раніше створених підприємств, визнаних на основі цієї угоди власністю одної сторони та розташованих на території іншої сторони, визначається у відповідності до законодавства Сторони, на території якої знаходяться підприємства, та оформлюються протоколами між органами Сторін, уповноваженими розпоряджатися державним майном.

Таким чином, згідно норм чинного законодавства питання щодо визначення права власності на частку у статутному фонді СП „Нева” повинен був вирішуватись між уповноваженими органами України и Російської Федерації. Дотепер між Фондом державного майна України і органом, уповноваженим розпоряджатися майном Російської Федерації, протокол про визначення правового статусу майна пансіонату „Нева” не оформлений.         

Отже, п.4  додатку 6 до постанови Верховної Ради АРК №982-2/2000 від 15.03.00 „Про склад майна, що належить АРК”, п.16 додатку до Постанови Верховної Ради АРК „Про перелік майна, яке належить АРК, що підлягає приватизації” № 1465-2/2000 від 18.10.00 року та абзац 8 п.5 постанови Верховної Ради АРК „Про управління майном, яке належить АРК” № 598-3/03 від 18.06.03 в частині дозволу Фонду майна АРК  здійснити відповідно до чинного законодавства відчуження шляхом приватизації майнових активів у вигляді частки, що належить АРК у статутному фонді ТОВ „Спільне підприємство з будівництва та експлуатації пансіонату „Нева”, підлягають визнанню недійсними, як такі, що прийняті з перевищенням повноважень, суперечать вимогам чинного законодавства та міжнародної угоди, згоду на обов’язковість якої 22.06.93 року надано Верховною Радою України, а також порушують інтереси держави в особі Фонду державного майна України, як органу, уповноваженого розпоряджатись державним майном.

Позивач підтримує вимоги заступника прокурора АР Крим та пояснює, що відповідно до ст. 19 Угоди між Україною та Російською федерацією про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності від 15.01.93 року, вона набирає чинність від дня обміну ратифікаційними грамотами. Ратифікація вказаної Угоди на території України здійснена постановою Верховної Ради України від 22.06.1993 року №3313-XII. Російська Федерація до цього часу Угоду не ратифікувала, але, на підставі розпорядження президента Російської Федерації № 723-рп від 18.11.93 року „Про регулювання відносин власності з державами – учасницями Співдружності Незалежних Держав”, російська сторона запропонувала тимчасово застосувати положення Угоди у відносинах між Україною та Російської Федерацією.

5 травня 1995 року КМУ видав постанову №316 „Про управління майном, що є у загальнодержавній власності і розташоване на території АРК”, п.1 якої затверджує перелік розташованих на території АРК підприємств, установ, організацій, заснованих на загальнодержавній власності, що належать до сфери управління міністерств, інших підвідомчих Кабінету Міністрів України органів виконавчої влади згідно з додатком, у відповідності до якого пансіонат „Нева” віднесений до об’єктів, які відповідно до ст.4 Угоди можуть бути віднесені до власності Російської Федерації.

Таким чином, на нормативному рівні визначено, що пансіонат „Нева” є об’єктом загальнодержавної власності, а не власності регіональної (АРК). На думку позивача очевидним те, що Верховна Рада АРК, виносячи вищевказані постанови та включаючи у відповідні переліки майно СП „Нева”, перевищила межі своїх повноважень та порушила норми міжнародного та національного законодавства, тому числі Конституції України, Угоди, Постанови № 316.

В 1991 році на базі майна пансіонату „Нева” (першого пускового комплексу) було створено та 27.12.1991 року зареєстроване Спільне підприємство по будівництву та експлуатації  пансіонату „Нева”. Протягом 1991-1997 років частиною учасників СП вносились кошти на будівництво пансіонату, які відповідно до чинного законодавства зареєстровані, як іноземні інвестиції.

У 2000 році СП реорганізоване у ТОВ „Спільне підприємство по будівництву та експлуатації пансіонату „Нева”, однак, досі змін до статутних документів внесено не було. Станом на 2006 рік до складу засновників СП „Нева” входять:

Від України: Фонд майна АРК, Національний банк України.

Від Росії: ВАТ „Електромонтаж”, РАТ „ЄЕС Росії”, ВАТ „Янтаренерго”, ВАТ „Псковенерго”, ВАТ „Камгесененергобуд”.

