УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 листопада 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді Берзіньш B.C.
Суддів Іващенко В.В.
Летягіної О.В.
При секретарі Войциховській Е.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі апеляційну скаргу ОСОБА_1на рішення Сакського міськрайонного суду від 15 березня 2006 року в цивільній справі за скаргою ОСОБА_2на рішення постійно діючого Кримського третейського суду при концерні „ДСН" від 22.02.2005р. і від 23.05.2005р.
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Сакського міськрайонного суду від 15 березня 2006 року скаргу ОСОБА_2задоволено. Рішення постійно діючого Кримського третейського суду при концерні „ДСН" від 22.02.2005р. про визнання за ОСОБА_3права власності на 165/1000 часток АДРЕСА_1, і рішення постійно діючого Кримського третейського суду при концерні „ДСН" від 23.05.2005р. про визнання за ОСОБА_1 права власності на зазначене нерухоме майно - скасовані.
В апеляційній скарзі на зазначене рішення суду ОСОБА_1 ставить питання про його скасування з ухваленням нового рішення про відмову позивачеві у позові, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, суд порушив норми матеріального та процесуального права.
Зокрема, апелянт посилається, на те, що суд неправильно застосував ст. 12 Закону України „Про третейські суди", згідно з якою третейська угода є обов'язковою умовою при розгляді справи в третейському суді. Вказана матеріальна норма, на думку апелянта, не підлягає застосуванню, оскільки рішенням Сакського місьрайонного суду від 22.03.2002р. ОСОБА_2 був визнаний безвісно відсутнім.
Крім того, заявник порушив передбачений ч. 4 ст. 51 Закону України „Про третейські суди" трьохмісячний строк для звернення зі скаргою до суду, заяву про поновлення пропущеного процесуального строку він не подавав. Закінчення вказаного терміну позбавляє заявника права на судовий захист.
Суд, на думку апелянта, порушив вимоги, передбачені ст.П ЦПК України, вийшов за межі заявлених вимог, оскільки дослідив і дав оцінку доказам, що знаходяться за межами поданої скарги. Статтею 51 ЗУ „Про третейські суди" встановлений вичерпаний перелік підстав для скасування рішень третейського суду, суд скасував зазначені рішення з інших підстав.
Справа № 22-5703\06 Головуючий в 1 інстанції: Романюк Є.В.
Доповідач: Іващенко В.В.
Крім того, суд не врахував положення ст. 388 ЦК України щодо добросовісного володіння ОСОБА_3 спірним нерухомим майном, згідно з якою, якщо майно загинуло, відчужено або спожито добросовісним набувальником до того моменту, коли він взнав або повинен був дізнатися про неправомірність свого володіння, майнові інтереси колишнього власника не підлягають судовому захисту.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не являється обґрунтованою і не підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи скаргу, суд виходив із того, що спір може бути передано на розгляд третейського суду за наявністю між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам закону. Проте ніякої третейської угоди з приводу передачі ОСОБА_2 165/1000 часток домоволодіння у приватну власність ОСОБА_3 не укладалося.
Рішення третейського суду, прийнятого у спорі, не передбаченому третейською угодою, може бути оскаржено та скасовано. За таких обставин суд скасував рішення постійно діючого Кримського третейського суду при концерні „ДСН" від 22.02.2005р.
Скасовуючи рішення постійно діючого Кримського третейського суду при концерні „ДСН" від 23.05.2005р., суд виходив із того, що 23.05.2005р. між ОСОБА_3. і ОСОБА_1 було укладено угоду купівлі-продажу зазначеного нерухомого майна, в той же день - 23.05.2005р. - останній звернувся до третейського суду про визнання права власності на вказане майно, мотивуючи позов тим, що ОСОБА_3. відмовилась від нотаріального посвідчення договору. Проте суд дійшов висновку про недоведеність вказаних обставин і відсутність правових підстав у третейського суду визнавати угоду дійсною.
З такими висновками суду погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактам і обставинам, встановленим судом, ґрунтуються на правильному застосуванні судом норм матеріального і процесуального права.
