ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" січня 2013 р. Справа № 11/163/2011/5003

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіМирошниченка С.В.,

суддівБарицької Т.Л.,

Хрипуна О.О. (доповідача),

розглянувши касаційну скаргу Першого заступника прокурора Вінницької області

на постанову та рішенняРівненського апеляційного господарського суду від 27.06.2012 господарського суду Вінницької області від 20.04.2012

у справі господарського суду№ 11/163/2011/5003 Вінницької області

за позовомЗаступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України

до1. Виконавчого комітету Вінницької міської ради 2. Приватного Вінницького обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Вінницятурист"

провизнання незаконними та скасування рішення і свідоцтва про право власності та визнання права власності на майно

за участю представників

прокуратуриТомчук М.О. - ГПУ,

позивачаДемиденко О.А.,

відповідача-1Шалагінов А.В.,

відповідача-2Намазова Н.Г.,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Вінницької області у справі №11/163/2011/5003 від 20.04.2012 (суддя Кожухар М.С.) відмовлено в задоволенні клопотання Приватного Вінницького обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Вінницятурист" (далі - ПрАТ "Вінницятурист") про застосування строку позовної давності, відмовлено в задоволенні клопотання виконавчого комітету Вінницької міської ради про припинення провадження в частині вимог про визнання незаконним рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 28.07.2005 № 1582, відмовлено в задоволенні позову заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати функції в спірних правовідносинах - Фонду державного майна України до Виконавчого комітету Вінницької міської ради, ПрАТ "Вінницятурист" про визнання незаконними та скасування рішення і свідоцтва про право власності та визнання права власності на майно.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 27.06.2012 (головуючий суддя Сініцина Л.М., судді Гудак А.В., Олексюк Г.Є.) апеляційну скаргу заступника прокурора Вінницької області залишено без задоволення; рішення господарського суду Вінницької області від 20.04.2012 у справі № 11/163/2011/5003 змінено, виключено з резолютивної частини пункти 1, 2; в решті рішення залишено без змін.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, Перший заступник прокурора Вінницької області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 27.06.2012 та рішення господарського суду Вінницької області від 20.04.2012 у цій справі, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані порушенням судами норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу відповідачі вказали на безпідставність та необґрунтованість вимог скаржника та просили залишити судові рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за заявою ПрАТ "Вінницятурист" рішенням Виконавчого комітету Вінницької міської ради від 28.07.2005 № 1582 "Про оформлення права власності на будівлі та споруди туристичного комплексу по вул. Пушкіна, 4" оформлено право приватної власності Вінницькому обласному закритому акціонерному товариству по туризму та екскурсіях "Вінницятурист" на будівлі та споруди туристичного комплексу "Поділля", який знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Пушкіна, 4.

Оскаржений вказаний акт прийнято на підставі оформленого рішенням виконкому Вінницької міської ради № 1736 від 30.12.1999 та зареєстрованого в січні 2002 року за Вінницьким обласним Закритим акціонерним товариством по туризму та екскурсіях "Вінницятурист" права власності на майно та у зв'язку зі зміною форми власності товариства відповідно до п.п. 10 п. "б" ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та п. 6.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Мінюсту України від 07.02.2002 № 7/5 (із змінами та доповненнями).

На підставі рішення від 28.07.2005 № 1582 видано свідоцтво про право власності на будівлі та споруди туристичного комплексу "Поділля", відповідно до якого об'єкт в цілому, який розташований в м. Вінниці по вул. Пушкіна, 4, належить Вінницькому обласному закритому акціонерному товариству по туризму та екскурсіях "Вінницятурист" на праві приватної власності.

Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий господарський суд, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що виконавчий комітет, приймаючи рішення № 1582 від 28.07.2005, діяв в межах своїх повноважень та відповідно до положень чинного на той час законодавства, оскільки на спірне майно оформлено право власності Вінницького обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Вінницятурист" відповідно до рішення виконкому Вінницької міської ради від 30.12.1999 №1736, яке не оскаржене та не визнане незаконним, на підставі вказаного рішення видано відповідне свідоцтво про право власності та реєстраційне посвідчення.

При цьому суди не перевірили відповідність оскарженого акта індивідуальної дії актам цивільного законодавства, не з'ясували, чи не порушено право власності позивача на спірне майно при оформленні його за відповідачем-2.

Адже, свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформлюється відповідне право, але не є правочином, на підставі якого це право виникає, змінюється або припиняється. Видача свідоцтва про право власності передбачена п. 6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, що регулює оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, яке здійснюється місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, державними органами приватизації, Державним управлінням справами на житлові та нежитлові об'єкти. Не може виникати право власності і на підставі відповідного рішення виконавчого комітету про оформлення права власності.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Розглядаючи позов про захист права власності, суди мали встановити хто є власником спірного майна, дослідити обставини набуття майна відповідачем-2, проаналізувати на предмет правомірності та законності передачу спірного майна до статутного капіталу відповідача-2, оцінити доводи позивача щодо права власності держави на спірне майно. Зокрема, перевірити приналежність спірного майна до майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, визнаного постановою Верховної Ради України від 04.02.1994 № 3943-ХІІ загальнодержавною власністю.

З'ясування вказаних питань має істотне значення для вирішення спору та впливає на правильність застосування норм матеріального права.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 4-7 ГПК України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а ч. 1 ст. 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (п. 3 ч. 1 статті 111-9 ГПК України), оскільки касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд касаційної інстанції також звертає увагу на те, що матеріали даної справи містять копії документів, не засвідчених належним чином, що не відповідає вимогам до оформлення документів ДСТУ 4163-2003, затверджених наказом Дерспоживстандарту України № 55 від 07.04.2003 та вимогам ч. 2 ст. 36 ГПК України, якою встановлено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідчених копіях. До матеріалів справи також залучені окремі копії документів неналежної якості, які неможливо повністю прочитати.

Вищезазначене не дає підстав вважати постановлені у справі судові рішення законними та вмотивованими.

Виходячи із викладеного та враховуючи, що оцінка доказів і з'ясування обставин у справі на підставі статті 111-7 ГПК України знаходяться поза межами компетенції суду касаційної інстанції, а прийнятті у справі судові акти не можна вважати законними та обґрунтованими, колегія суддів дійшла висновку про їх скасування з передачею справи на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, усім доводам сторін надати належну правову оцінку, і в залежності від встановленого вирішити спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись ст.ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Першого заступника прокурора Вінницької області задовольнити частково.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 27.06.2012 та рішення господарського суду Вінницької області від 20.04.2012 у справі № 11/163/2011/5003 скасувати.

Справу № 11/163/2011/5003 передати на новий розгляд до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя С.В. Мирошниченко

Судді Т.Л. Барицька

О.О. Хрипун