Фонд майна АРК увійшов до складу засновників СП у 1993 році шляхом внесення до статутного фонду берегоукріплюючих споруд, та отримав частку у розмірі 4,9%. Поступово під час перерозподілу часток, частка Фонду майна АРК збільшувалась та з 2001 року становить 51,2047% статутного фонду СП, складається із суми вартості берегоукріплюючих споруд та вартості 51% основних фондів, введених станом на 01.01.1993 року (право власності на які підлягає врегулюванню в рамках Угоди).   

Відповідач проти позову заперечує за наступним мотивами.

Діючим законодавством, у тому числі абзацем 2 п. 1 Положення про порядок управління майном, що належить АРК або передане їй в управління встановлено, що суб’єктом права власності АРК є Верховна Рада АРК. На підставі зазначених повноважень ВР АРК постановою від 15 березня 2000 року №982-2/2000 „Про перелік майна, що належить АРК” включила спільне підприємство „Нева” (незавершене будівництво пансіонату „Нева”) до переліку часток (пакетів акцій) господарських товариств, до статутних фондів яких передано майно, що належить АРК. Згідно з постановою, розмір частки (пакету акцій), що належать АРК у статутному фонді зазначеного підприємства складає 6,96 відсотків.    

Відповідно до пп. 5.2 п.5 Положення про порядок управління майном, що належить АРК або передано їй в управління, рішення про приватизацію майна, що належить АРК, приймає Верховна Рада АРК.

Керуючись зазначеними повноваженнями, Верховна Рада АРК. Постановою від 18.10.2000 року №1465-2/2000 затвердила перелік майна, що належить АРК і підлягає приватизації, до якого включено частку майна, що належить АРК у статутному фонді Спільного підприємства „Нева”. Далі, керуючись повноваженнями власника, ВР АРК п.5 постанови  від 18.06.2003 р. №598-3/03 „Про управління майном, що належить АРК”, дозволила Фонду майна АРК здійснити згідно з чинним законодавством відчуження шляхом приватизації майнових активів у вигляді частки, що належить АРК у статутному фонді ТОВ „Спільне підприємство по будівництву та експлуатації пансіонату „Нева”, згідно з установчими документами зазначеного товариства, обравши як спосіб відчуження конкурс. Ґрунтуючись на вищевикладених доводах, ВР АРК вважає, що оскаржувані постанови прийнято на підставі закону, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією України, законами України, нормативно-правовими актами АРК та без порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача

Також відповідач просить застосувати позовну давність у зв’язку тим, що Постанова ВР АРК № 982-2/2000, прийняту 15.03.2000 року  та постанову №1465-2/2000, прийняту 18.10.2000 року та оприлюднено в газеті Верховної Ради АРК „Крымские известия„ від 31.03.2000 року № 60 та від 25.10.2000 року №197 відповідно.  Таким чином, з моменту, коли позивач дізнався, або повинен був дізнатися про можливе порушення своїх прав, свобод чи інтересів у зв’язку з прийняттям оскаржуваної постанови і до моменту звернення заступника прокурора до суду, минуло більше шести років.          

Відповідач 31.10.2006 року представив аудиторський висновок “Про визначення частки майна, яке належить державі в Уставному фонді СП по будівництву та експлуатації пансіонату “Нева” СП “Нева”, відповідно до якого Фонду майна АР Крим належить 51,2%.

Ухвалою ГС АР Крим від 09.08.2006 року до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору було залучено Фонд майна АР Крим.

Фонд майна АР Крим проти позовних вимог позивача заперечує з наступних підстав.

 Відповідно до діючого статуту ТОВ „Спільне підприємство з будівництва та експлуатації „Нева” останні зміни до якого були зареєстровані Управлінням по економіці Алуштинського міськвиконкому від 26.03.2002 за № 0329, Фонд майна АРК є учасником ТОВ „Нева” і володіє часткою у розмірі 51,2% статутного фонду товариства. Відповідно до переліку підприємств (господарських товариств), у статутному фонді яких знаходиться майно, що належить АРК, затвердженого постановою Ради міністрів АРК від 13.07.99 року №266 „Про управління майном” частка ТОВ „Нева” у розмірі 51,2% належить АРК.

