УХВАЛА ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

18 жовтня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді   Шестакової Н.В.

суддів Мясоєдової Т.М., Летягіної О.В. при секретарі Войциховській Е.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1в інтересах ОСОБА_2до ОСОБА_3про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, за апеляційною скаргою ОСОБА_3на рішення Київського районного суду М.Сімферополя АР Крим від 10.03.2006 року,

ВСТАНОВИЛА:

27.10.2005 року ОСОБА_1 звернулась до суду в інтересах ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_2 з відповідачем знаходилась у шлюбі, від шлюбу є неповнолітня дитина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1народження. Відповідач добровільно надавати матеріальну допомогу відмовляється, працює у Службі безпеки України, протягом останнього року вона марно приймала міри до сплати відповідачем матеріальної допомоги. На підставі викладеного просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини у розмірі 1\4 частині усіх видів заробітку до досягнення дитиною повноліття починаючи з вересня 2004 р.

У судовому засіданні представник позивача, підтримуючи позов пояснювала, що доказів прийняття мір до утримання відповідачем неповнолітньої дитини немає.

Представник відповідача у судовому засіданні позов визнавала частково, та пояснювала, що відповідач регулярно сплачував кошти на утримання дитини, не заперечувала проти стягнення з відповідача аліментів у розмірі 1/4  частини всіх видів доходу з подання позовної заяви.

Рішенням суду позов ОСОБА_1в інтересах ОСОБА_2до ОСОБА_3задоволено частково.

Судом стягнуто з ОСОБА_3, аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження у розмірі 1/4 частині всіх видів заробітку, але не ніжче 30- % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 27.10.2005 р. до досягнення дитиною повноліття.

У решті позову відмовлено.

З ОСОБА_3 стягнуто 51 гривня судового збору та 7 грн.50 коп. витрат з інформаційно-техничного забезпечення, у усього 58 грн.50 коп. судових витрат на користь держави.

Судом допущено негайне виконання рішення у розмірі платежу за один місяць.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про його скасування з тих підстав, що воно ухвалено з порушенням вимог норм матеріального та процесуального права. На думку апелянта, судом першої інстанції не встановлені фактичні обставини по справі, наданим

Справа №22-4171/2006

Головуючий у першії

інстанції                       Сінані О.М.

 Доповідач                     Летягіна

доказам, та стосункам, які склалися між сторонами не дана належна правова оцінка, а за такими обставинами просить позов залишити без задоволення.

Колегія суддів, заслухавши пояснення сторін, які з'явилися у засідання апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає їх необгрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом апеляційної інстанції встановлено і сторони по справі цього не заперечували, що відповідач по справі є батьком дитини, відповідно до свідоцтва про народження дитини (а.с. 8), шлюб з позивачкою ОСОБА_2 розірваний (а.с.7), але матеріальну допомогу на утримання доньки ОСОБА_3 сплачує не регулярно.

Відповідно до вимог статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а частиною 2 статті 181 цього кодексу передбачено, що той з батьків, хто проживає окремо від дитини, бере участь у її утриманні в грошовій формі.

З підстав наведеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції, відповідно до загальних положень цивільно-процесуального законодавства з'ясував усі обставини, які пов'язані саме з предметом спору, встановив характер правовідносин, зумовлених фактами, що мають місце, та правові норми, якими врегульовані ці правовідносини.

Доводи апеляційних скарг суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст.ЗОЗ, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319, 325 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 10.03.2006 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.