УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі: Головуючого, судді Шестакової Н.В., суддів М'ясоєдової Т.М. Летягіної О.В. при секретарі Войциховської Е.В. з участю: відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Алуштинського міського суду АР Крим від 28 лютого 2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про вселення, за зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ квартири шляхом виділу із майна, що є у спільній частковій власності, виплати компенсації, визнання права власності,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до колишньої дружини ОСОБА_1 та дітей ОСОБА_2, ОСОБА_3 про вселення в квартиру АДРЕСА_1. Позовні вимоги мотивовані тим, що спірна квартира була надана йому у зв'язку з його роботою в пансіонаті „Кулон". В грудні 1996 року квартира була передана в спільну часткову власність йому, його дружині і донькам, які є відповідачами по справі. В період курортного сезону 2000 року за спільною угодою з відповідачкою ОСОБА_1 він пішов жити до друзів, а відповідачка в інше місце, оскільки квартиру вони мали намір сдавати для відпочиваючих. У вересні 2000 року, коли позивач ОСОБА_4 спробував повернутися в квартиру, відповідачка ОСОБА_1 його не впустила, затіяла конфлікт з викликом дільничного інспектора. В зв'язку з відсутністю у нього ключів від квартири він просить вселити його в жиле приміщення в судовому порядку.
Не погодившись з поданим позовом відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_1 в своїх інтересах та неповнолітньої доньки ОСОБА_3 заявили зустрічний позов до ОСОБА_4 про поділ квартири шляхом виділу частки із майна, що є у спільній частковій власності з виплатою компенсації ОСОБА_4 за його частку спірного житла, визнання права власності на квартиру тільки за відповідачами по 1/3 частці за кожною, припинення спільної з позивачем власності на квартиру.
Рішенням Алуштинського міського суду АР Крим від 28 лютого 2006 року позов ОСОБА_4 задоволено. Вселено ОСОБА_4 в квартиру АДРЕСА_1 та зобов'язано ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_4 в користуванні квартирою. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції від 28.02.2006 року як необгрунтованого, постановленого з порушенням норм матеріального права з ухвалою по справі нового рішення, яким
Справа № 22ц-3647/06 Головуючий суду першої інстанції
Хотянова В.В.
Доповідач М'ясоєдова Т.М.
зустрічні позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з'ясував обставини, що мають значення для справи, не врахував, що ОСОБА_4 не проживає у спірній квартирі з 2000 року та його неправомірну поведінку відносно них.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги відповідачів, судова колегія вважає, що апеляційна скарга відповідачів не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі статтею 303 Цивільного процесуального кодексу України при розгляді справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Ухвалюючи рішення місцевий суд виходив з того, що позовні вимоги ОСОБА_4 обґрунтовані і підлягають задоволенню, а зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 слід залишити без задоволення як необгрунтовані.
З такими висновками місцевого суду погоджується суд апеляційної інстанції, оскільки вважає їх правильними і заснованими на законі.
Положеннями статті 55 Закону України „Про власність" встановлено, що власник не може бути позбавлений права власності на своє майно, крім випадків, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України.
Відповідно до ст. 364 Цивільного кодексу України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим, співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.
На підставі ст. 365 Цивільного кодексу України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо спільне володіння і користування майном є неможливим.
З матеріалів справи вбачається, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності (по 1/4 частки кожному) ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 (а.с. 14).
Згідно з висновком будівельно-технічної експертизи ринкова вартість вказаної квартири становить 72740 грн., вартість частки кожного із співвласників становить 18187 грн. Поділ і виділ в натурі 1/4 частки спірної квартири технічно не можливий (а.с. 49-54).
Згідно зі ст. 364 Цивільного кодексу України грошова компенсація співвласникові вартості його частки може бути надана лише за його згодою.
Позивач ОСОБА_4 не виявив бажання отримувати грошову компенсацію його частки у спільній частковій- власності, оскільки іншого житла в нього не має. Законних підстав для позбавлення його права власності на частку спірної квартири судом не встановлено.
В зв'язку з тим, що відповідачі відповідно до положень п. З ст. 10 ЦПК України не довели ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, правові підстави для визнання їх зустрічних позовних вимог обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, відсутні.
Доводи апелянтів, викладені в апеляційній скарзі, по суті не спростовують висновків суду першої інстанції і не можуть бути прийняті до уваги, тому що зроблені судом висновки відповідають фактичним обставинам, матеріалам справи та вимогам закону, в зв'язку з чим оскаржуване рішення не може бути скасоване чи змінено по суті.
Посилання відповідачів на неможливість сумісного проживання з позивачем не
підтверджуються матеріалами справи. Судом першої інстанції встановлено, що
ОСОБА_4 працює в радгоспі-заводі „Малореченській" і характеризується позитивно
Справа № 22ц-3647/06 Головуючий суду першої інстанції
Доповідач М'ясоєдова Т.М.
(a.c. 99).
He проживання ОСОБА_4 в спірному жилому приміщенні тривалий час пов'язане з відсутністю у нього ключів від квартири та перешкодами, які чиняться йому відповідачами в користуванні житлом.
Зазначені обставини свідчать про поважність причин не проживання ОСОБА_4 в квартирі. Як співвласник квартири він не може бути позбавлений права користування жилим приміщенням, зокрема за умови, що він не проживає у ньому без поважних причин понад встановленого положеннями статті 71 Житлового кодексу України строку.
При розгляді справи суд повно, об'єктивно та всебічно з дотриманням вимог процесуального права дослідив обставини справи, дав належну оцінку наданим сторонами доказам.
Додаткових доказів, що мають відношення до справи, відповідачі апеляційному суду не надали.
Судове рішення постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і правових підстав для його скасування з направленням справи на новий розгляд або ухвалення нового рішення по справі не встановлено.
З урахуванням наведеного, керуючись статтями 303, 308, 313, 315, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 28 лютого 2006 року залишити без змін.
Справа № 22ц-3647/06 Головуючий суду першої інстанції
Хотянова В. В. Доповідач М'ясоєдова Т.М.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України у двохмісячний строк з дня набрання нею законної сили.