Відповідно до діючого законодавства, АРК є суб’єктом права власності і на власний розсуд володіє , користується та розпоряджається своїм майном в особі його органів влади, нормативно-правові акти Верховної Ради АРК обов’язкові для виконання на території АРК.

Також Фонд майна АР Крим просить застосувати строки позовного звернення з наступних підстав.

Відповідно до ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчисляється зі дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Постанова ВР АРК №982-2/2000 була прийнята 15.03.2000, та опублікована в 2000 році, однак вищезазначений позов Прокуратурою АРК заявлений 12.07.2006. Відповідно до ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, що на цьому наполягає одна із сторін.

Ухвалою ГС АР Крим від 23.08.2006 року до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору було залучено Раду Міністрів АР Крим та Пансіонат “Нева”.

Рада Міністрів АР Крим проти позовних вимог Заступника прокурора АР Крим заперечує з наступних підстав. Діючим законодавством, у тому числі абзацем 2 п.1 Положення про порядок управління майном, що належить АРК або передане їй в управління встановлено, що суб’єктом права власності АРК є Верховна Рада АРК. На підставі зазначених повноважень ВР АРК постановою від 15 березня 2000 року №982-2/2000 „Про перелік майна, що належить АРК” включила спільне підприємство „Нева” (незавершене будівництво пансіонату „Нева”) до переліку часток (пакетів акцій) господарських товариств, до статутних фондів яких передано майно, що належить АРК. Згідно з постановою, розмір частки (пакету акцій), що належать АРК у статутному фонді зазначеного підприємства складає 6,96 відсотків.    

Відповідно до пп. 5.2 п.5 Положення про порядок управління майном, що належить АРК або передано їй в управління, рішення про приватизацію майна, що належить АРК, приймає Верховна Рада АРК.

Керуючись зазначеними повноваженнями, Верховна Рада АРК. Постановою від 18.10.2000 року №1465-2/2000 затвердила перелік майна, що належить АРК і підлягає приватизації, до якого включено частку майна, що належить АРК у статутному фонді Спільного підприємства „Нева”. Далі, керуючись повноваженнями власника, ВР АРК п.5 постанови  від 18.06.2003 р. №598-3/03 „Про управління майном, що належить АРК”, дозволила Фонду майна АРК здійснити згідно з чинним законодавством відчуження шляхом приватизації майнових активів у вигляді частки, що належить АРК у статутному фонді ТОВ „Спільне підприємство по будівництву та експлуатації пансіонату „Нева”, згідно з установчими документами зазначеного товариства, обравши як спосіб відчуження конкурс.

  Ґрунтуючись на вищевикладених доводах, Рада міністрів АРК вважає, що оскаржувані постанови прийнято на підставі закону, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією України, законами України, нормативно-правовими актами АРК.

Спільне підприємство з будівництва та експлуатації пансіонату „Нева” позовні вимоги підтримує у зв’язку наступним. У грудні 1991 року на зборах засновників  Протоколом №1 був затверджений порядок створення ТОВ „Нева” та його учасники. Згідно цього протоколу представники Фонду майна АРК та Фонду державного майна України на зборах присутні не були, та не були зареєстровані. Проте пізніше Фонд майна АРК звернувся до ТОВ „Нева” та протоколом №2 був прийнятий до составу товариства, на той момент, наділений долею 51%, що складає 4,6% від загального числа. До 2001 року частки засновників товариства декілька разів змінювались, у тому числі і з тих причин, що фінансуванням діяльності товариства займались насамперед російські підприємства. Тому протоколом № 8 були переглянуті частки та п.2.6 протоколу в порядку виключення та тимчасово за Фондом майна  АРК був закріплений  51%  статутного фонду до тих часів, коли Фонд майна України не прийме остаточного рішення, оскільки основна частка статутного фонду належить російським підприємствам. Грошових коштів від Фонду майна АРК то статуту товариства на надходило. Товариство тільки наділило його тимчасовими правами.

Російські підприємства та організації вкладали кошти до 1996 року, а потім припинили, оскільки вони не могли зареєструвати ті кошти, що вони направляли на будівництво. У сукупності, російська частка у статутному фонді складає приблизно 39,6%, але це також умовно, оскільки кошти, що вкладались до 1992 року були умовно розділені наступним чином: 60% за Фондом майна АРК, а 40% за російськими підприємствами, хоча майже вся сума була надана Росією. Але це було умовою зі сторони Фонду майна АРК.