Довід апеляційної скарги про те, що суд неправильно застосував ст. 12 Закону України „Про третейські суди" від 11.05.2004р., колегія судців не приймає до уваги, оскільки саме ця норма матеріального права регулює порядок та правила звернення до третейського суду.
Відповідно до ч.4 ст. 12 Закону України „Про третейські суди" від 11.05.2004р. третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує.
Посилання відповідача на те, що ОСОБА_2 був рішенням суду визнаний безвісно відсутнім, тому правила ст.12 зазначеного Закону не застосовуються, суперечить загальним засадам третейського судочинства, відповідно до яких спір передається на розгляд третейського суду по волевиявленню обох сторін. А якщо одна сторона була відсутня, третейський суд за відсутністю третейської угоди взагалі не міг приймати цей спір до свого провадження.
Судова колегія відхиляє як необгрунтований і довід апеляційної скарги про те, що скасовуючи обидва рішення третейського суду, суд порушив вимоги ст. 51 Закону України „Про третейські суди" від 11.05.2004р. і вийшов за межі заявлених вимог, оскільки п.2 ч.З ст. 51 Закону... рішення третейського суду може бути оскаржено та скасовано, якщо воно прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою. Суд скасував рішення постійно діючого Кримського третейського суду при концерні „ДСН" від 22.02.2005р. саме з цих підстав.
Справа № 22-5703\06 Головуючий в 1 інстанції: Романюк Є.В.
Доповідач: Іващенко В.В.
Посилання ОСОБА_1 на те, що суд не врахував положення ст. 388 ЦК України щодо добросовісного володіння ОСОБА_3 спірним нерухомим майном також не враховується колегією суддів з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 заволоділа майном, належним позивачеві, шляхом, не передбаченим ані законом, ані договором, тому її не можна визнати добросовісним набувачем.
Що стосується ОСОБА_1, то згідно з ч.І ст. 388 ЦК України власник має право витребувати належне йому майно і у добросовісного набувача, якщо воно вибуло з володіння власника або особи, якій він його передав у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Як вбачається з матеріалів справи, спірне нерухоме майно вибуло з володіння власника ОСОБА_2 проти його волі: в результаті ухвалення третейським судом двох незаконних рішень, згідно з якими нерухоме майно ОСОБА_2 проти його волі перейшло до відповідачів. За таких обставин позивач має право вимагати повернення свого майна й у добросовісного набувача.
Довід апеляційної скарги про те, що позивач пропустив встановлений ч.4 ст. 51 зазначеного закону строк на оскарження рішень третейського суду - три місяця з дня прийняття рішення третейським судом - який не є процесуальний і поновленню не підлягає, тому він не має права на судовий захист у разі порушення його права, також не приймається до уваги колегією судців з наступних підстав.
Дійсно зазначений строк не є процесуальним і не може бути поновлений.
Проте це положення Закону України „Про третейські суди" від 11.05.2004р. суперечить основним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч.2 ст. 4 Цивільного Кодексу України основним актом цивільного законодавства є цей Кодекс.
За таких обставин, колегія суддів, керуючись принципом верховенства закону. вважає, що у даному випадку застосовуються строки звернення до суду за захистом порушеного права або інтересу, встановлені Цивільним Кодексом України.
Статті 257, 261 ЦК України встановлюють трирічний строк позовної давності для звернення громадянина до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, і цей строк починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
В межах цього строку ОСОБА_2 звернувся до суду з зазначеним позовом для захисту свого порушеного права.
Враховуючи, що рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів, згідно з ч.І ст. 308 ЦПК України відхиляє апеляційну скаргу.
На підставі наведеного, керуючись статтями 303, 304, ч.І ст. 308, 314, 315 Цивільного Процесуального Кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1відхилити.
Рішення Сакського міськрайонного суду від 15 березня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох:
Справа № 22-5703\06 Головуючий в 1 інстанції: Романюк СВ.
Доповідач: Іващенко В.В.