Також пояснив, що будівництво почалося з об’єктів соціально-побутового призначення: дитячий садок, 500 квартир, гуртожиток, протизсувні споруди, колектори – все передано місту, а безпосередньо сам комплекс – у кінці 70-х років.

04.10.2006 року у судовому засіданні від прокурора надійшло клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову та заборону Фонду майна АРК вчиняти дії щодо приватизації частки, що належить АРК, у розмірі 51,2% статутного фонду ТОВ „Спільне підприємство з будівництва та експлуатації пансіонату „Нева”.

Судом було відмовлено у задоволенні клопотання по наступним підставам.

Питання приватизації частки майна, що належить Спільному підприємству з будівництва та експлуатації пансіонату „Нева” було розглянуто  в іншій господарській справі № 2-20/12401-2006А, Постановою від 07.07.2006 року позовні вимоги задоволені та Фонд майна зобов’язаний   постановою приватизувати частину майна цього підприємства. Севастопольський апеляційний господарський суд Постановою від 26.09.2006 року у справі № 2-20/12401-2006А залишив вказану Постанову ГС АР Крим   у силі. Вона  вступила до законної сили та підлягає виконанню.  

Вказана постанова має преюдиційний характер.  При розгляді дійсної справи суд не може прийняти заходи забезпечення позову та зупини дію іншого рішення, що вступило до законної сили.

Провадження у справі здійснювалось відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України.

Прокурор та сторони відмовились від послуг перекладача.

Згідно до внесених змін до Кодексу Адміністративного судочинства України (від 08.09.2005 р. №2875-1У) повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу здійснюється судом тільки за вимоги особи, яка бере участь у справі, або за ініціативою суду.

Прокурор та сторони у судовому засіданні заявили про відмову у фіксуванні судового процесу технічними засобами.

Відповідно до статті 130 Кодексу Адміністративного судочинства України перед початком слухання справи прокурору та сторонам були вручені пам’ятки про права та обов’язки.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін та третьої особи, думку прокурора суд, -

В с т а н о в и в:

       Відповідно до п.2 ст.121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво громадян або держави в суді у випадках, визначених законом. Законом, який в даному випадку регулює інститут повноважень прокурора в процесі, є Кодекс адміністративного судочинства України.

       Відповідно до п.2 ст. 60 Кодексу адміністративного судочинства України прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому справжнім Кодексом і іншими законами і може  здійснювати представництво на будь-якій стадії адміністративного процесу.

   Згідно п. 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 р. інтереси держави можуть співпадати повністю, частково або не співпадати зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств, організацій або з інтересами господарських суспільств з частиною державної власності в статутному фонді. Тим часом, держава може убачати свої інтереси не тільки в діяльності вказаних юридичних осіб, але і в діяльності приватних підприємств. З урахуванням того, що поняття «Інтереси держави» є оцінним, прокурор або заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави і обґрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту.

    Пред'явлення даного адміністративного позову Заступником прокурора АР Крим  викликане охороною інтересів держави в особі Фонду державного майна України.

Згідно з пунктом 4 додатку 6 до Постанови Верховної Ради Автономної Республіки „Про склад майна, що належить Автономної Республіці Крим” від 15.03.2000р. № 982-2/2000 до складу майна Автономної Республіки Крим входить частка статутного фонду Спільного підприємства „Нева”/незавершене будівництво пансіонату „Нева” (м. Алушта, вул. Перекопська, 4) у розмірі 6,96 відсотків.

Постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим „Про перелік майна, що належить Автономної Республіці Крим, яке підлягає приватизації” від 18.10.2000р. №1465-2/2000 затверджено додаток, пунктом 16 якого визначено, що частка майна (12,56%), яка належить Автономної Республіці Крим в спільному підприємстві „Нева” (м. Алушта, вул. Перекопська, 4), підлягає приватизації шляхом конкурсу.

Відповідно до абзацу 8 пункту 5 Постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим „Про управління майном, що належить Автономної Республіці Крим” від 18.06.2003р. №598-3/03 дозволено Фонду майна Автономної Республіки Крим здійснити відповідно до діючого законодавства відчуження шляхом приватизації майнових активів у вигляді часток, що належать Автономної Республіці Крим у статутному фонді ТОВ „Спільне підприємство з будівництва та експлуатації пансіонату „Нева”, згідно зі статутними документами, вибравши в якості способу відчуження конкурс або викуп.

Відповідно до пункту 3 статті 138 Конституції України до відання Автономної Республіки Крим віднесено управління майном, що належить Автономній Республіці Крим.

Повноваження Автономної Республіки Крим також закріплені пунктом 10 частини першої статті 18 Конституції Автономної Республіки Крим, затвердженої Законом України від 23.12.1998р. №350-ХІV, а саме: віданню Автономної Республіки Крим підлягає управління майном, яке належить Автономній Республіці Крим.

Визначення порядку управління майном, яке належить Автономній Республіці Крим, віднесене до компетенції Верховної Ради Автономної Республіки Крим згідно з пунктом 4 частини другої статті 26 Конституції Автономної Республіки Крим. Таке ж положення закріплене пунктом 4 частини другої статті 9 Закону України „Про Верховну Раду Автономної Республіки Крим” від 10.02.1998р. №90/98.

21.04.1999р. Верховна Рада Автономної Республіки Крим своєю постановою №459-2/99 затвердила Положення про порядок управління майном, що належить Автономної Республіці Крим або передане в її управління. Абзацом другим пункту 1 вказаного Положення встановлено, що власність Автономної Республіки Крим – власність громади громадян України, які постійно мешкають в Автономній Республіці Крим, суб’єктом права власності якої є Верховна Рада Автономної Республіки Крим. Підпунктом 5.2 пункту 5 цього Положення встановлено, що Верховна Рада Автономної Республіки Крим визначає порядок управління майном, що належить Автономній Республіці Крим, а також перелік майна, що належить Автономній Республіці Крим, яке підлягає та не підлягає приватизації, приймає рішення про приватизацію майна. Вказана Постанова нечинною не визнана.

Керуючись вищевказаними повноваженнями, Верховна Рада Автономної Республіки Крим 15.03.2000р. Постановою №982-2/2000 затвердила Перелік часток (пакетів акцій) господарських товариств, до статутних фондів яких передано майно, що належить Автономній Республіці Крим (додаток 6 до Постанови). До даного Переліку було включено частку в статутному фонді Спільного підприємства „Нева”/незавершене будівництво пансіонату „Нева” (м. Алушта, вул. Перекопська, 4) у розмірі 6,96%.

18.10.2000р. Постановою „Про перелік майна, що належить Автономної Республіці Крим, яке підлягає приватизації” №1465-2/2000  Верховна Рада Автономної Республіки Крим  затвердила додаток, у який пунктом 16 включено частку майна (12,56%), що належить Автономній Республіці Крим в спільному підприємстві „Нева” (м. Алушта, вул. Перекопська, 4), як майно, що підлягає приватизації шляхом конкурсу.

18.06.2003р. Верховна Рада Автономної Республіки Крим прийняла Постанову „Про управління майном, що належить Автономній Республіці Крим” №598-3/03. Абзацом восьмим пункту 5 вказаної Постанови Фонду майна Автономної Республіки Крим дозволено здійснити відповідно до діючого законодавства відчуження шляхом приватизації майнових активів у вигляді часток, що належать Автономній Республіці Крим у статутному фонді ТОВ „Спільне підприємство з будівництва та експлуатації пансіонату „Нева”, згідно зі статутними документами, вибравши в якості способу відчуження конкурс або викуп.

Таким чином, твердження Фонду державного майна України про те, що Верховна Рада Автономної Республіки Крим, виносячи вказані постанови та включаючи у відповідні переліки майно СП „Нева”, перевищила межі своїх повноважень та порушила норми національного законодавства, не відповідає матеріалам та фактичним обставинам справи.

Що стосується порушення Верховною Радою Автономної Республіки Крим Угоди між Україною та Російською Федерацією „Про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності” від 15.01.1993р., то воно також не доведено позивачем і не відповідає матеріалам справи. Позовна заява та пояснення Фонду державного майна України містять припущення, що частка у статутному фонді СП „Нева”, розмір якої не визначено, може бути віднесена до майна Російської Федерації. Оскільки на час розгляду справи позивачем або Фондом державного майна України не надано доказів того, що спірна частка у статутному фонді СП „Нева” належить Російської Федерації, посилання на вищезазначену Угоду є безпідставним.

Доводи позивача стосовно того,  що питання щодо визначення права власності на частку у статутному фонді СП „Нева” повинен був вирішуватись між уповноваженими органами України та Російської Федерації, оскільки належність вказаного майна Україні або Російській Федерації до цього часу не визначена є неспроможними з наступних підстав.

У судовому засіданні був досліджений статут СП по будівництву і експлуатації пансіонату “Нева”.

Відповідно до п. 1.1 статуту, СП по будівництву і експлуатації пансіонату “Нева” на 1359 місць є добровільним об’єднанням підприємств незалежно від  форми власності, а також незалежно від належності до суверенної республіки.

Засновниками СП є: Господарська асоціація “Електромонтаж”, Державний концерн “Камгесенергострой”, Територіальне енергетичне об’єднання “Севзапенерго”, Виробниче об’єднання “Калінінграденерго”, Виробниче об’єднання “Комфіененрго”, Територіальне енергетичне об’єднання “Белорусенерго”, Фірма ОРГРЕС, Кримське республіканське управління національного банку України, Пансіонат “Нева”.

Відповідно до п. 1.6 статуту СП створено на необмежений строк.

Таким чином вбачається, що російська сторона Спільного підприємства була засновником  з моменту створення Спільного підприємства і є засновниками СП до теперішнього часу.

Відповідно до  протоколу № 8 загальних зборів засновників ТОВ “СП “Нева” від 14-15 грудня 2001 року  загальних зборах були присутні наступні засновники: ВАТ “Електромонтаж”, ВАТ “Псковенерго”, ВАТ “Янтарьенерго”, РАТ “ЕЕС Росії”, ВАТ “Фірма ОРГРЕС”, ВАТ “Камгесенергострой”, Національний банк  України, ЗАТ “Днепрострой” та фізичні особи трудового колективу ТОВ СП “Нева”.

Таким чином, з 10 засновників ТОВ СП “Нева”, 6 – Російські підприємства.

На порядку денному було розглянуто питання стосовно уточнення часток засновників ТОВ УСП “Нева” і  затверджені уточнені частки, відповідно уточнена частка Фонду майна АР Крим склала 51,2 відсотки від загальної кількості. За це проголосувало 100 відсотків засновників.

На підставі вказаного рішення засновників ТОВ СП “Нева”, відображеному у протоколі № 8 від 14-15.12.2001 року. керівником ТОВ СП “Нева” було видане свідоцтво про право власності на частку у товаристві з обмеженою відповідальністю № 1 від 12.06.2003 року (а.с. 149).

У вказаному свідоцтві зазначено, що воно видане на підставі статті 52 Закону України “Про господарські товариства” і підтверджує право власності на частку у товаристві – Фонду майна АР Крим, здійснюючого повноваження власника від імені Автономної Республіки Крим. Доля, що належить учаснику – Фонду майна АР Крим складає 51,2%, відповідно до  п. 2.6 Протоколу загальних зборів № 8 від 14-15.12.2001 року.

За таких обставин, є неспроможними доводи Пансіонату “Нева” стосовно того, що російська сторона ТОВ СП “Нева” схоче оспорити свої частки у статутному фонді, оскільки усі російські засновники були присутні на загальних зборах ТОВ СП “Нева” 14-15.12.2001 року і приймали участь у розподілі часток.

Крім того, як виходить з пояснень представника Фонду майна АР Крим, до теперішнього часу до Фонду не надходили документи від російської сторони ТОВ СП “Нева” про перерозподіл часток у статутному фонді.

Ствердження представника Пансіонату “Нева” стосовно того, що протоколом № 8 були переглянуті частки та п.2.6 протоколу в порядку виключення та закріплення за Фондом майна  АРК    51%  статутного фонду тимчасово, є необґрунтованими.

У вищевказаному протоколі не вказана конкретна дата до якої виключається та закріплюється за Фондом майна  АРК    51%  статутного фонду або конкретна обставина, юридичний факт, який впливає на інший перерозподіл часток. З 15.12.2001 року частки у статутному фонді не перерозподілялися.

Правомочність вказаного протоколу підтверджується наступним.

Відповідно до статті 329 ЦК України, юридична особа публічного права набуває право власності на майно, яке передане  їй у власність, та на майно, що набуто їй у власність на підставах не заборонених законом.

Статтею 356 ЦК України передбачено, що власність двох чи більше осіб з визначенням частки кожного з них у праві власності є загальною частковою власністю. Суб’єктами права загальної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Згідно статті 357 частин 1,2 частки у праві загальної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлене по домовленості власників або законом. Якщо розмір часток у праві загальної часткової власності не встановлений по домовленості з власником чи законом, то визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна.

Відповідно до статті 361 ЦК України, співвласник має право самостійно розпоряджатися своєю часткою у праві загальної часткової власності.

Судом   не приймається до уваги аудиторський висновок “Про визначення частки майна, яке належить державі в Уставному фонді СП по будівництву та експлуатації пансіонату “Нева” СП “Нева”, відповідно до якого Фонду майна АР Крим належить 51,2%. Оскільки аудитор не у праві давати правову оцінку часток власності і вірність розподілу вказаних часток та оскільки відповідно до вимог діючого законодавства це питання розглядається на загальних зборах засновників по їх бажанню.

Судом не оцінюється як належний та допустимий  доказ у справі Наказ Фонду державного майна України від 02.10.2006 року № 1495 “Про правонаступництво стосовно частки, що належить державі у статутному фонді “Спільне підприємство з будівництва та експлуатації пансіонату “Нева”, відповідно до якого Фонд державного майна України виступає правонаступником стосовно частки, що належить державі у статутному фонді ТОВ “Нева”, оскільки у дійсній справі оскаржуються п. 4 додатку 6 до постанови ВР АР Крим № 982-2/2000 від 15.03.2000 року, п. 16 додатку до постанови ВР АР Крим № 1465-2/2000 від 18.10.2000 року та частково абзац 8 п. 5 постанови ВР АР Крим № 598-3/03 від 18.06.2003 року. А казаний Наказ Фонду державного майна на момент прийняття постанов не діяв.

Таким чином, постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим, що оспорюються, прийняти у відповідності до чинного законодавства та в межах її повноважень.

Крім того, необхідне зауважити, що адміністративний позов подано з пропуском строку позовної давності.

Судом встановлено, що Постанову Верховної Ради Автономної Республіки Крим „Про склад майна, що належить Автономної Республіці Крим” від 15.03.2000р. №982-2/2000 було оприлюднено шляхом її публікації в газеті „Крымские известия” від 31.03.2000р. №60. Постанову Верховної Ради Автономної Республіки Крим „Про перелік майна, що належить Автономної Республіці Крим, що підлягає приватизації” від 18.10.2000р. №1465-2/2000 було надруковано у тій же газеті від 25.10.2000р. №197. Таким же чином було оприлюднено Постанову Верховної Ради Автономної Республіки Крим „Про управління майном, що належить Автономної Республіці Крим” від 18.06.2003р. №598-3/03 у вказаній газеті від 28.10.2003р. №201.

До набрання законної сили Кодексом адміністративного судочинства на позови про визнання незаконним рішення органу влади Автономної Республіки Крим розповсюджувався загальний трирічний строк позовної давності (ст. 71 Цивільного кодексу України 1963р., ст. 257 Цивільного кодексу України 2003р.) Таким чином, строк на звернення до суду з приводу оскарження Постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим „Про склад майна, що належить Автономної Республіці Крим” від 15.03.2000р. №982-2/2000 та Постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим „Про перелік майна, що належить Автономної Республіці Крим, що підлягає приватизації” від 18.10.2000р. №1465-2/2000 закінчився відповідно 01.04.2003р. та 26.10.2003р.

Згідно з частиною першою статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. У запереченнях відповідача – Верховної Ради Автономної Республіки Крим на позовну заяву міститися прохання до суду в позові відмовити повністю саме з підстав пропуску строку для звернення з адміністративним позовом. При цьому позивач клопотання про поновлення такого строку з наведенням поважних причин його пропуску не заявляв.

За викладеними обставинами суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, які не підлягають задоволенню.

У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови. Постанова складена відповідно до статті 163 КАС України та підписана 21.11.2006 року.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 94, 98, 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

                                                                  п о с т а н о в и в:

          У позові відмовити.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в закону силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України у Севастопольський апеляційний господарський суд

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Жукова А.І.